
- •Лекція 1 вступ
- •1. Лінійні електричні кола постійного струму
- •1.1. Загальні поняття та терміни
- •1.1.1. Електричний струм
- •1.1.2. Електричне коло
- •1.1.3. Потенціал. Напруга
- •1.1.4. Ідеальні джерела електричної енергії
- •1.1.5. Пасивні елементи електричного кола постійного струму
- •1.1.6. Топологічні елементи кола: вузол, вітка, контур
- •Лекція 2
- •1.2. Закон Ома
- •1.3. Закони Кірхгофа
- •1.4. Потужність, розсіювана резистором. Закон Джоуля-Ленца
- •1.5. Прості кола постійного струму
- •1.5.1. Коло з послідовним з’єднанням резисторів
- •1.5.2. Коло з паралельним з’єднанням резисторів
- •1.5.3. Коло з мішаним з’єднанням резисторів. Правило розкиду струмів
- •1.5.4. Розрахунок простого кола методом послідовних спрощень (згортання)
- •Лекція 3
- •1.6. Складні кола постійного струму
- •1.6.1. Загальні міркування з розрахунку складних кіл
- •1.6.2. Метод рівнянь Кірхгофа
- •1.6.3. Принцип накладання. Метод накладання
- •1.6.4. Поняття про метод контурних струмів та метод вузлових потенціалів
- •1.6.5. Метод двох вузлів
- •Лекція 4
- •1.6.6. Еквівалентне перетворення з’єднання резисторів трикутником у з’єднання трипроменевою зіркою та обернене еквівалентне перетворення
- •1.7. Реальні джерела електричної енергії
- •1.7.1. Реальні джерела напруги та струму. Умови їх еквівалентності
- •1.7.2. Послідовне з’єднання реальних джерел напруги
- •1.8.2. Принцип еквівалентного генератора. Теорема Тевенена. Теорема Нортона
- •1.8.3. Метод еквівалентного генератора
- •Лекція 6
- •1.8.4. Передача енергії від активного двополюсника до пасивного двополюсника. Передача енергії двопровідною лінією постійного струму
- •1.9. Принцип взаємності
- •1.10. Теорема компенсації
- •1.11. Баланс потужностей в електричних колах постійного струму
- •Лекція 7
- •2. Нелінійні електричні кола постійного струму
- •2.1. Нелінійний елемент. Нелінійне коло. Вольт-амперна характеристика
- •2.2. Статичний та диференціальний опори
- •2.3. Закономірності, загальні для лінійних та нелінійних кіл постійного струму
- •2.4. Прості нелінійні кола постійного струму
- •2.4.1. Коло з послідовним з’єднанням нелінійних резисторів
- •Лекція 8
- •2.4.2. Коло з паралельним з’єднанням нелінійних опорів
- •2.4.3. Коло з мішаним з’єднанням нелінійних резисторів
- •2.5. Розрахунок кола з одиночним нелінійним резистором методом еквівалентного генератора
- •2.6. Додаткова інформація щодо методів розрахунку нелінійних резистивних кіл
- •Лекція 9
- •3. Магнітні кола при постійних магніторушійних силах
- •3.1. Магнітне поле та основні величини, які його характеризують
- •3.2. Магнітні властивості феромагнетиків
- •3.3. Магніторушійна сила. Магнітне коло
- •3.4. Закон повного струму
- •3.5. Другий закон Кірхгофа та закон Ома для магнітних кіл. Аналогія між магнітним і електричним колами
- •Лекція 10
- •3.6. Розрахунок нерозгалуженого магнітного кола
- •3.6.1. Пряма задача
- •3.6.2. Зворотна задача
- •3.7. Перший закон Кірхгофа для магнітних кіл
- •3.8. Розрахунок простого розгалуженого магнітного кола
- •Лекція 11
- •4. Лінійні електричні кола синусоїдного струму
- •4.1. Параметри синусоїдних струмів, напруг та ерс
- •4.1.1. Амплітуда, частота, фаза
- •4.1.2. Зсув фаз
- •4.1.3. Діюче та середнє значення
- •Лекція 12
- •4.2. Комплексне зображення синусоїдних функцій часу. Символічне зображення струмів, напруг і ерс
- •4.2.1. Попередні зауваження
- •4.2.2. Основні відомості про комплексні числа
- •4.2.3. Комплекси струмів, напруг та ерс. Векторна діаграма. Суть символічного методу розрахунку
- •4.3. Пасивні елементи кола синусоїдного струму
- •4.3.1. Резистор (активний опір)
- •Лекція 13
- •4.3.2. Індуктивний елемент
- •Лекція 14
- •4.3.3. Ємнісний елемент
- •4.4. Закони Кірхгофа в символічній формі запису
- •Лекція 15
- •4.5. Коло синусоїдного струму з послідовним з’єднанням активного, індуктивного та ємнісного елементів
- •4.5.1. Основні співвідношення. Комплексний опір
- •4.5.2. Резонанс напруг. Добротність послідовного коливального контуру
- •4.5.3. Резонансні криві
- •Лекція 16
- •4.6. Коло синусоїдного струму з паралельним з’єднанням активного, індуктивного та ємнісного елементів
- •4.6.1. Основні співвідношення. Комплексна провідність
- •4.6.2. Резонанс струмів. Добротність паралельного коливального контуру
- •Лекція 17
- •4.6.3. Еквівалентна заміна комплексного опору комплексною провідністю та зворотна заміна
- •4.6.4. Реальний паралельний коливальний контур
- •Лекція 18
- •4.7. Потужність у колах синусоїдного струму
- •4.8. Прості кола синусоїдного струму
- •4.8.1. Коло з послідовним з’єднанням комплексних опорів
- •4.8.2. Коло з паралельним з’єднанням комплексних опорів
- •4.8.3. Коло з мішаним з’єднанням комплексних опорів
- •4.9. Застосування методів розрахунку кіл постійного струму до розрахунку кіл синусоїдного струму
- •4.10. Умови передачі генератором максимуму активної потужності до комплексного навантаження
- •4.11. Резонанси в складних колах
- •4.12. Схеми заміщення (еквівалентні схеми) реальних елементів електричних кіл
1.6.3. Принцип накладання. Метод накладання
Для лінійнихелектричних кіл (див. п.1.1.5) завжди справедливийпринцип накладання:струм у будь-якій вітці кола, створюваний кількома джерелами, які діють у даному колі, дорівнює алгебраїчній сумі струмів, створюваних кожним з цих джерел окремо.
Цей принцип безпосередньо використовують при розрахунку кола методом накладання, який полягає у наступному. Нехай є коло з кількома джерелами енергії. Напершому кроцірозрахунку залишимо в колі будь-яке одне з цих джерел, а інші джерела видалимо таким чином: ідеальні джерела напруги замінимо на перемички з нульовим опором, а ідеальні джерела струму замінимо розривами кола. Після таких замін обчислимо так звані часткові струми у вітках, створені залишеним джерелом. На другому кроці розрахунку залишимо в колі друге джерело, а перше та всі інші джерела видалимо вищевказаним способом. Обчислимо другий набір часткових струмів, створених другим із залишених джерел. Такі кроки робимо по черзі для всіх джерел. Наприкінці знаходимо повний струм у вітці, яка нас цікавить, як алгебраїчну суму обчислених часткових струмів. Частковий струм входить до цієї суми із знаком “плюс”, якщо він збігається за напрямком з повним струмом, а із знаком “мінус” – у протилежному випадку.
Практичне використання методу накладання має сенс у тому випадку, коли при видаленні всіх джерел, крім одного, коло із складного перетворюється на просте. Теоретична основа принципу накладання добре розглянута в [2].
Приклад.Нехай для кола, схема якого зображена на рис. 1.24, відоміJ=3A; E=12B; R1=2 Ом; R2=4 Ом. Необхідно знайти сили струмівI1таI2.
Рис. 1.24
1. Видаляємо ідеальне джерело струму (рис. 1.25).
Рис. 1.25
В
одержаному колі маємо частковий струм
,
а також частковий струм
2. Видаляємо ідеальне джерело напруги (рис. 1.26).
Рис. 1.26
В
одержаному колі маємо часткові струми
,
та
.
При цьому
,
а струми
та
знаходимо за правилом розкиду та за
першим законом Кірхгофа:
3. Знаходимо повні струми I1таI2 для вихідного кола (рис. 1.24):
1.6.4. Поняття про метод контурних струмів та метод вузлових потенціалів
Метод контурних струмів базується на фіктивному (але математично коректному) уявленні , що в кожному з контурів розраховуваного кола циркулює свій так званий контурний струм. Такий підхід призводить до необхідності розв’язання лише стількох рівнянь, скільки в колі незалежних контурів (а за наявностіNTідеальних джерел струму – ще наNTрівнянь менше), порівняно зNВрівнянь у методі рівнянь Кірхгофа. Після цього реальні струми у вітках розраховують як алгебраїчні суми контурних струмів, що випливає з принципу накладання.
Для детального ознайомлення з цим методом рекомендуємо насамперед підручник [3]; більш стисле (але все ж досить точне) викладення методу наведено в [2].
Метод вузлових потенціалів (вузлових напруг) доцільно використовувати тоді, коли джерелами є виключно джерела струму, та в тих випадках, коли кількість вузлівNУхоча б на два менше кількості незалежних контурів. Кількість рівнянь, складених за цим методом, на одне менше від кількості вузлів кола. Потенціал одного з вузлів вважають нульовим, а для всіх інших вузлів записують рівняння за першим законом Кірхгофа, виражаючи струми через різницю потенціалів на кінцях віток, через ЕРС віток та через провідності цих віток.
Для детального ознайомлення з методом вузлових потенціалів рекомендуємо підручник [3]; стислий (але дуже наочний) опис цього методу наведений у [2].
Методи контурних струмів і вузлових потенціалів є універсальними та економними (з точки зору кількості обчислень) засобами розрахунку лінійних електричних кіл та їх аналітичного дослідження. Але в практичних методиках розрахунку пристроїв та засобів автоматики та зв’язку їх використовують дуже рідко.