3.1 Візок моделі 18-100
До 1972р. візок мав назву ЦНІІ-Х3.
Візок моделі 18-100 складається (рис.4) з:
двох колісних пар (1);
4-х буксових вузлів (5);
двох комплектів центрального ресорного підвішування (3);
литої над ресорної балки (4);
гальмівної важільної передачі (6).
Рисунок 4 – Візок моделі 18-100
Зв’язок рами з буксами – безпосередньо щелепний (челюсний), опора кузова на візок через підп’ятник (7) над ресорної балки, а при нахилу кузова – додатково через ковзуни (8).
Візок допускає осьове навантаження до 230 кН (23,5 тс) при 120 км/год, та 235 кН (24 тс) при 100 км/год.
Бокова рама та над ресорна балка відлиті з низьколегованої сталі марки 20 ГЛ; 20 Г1ФЛ.
Надресорна балка (рис.5) має підп’ятник (1), полку (7) для кріплення кронштейна (2) мертвої точки важільної передачі гальма, опори (3) для ковзунів, вийомки (гнізда) (6) для розміщення фрикційних клинів, бурти (5), які обмежують переміщення внутрішніх пружин ресорного комплекту, та виступи (4), які утримують зовнішні пружини від переміщення при русі візка.
На підп’ятник (1) опирається п’ятник кузова вагона, через центри яких проходить шворень. Опорою для шворня є піддон (11), який розміщується під підп’ятником посередині над ресорної балки.
Шворень служить віссю обертання візка відносно кузова вагона, а також передає тягові та гальмові зусилля від візка до кузова та навпаки.
Ковзун візка – є боковою опорою кузова вагона, складається з опори(3), що відлита разом з надресорною балкою, ковпака (8), надітого на опору, прокладок (9) для регулювання зазорів між ковзунами рами вагона та візка, гвинта (10), що утримує ковпак від падіння. Зазор між ковзунами для основних типів 4-х вісних вагонів повинен бути в межах 6-16 мм.
Ресорне підвішування (рис.6) складається з двох комплектів, що розміщуються в ресорних проміжках лівої та правої бокових рам. В кожний комплект (рис 5 а) входить п’ять, шість або сім дворядних циліндричних пружин (2) ; (3) та два клинових (1) фрикційних гасителя коливань.
Рисунок 6 – Ресорний комплект візка моделі 18-100
Кожна дворядна пружина складається з зовнішньої та внутрішньої пружин, що мають різну навивку – відповідно праву та ліву.
Кількість дворядних пружин в комплекті залежить від вантажопідйомності вагона.
5 пружин – підкочуються під вагони вантажопідйомністю до 50т.; (рис.5 г)
6 пружин – підкочуються під вагони вантажопідйомністю до 60т.; (рис.5 в)
7 пружин– підкочуються під вагони вантажопідйомністю понад 60т.;(рис.5 б)
Крайні пружини комплекту підтримують фрикційний клин гасителя коливань
Фрикційні клини відливають зі сталі марки 20Л. Пружини виготовляють зі сталі 55С2, а фрикційні планки – зі сталі марок 45, 30ХГСА або 40Х.
Статевий прогин ресорного підвішування від тари – 8мм, від маси брутто – 46-50мм. Коефіцієнт відносного тертя гасителя коливань – 0,08-0,10.
Основні недоліки та переваги візка моделі 18-100
До недоліків даної моделі візка можна віднести те, що бокові рами не жорстко пов’язані між собою, надресорною балкою та ресорними комплектами. Тому в ній виникають повздовжні забігання бокових рам відносно один одного на відстань до 15-20мм. Величина їх обумовлена зазорами в буксах та величиною горизонтальної деформації пружин. Така конструкція рам викликає також маятникові коливання їх відносно власних повздовжніх осей. В результаті забігання бокових рам збільшується інтенсивність впливу візка, що погіршує плавність ходу вагона. Маятникові коливання бокових рам приводять до перекосів підшипників, нерівномірній передачі навантажень на його елементи та зниженню строку служби буксових вузлів.
До недоліків ресорного підвішування відноситься велика жорсткість пружин для порожнього та мало завантаженого режиму роботи вагона, а також великі сили тертя покою, низька стабільність та недостатня горизонтальна демпферна здібність гасителів коливань.
Великі сили тертя покою клинових фрикційних гасителів коливань приводять до того, що ресорні комплекти практично не працюють при швидкості руху до 60-70 км/год.
До переваг даної моделі візка можна віднести простоту її конструкції як для демонтажу, так і монтажу основних її елементів, ремонтопридатність вузлів та достатня надійність роботи.