2 Властивості систем

Розрізняють три типи властивостей:

1. Властивості, обумовлені структурою та функціями системи;

2. Властивості, які формують здатність системи до самозбереження;

3. Властивості, які характеризують тактику і стратегію поведінки системи для досягнення мети.

До першої групи властивостей відносять: структурна і функціональна складність, організованість, розчленованість, взаємна автономність елементів, варіативність, елементарність, надійність, однорідність, завершеність, мінімальність та ін. Основною властивістю є структурна і функціональна складність. Існує кілька концепцій для визначення складності. У рамках теоретико-інформаційної концепції Ешбі запропонував використовувати у якості міри складності число можливих станів системи n. Для кількісної оцінки складності Шеннон увів поняття ентропії, як міри невизначеності стану системи

, (2)

де – імовірність того, що система перебуває в i-ому стані, що характеризує невизначеність системи.

Основа визначає одиницю виміру Н. У теорії інформації прийнята одиниця біт, що відповідає величині Н приn =2; (відповідає основі= 2).

Організованість (визначеність) для закритої системи оцінюється формулою:

. (3)

Відносна організованість

. (4)

Розчленованість системи характеризує її можливість ділитися на складові.

Взаємна автономність елементів системи проявляється у тому, що кожному її елементу притаманні властивості системи в цілому.

Варіативність – прояв можливості змінюватися, проходячи ряд станів і перетворюватися в іншу систему.

Елементарність – оцінюється відношенням структури системи до її елементів. Кожен елемент елементарної системи не є системою з такою ж структурою як і система.

Надійність – здатність системи до безвідмовної роботи, тобто властивість виконувати певні завдання у заданих умовах експлуатації на протязі визначеного часу.

Властивість однорідності відноситься як до елементів, так і до структури системи. Якщо система складається з однорідних елементів, вона є елементно-гомогенною. У випадку однорідної структури система є структурно або функціонально гомогенною.

Завершеність системи проявляється у тому, що вона не допускає приєднання нових елементів без руйнування системи.

Мінімальність – система руйнується при видаленні хоча б одного елемента.

До другої групи властивостей відносять:

1. здатність перебувати у стаціонарному стані незалежно від умов зовнішнього середовища та умов функціонування системи, що змінюються;

2. здатність утримувати найбільш істотні змінні внутрішнього середовища у припустимих межах, називається гомеостазом;

3. здатність адаптуватися до змін середовища;

4. здатність динамічно реагувати на зміни зовнішнього середовища за рахунок структурно-функціональної перестановки;

5. властивість структурно-функціональної організованості, що проявляється у високій стійкості структури і функцій системи.

До третьої групи властивостей відносять:

1. властивість внутрішньої (спонтанної) активності;

2. властивість цілеспрямованої активності.