2.6. Класифікація підходів до визначення місця моралі в економіці

Інакше справа йде у вітчизняній економічній думці і практичній діяльності. Аж до революційних подій 1917 р. світоглядною і теоретичною основою для ведення господарського життя в Росії, Україні, яка входила до її складу, традиційно було Священне Писання і заснований на ньому "Домострой" – цим і визначався факт пріоритету моралі в економічній діяльності. Про переважання морального начала над економічним говорить сама структура "Домострою" (Часть 1. «О духовном строении»; Часть 2. «О мирском строении»; Часть 3. «О домовном строении (хозяйственные рекомендации)») [33]. Крім того, про це писали багато представників східнослов’янської економічної думки, зокрема І.Т. Посошков. У роботі І.Т. Посошкова "Книга о скудости и богатстве" перша глава має назву "Про духовність" [62]. "Первее же предложим расположение о духовном направлении...", - пише він, вважаючи неможливим без цього міркувати про господарські справи. А такі вчені, як К. І. Бабст, І. І. Янжул, Д. І. Пихно виділяли моральний капітал, культурно-історичні сили народу як найважливіший і визначальний чинник виробництва. Професор економіки, філософ і богослов С.М. Булгаков відмічає, що визначальний вплив на економічну людину, господарювання здійснює релігія, пануючий світогляд [13].

З 1917 р. християнська мораль стає під забороною і моральним підґрунтям економічної діяльності стає більшовицька, комуністична ідеологія. "Відважні дев'яності" приносять в економіку, як Росії, так і України – вже окремих держав, нову модель дикого капіталізму, згідно з якою вважається моральним усе, що вигідно.

Нині найбільш відомими підходами до проблеми співвідношення моралі і економіки є дві альтернативні точки зору. Перша точка зору – "обмежено прагматична" – заперечує позитивний вплив моральності на економіку. Стверджується, що головна мета бізнесу полягає в прибутку. Бізнес повинен приносити прибуток незважаючи на засоби. Моральність є навіть перешкодою для ділових стосунків, вона припускає "зайву" відповідальність, "непотрібні" обмеження ділової активності, сумніви етичного порядку, душевні переживання, що знижують у ділової людини активність, упевненість, віднімають час і енергію. Прибічники цієї точки зору підпорядковують моральність економіці, позбавляючи її всякої автономії і оголошуючи "моральним усе, що економно". В ролі емпіричного доказу вказуються факти з історії капіталізму, коли успіх "батьків-засновників" великих компаній визначався таким прагматичним підходом до моральності.

До прибічників обмежено прагматичної точки зору на проблему співвідношення моральності і економіки слід віднести відомого економіста другої половини ХХ ст. М.  Фридмана, представника чиказької школи економіки. М. Фридман є прибічником неокласичної, ліберальної ринкової економіки (за рецептами якої здійснювалися ліберальні реформи в пострадянських країнах). Як він пише, у "вільній економічній системі існує один єдиний вид відповідальності, згідно з яким усі наявні засоби повинні використовуватися з максимальною ефективністю і всяка діяльність повинна перевірятися максимально можливим прибутком". Цієї ж точки зору дотримується і Дж. Сорос. "Усіма і усім рухає прибуток!" – такий принцип і сенс дуже символічної за назвою книги Дж.  Сороса "Алхімія фінансів". За його визнанням, "ринкова економіка природжено є аморальною" [18, с.24]. А відомий сучасний американський економіст А.  Карр вважає, що від бізнесменів, як і від гравців у покер, безглуздо вимагати загальногромадянської моралі в їх грі – бізнесі.

На жаль, більшість сучасних українських бізнесменів, особливо тих, які мають відношення до влади, в тій чи іншій мірі дотримуються саме цього принципу.

Друга точка зору визнає діалектичний зв'язок між моральністю і економікою. Тут підкреслюється не лише особистісно-моральний аспект економіки, але і її структурно-моральний аспект, її ефективний вплив на економіку. Прибічники цієї точки зору вважають, що в економіці можлива ефективна діяльність у рамках добра, де може виявити себе і морально позитивна особа. Саме морально позитивна економіка і забезпечує довгострокову, стратегічну ефективність, рентабельність. Підприємець, який не обманює і якісно обслуговує ділових партнерів і споживачів, створює позитивну репутацію, довіру до себе, тим самим закріплює за собою надійних партнерів і коло постійних споживачів. Ефективна економічна діяльність, яка здійснюється у рамках добра, сприяє вдосконаленню соціальних стосунків і особистої моральності.

Справедливим буде і зворотне твердження – будь-який обман в бізнесі в довгостроковій перспективі спричиняє втрату кваліфікованих працівників, надійних партнерів і клієнтів, а можливо, і кримінальну відповідальність. Неетична поведінка, аморальний бізнес обернуться, рано чи пізно, соціальними і моральними втратами як для особи, так і для підприємства, суспільства. З приводу соціальних і моральних наслідків порушення моралі в економіці для зростання як приклад можна навести взаємозв'язок тіньової економіки (її частини, яка пов'язана з несплатою податків) і соціальної сфери. Поява платної освіти, медицини, зниження рівня їх матеріально-технічного стану та, відповідно, якості послуг, мізерна величина соціальної допомоги населенню – це у тому числі результат несплати податків, приховування доходів. А кримінальна сфера тіньової економіки, наприклад торгівля наркотиками або людьми, призводить до непоправних моральних, соціальних, а потім і економічних втрат.

Прибічники цього підходу також звертаються до історії економіки, до історії економічної і етичної думки. Наприклад, ось що пише Г. Форд, засновник знаменитої династії і відомої фірми, що займається виробництвом автомобілів: «Работу на общую пользу ставь выше выгоды. Без прибыли не может держаться ни одно дело… Хорошо поставленное предприятие, принося большую пользу, должно приносить и большой доход и будет приносить таковой. Но доходность должна получаться в итоге полезной работы, а не лежать в её основании» [цит. за 18].

Проте вважаємо необхідним підійти до другого підходу більш диференційовано, виділяючи такі точки зору:

1) моральний чинник може бути наявним в економіці, але економіка панує над мораллю (станом економіки визначається ступінь моральності і готовності поводитися в господарській діяльності відповідно до моральних принципів;

2) мораль обов'язково має бути наявною в економіці, моральний чинник в деякому розумінні домінує над економічним, але потрібний інститут права - правова підтримка;

3) теологічна концепція: визначальний вплив стану моралі в суспільстві на економіку.

Першої точки зору дотримується Пол Хейне, який вважає, що „экономическая эффективность является слугой гуманистических стремлений, а не их соперником» [цит. за 57]. П. Хейне стверджує, що чим більшою кількістю коштів володіє підприємець, тим більше можливостей він матиме для того, щоб витрачати ці кошти на добродійні та інші соціальні цілі.

Ми не погоджуємось з цією позицією: в даному випадку ми маємо лише абстрактну можливість реалізації моральної дії, яка так і залишиться можливістю за відсутності у бізнесмена необхідних моральних якостей. З того, що окремі суб'єкти, які діють у соціально-економічній системі (бізнесмени, підприємці), стають багатіше (підвищують свій соціально-економічний статус), абсолютно не витікає підвищення загального добробуту. Між економічною можливістю зробити морально позитивну дію, наприклад, направити прибуток на соціальні цілі, і реальною дією знаходяться два чинники – суб'єктивний, або індивідуальний – моральні якості учасника соціально-економічних стосунків (менеджера і підприємця) і системний, або інституціональний – стан суспільної моралі і інститутів, що її регулюють (у тому числі у сфері економічних відносин).