
- •Міністерство транспорту та зв’язку України
- •1 Предмет та область визначення теорії систем. Загальна характеристика та особливості складних систем. Структура і компоненти систем
- •2 Властивості систем
- •3 Характеристика станів системи
- •4 Класифікація систем
- •5 Основні особливості ієрархічних систем
- •6 Динамічні системи
- •7 Принципи функціонування системи
- •8 Надійність системи
- •9 Еволюція системи
- •Список контрольних питань
- •Список використаних джерел
- •Характеристика систем та їх властивості
6 Динамічні системи
Послідовна зміна станів системи, зображена у вигляді точок у просторі станів, називається фазовою траєкторією, а простір станів – фазовим простором. Розмірність фазового простору дорівнює числу змінних (координат), які визначають стан системи. Різниця між кількістю змінних і кількістю зв'язків між ними визначає число ступенів свободи системи та визначає кількість незалежних змінних. Область простору станів, у якій може перебувати система називають областю припустимих станів, якщо координати є безперервними величинами. У дискретних системах координати приймають фіксовані значення, простір станів таких систем є дискретним. В області припустимих станів системи перебуває стан, що найбільше відповідає меті та умовам функціонування системи. Такий стан називається нормою стану, тобто функціональним оптимумом. Під оптимальним функціонуванням системи розуміють проходження всіх процесів з найбільш можливою надійністю та економічністю.
Перетворення
систем. Зміна стану системи відбувається
як під впливом зовнішніх факторів, так
і у результаті процесів, що відбуваються
всередині самої системи. Позначимо стан
системи у даний момент через
.
Визначимо
основні чинники, що впливають на стан
системи:
– характеристики системи, які залежать
від зовнішнього середовища та зв'язків
і не можуть варіюватися довільно –незалежні
змінні;
–параметри
керування,
які можуть змінюватися у процесі
функціонування системи та використовуються
для підвищення її якості. Вплив
зовнішнього середовища на систему
характеризується вхідними впливами
,
які розбиваються на дві підмножини:
множина керуючих вхідних впливів
,
з використанням якої здійснюється
цілеспрямована зміна стану системи; і
множина некерованих вхідних впливів
.
Тоді
,
де
– початковий (нульовий) стан системи в
момент
;
–оператор
стану.
Позначимо
– множину виходів, через які система
впливає на зовнішнє середовище. Значення
вихідних параметрів
залежать від вхідних впливів
і внутрішніх характеристик
і
,
тобто
,
де
зміна структури (при необхідності).
–оператор
виходу.
Матеріально-енергетичний або інформаційний
обмін між системою та середовищем
називається метаболізмом.
–закон
функціонування системи. При розгляді
функціонування системи вводиться
поняття – алгоритм
функціонування системи,
під яким розуміється метод одержання
вихідних характеристик з урахуванням
вхідних впливів зовнішнього середовища
та змін характеристик, параметрів і
структури системи. Один і той же закон
функціонування системи може бути
реалізований різними способами, тобто
за допомогою різних алгоритмів
функціонування.
Модель
системи у самому загальному вигляді
можна представити наступним виразом
.
Функціонування
системи може відбуватися у стаціонарному,
перехідному
і періодичному
режимах. Якщо стан системи не змінюється
– то режим стаціонарний,
якщо він змінюється під зовнішнім
впливом і повертається у стаціонарний
режим через деякий період – то режим
перехідний.
Запишемо спрощено перехідний процес,
позначимо
– вектор станів;
– вектор входів;
– вектор виходів;
– час.
Тоді динамічні властивості системи задаються
,
(5)
а відповідно вихідні характеристики:
.
(6)
Для характеристики здатності системи повертатися до стану рівноваги або змінювати стаціонарний режим під дією зовнішнього впливу використовують поняття чутливості та стійкості.
Чутливість
стану системи це реакція системи на
вхідний вплив:
,
а чутливість виходу характеризується
похідною
.
Якщо стан системи зберігається незалежно від зовнішніх порушень, це свідчить про її стійкість.
Стійкість – це здатність системи прагнути з різних початкових станів до деякого рівноважного (стаціонарного режиму).
Для
оцінки стійкості динамічних систем
використається поняття стійкості
за Ляпуновим.
Для лінійних систем, що описуються
системою лінійних диференціальних
рівнянь:
,
(де А та В – матриці коефіцієнтів)
стійкість оцінюєтьсякритеріями
Рауса,
Гурвіца.
Стійкість є позитивною характеристикою
системи, але іноді вона не допускає
гнучкості у керуванні. Через стійкість
можна ввести поняття інваріантності
системи.
Інваріантність у послідовності станів системи полягає в тому, що не дивлячись на зміни, які відбуваються у системі в цілому, деякі її властивості залишаються незмінними. Такий аналіз необхідний для керування функціонуванням системи в умовах випадкових або навмисних збурень. Наприклад: чи варто затрачати зусилля на повернення системи у стаціонарний режим, або вона сама повернеться, а які зовнішні збурення повинні бути обов'язково ліквідовані і т. ін.