4.3 Масова культура

Масова культура створюється професійними авторами на комерційній основі і розповсюджується через засоби масової інформації. Час її появи – середина ХХ ст., коли засоби масової інформації (радіо, телебачення, грамзапис і магнітофони) проникли в більшість країн світу і стали доступні представникам всіх соціальних прошарків. Масова культура може бути інтернаціональною і національною. Приклади масової культури – популярна естрадна музика, цирк, кіно, гумористичні передачі та ін. Вони зрозумілі і доступні всім верствам населення незалежно від рівня освіти.

Масова культура, як правило, володіє меншою художньою цінністю, ніж елітарна або народна. Але в неї найширша аудиторія. Вона задовольняє миттєві запити людей, відображає і реагує на будь-яку нову подію. Тому зразки масової культури, зокрема шлягери, швидко втрачають актуальність, застарівають, виходять з моди. З творами елітарної або народної культури подібного не відбувається. Одні і ті ж види мистецтва можуть належати високій і масовій культурі: класична музика – високій, а популярна музика – масовій, фільми Фелліні або Тарковського – високій, а бойовики – масовій і т.п. Однак, існують такі жанри літератури, зокрема фантастика, детективи і комікси, які завжди відносять до популярної або масової культури, але ніколи до високої.

Якщо високе мистецтво, на відміну від масової культури, вимагає спеціальних знань, які дозволяють правильно його оцінити, то масова культура носить чисто розважальний характер і не вимагає спеціальної підготовки для її сприйняття.

Останнім часом межі між високою і масовою культурою стають більш розпливчатими, що, зокрема виявляється в такому феномені як high-роp – адаптації високого мистецтва до масової культури, популяризації того, що раніше вважалося доступним лише більш високим прошаркам суспільства ( наприклад, «розкручування» оперних співаків як поп-зірок).

Видами культури називаються сукупності правил, норм і моделей поведінки, які є різновидами більш загальної культури. Наприклад, субкультура є таким різновидом пануючої (загальнонаціональної) культури, яка належить великій соціальній групі і відрізняється деякою своєрідністю. Наприклад, молодіжна субкультура створена віковою групою людей від 13 до 19 років. Їх ще називають тінейджерами. Молодіжна субкультура не існує у відриві від загальнонаціональної, постійно взаємодіє і підживляється нею. Те ж саме можна сказати про контркультуру. Так називають особливу субкультуру, антагоністично побудовану по відношенню до пануючої культури. До основних видів культури ми відноситимемо:

а) домінуючу (загальнонаціональну) культуру, субкультуру і контркультуру;

б) сільську і міську культури;

в) буденну і спеціалізовану культури.

4.4 Домінуюча культура, субкультура і контркультура

Домінуючою культурою - називають сукупність цінностей, вірувань, традицій і звичаїв, якими керується більшість членів суспільства. Вона може бути, як національною так і етнічною, залежно від того, наскільки складно організоване суспільство і наскільки багатолюдною є країна.

Оскільки суспільство розпадається на безліч груп – національних, демографічних, соціальних, професійних – поступово в кожній з них формується власна культура, тобто система цінностей і правил поведінки. Малі культурні світи називаються субкультурами.

Субкультура – частина загальної культури, система цінностей, традицій, звичаїв, властивих великій соціальній групі.

Говорять про:

• молодіжну субкультуру;

• субкультуру літніх людей;

• субкультуру національних меншин;

• професійну культуру;

• кримінальну культуру.

Субкультура відрізняється від домінуючої культури мовою, поглядами на життя, манерами поведінки, зачіскою, одягом, звичаями. Відмінності можуть бути дуже сильними, але субкультура не протистоїть домінуючій культурі.

Своя культура у наркоманів, глухонімих, бомжів, алкоголіків, спортсменів. Діти аристократів або представників середнього класу сильно відрізняються поведінкою від дітей з нищого класу. Вони читають різні книги, ходять в різні школи, орієнтуються на різні ідеали. У кожного покоління і кожної соціальної групи свій культурний світ.

Контркультура означає таку субкультуру, яка не просто відрізняється від домінуючої культури, але і протистоїть їй, знаходиться в конфлікті з пануючими цінностями.

Контркультура – це комплекс норм і цінностей будь-якої соціальної групи, які різко протирічать нормам і цінностям, що панують в суспільстві, частиною якого ця група є.

Приклади контркультури – це субкультура терористів, молодіжний рух «хіпі» в 60-і роки ХХ ст. в Америці, яке заперечувало пануючі американські цінності, старанну працю, матеріальний успіх, сексуальну стриманість, політичну лояльність.