рослинництво

В Україні поширений в основному рижій ярий. Це однорічна рослина 40-80 см заввишки, з тонким розгалуженим стеблом. Корінь стрижневий, розвинутий. Квітки дрібні, блідо-рожеві, зібрані в рідкі китиці. Плід – червонувато-коричневий стручок грушеподібної форми, містить до 7-8 насінин. Маса 1000 насінин 0,9-1,5 г.

Біологічні особливості. Рижій – холодостійка і скоростигла рослина. Період вегетації триває 60-80 днів. Насіння його починає проростати при температурі 1°С, а сходи витримують приморозки до – 10°С. Вимоги до ґрунту порівняно невисокі, тому його можна вирощувати майже в усіх районах землеробства. Малопридатні для рижію важкі та глинисті ґрунти.

Технологія вирощування

До сортів ярого рижію, районованих в Україні, належать: Гірський, Клондайк, Міраж, Степовий 1.

Попередники. Вирощують рижій після озимих та просапних культур. Іноді його підсівають на зріджених посівах озимих олійних культур.

Обробіток ґрунту під рижій такий же, як і під ранні зернові культури.

Удобрення. Він досить чутливий до внесених добрив. Під зяблеву оранку рекомендується вносити повне мінеральне добриво з розрахунку 30-40 кг/га діючої речовини.

Сіють рижій водночас з ранніми ярими культурами рядковим способом. Норма висіву становить 10-12 кг/га, глибина загортання насіння – 1,5-2 см.

Догляд за посівами. Для кращого проростання насіння посіви коткують. Догляд за посівами полягає в знищенні кірки, яка утворилася до з’явлення сходів.

Збирають урожай в період повної стиглості, яка визначається пожовтінням стебел і стручків. Зберігають насіння при вологості 10-11%.

Перила, або судза (Perilla acymoides)

Перила – цінна олійна культура, насіння якої містить від 44 до 58% олії з високим вмістом ненасичених жирних кислот і йодним числом 180-206. Макуха містить до 38% білка і є цінним кормом для тварин. Виготовлені з неї лаки і фарби швидко висихають, утворюючи міцну блискучу плівку, яка захищає метали від корозії.

641

Батьківщиною перили є східна Азія. Найбільші її площі зосереджені в Японії, Китаї, Кореї. В Україні дану культуру почали вирощувати з 1926 p., основною зоною для якої є Лісостеп. Урожайність насіння 10-15 ц/га.

Біологічні особливості. До тепла перила менш вибаглива, ніж арахіс, кунжут та інші теплолюбні культури. Сходи її переносять приморозки до мінус 2ºC. Дорослі рослини не витримують осінніх заморозків. Мінімальна температура проростання насіння 6-8ºC.

Перила вимоглива до вологи, особливо в період цвітіння – наливу насіння.

Перила – рослина короткого дня. Кращі ґрунти для вирощування перили – структурні чорноземи, непридатні – супіщані та піщані ґрунти.

На початку вегетації (до початку гілкування) перила росте повільно. Період вегетації 120-150 днів.

Технологія вирощування

Сорти: Новинка, Сіра господарська.

Попередники. В сівозміні перилу розміщують після озимих, зернобобових і просапних культур. Обробіток ґрунту такий, як і під інші просапні культури.

Удобрення. Під основний обробіток ґрунту вносять 25-30 т/га органічних і 45-60 кг/га фосфорних і калійних добрив. Азотні добрива з розрахунку 45-60 кг/га вносять під передпосівну культивацію.

Сівба. Сіють перилу, коли ґрунт прогріється на глибині 10 см до температури 8-10ºC. Глибина загортання насіння 2-3 см. Спосіб сівби – широкорядний з міжряддями 45 і 60 см. Норма висіву насіння 5-8 кг/га.

Догляд за посівами полягає в коткуванні, боронуванні та розпушуванні міжрядь.

Збирання. Перила достигає нерівномірно, насіння легко осипається, тому збирають її роздільним способом. У валки скошують, коли 20% насіння набуде типового забарвлення. Вологість насіння при зберіганні не повинна перевищувати 10%.

Лялеманція (Lallemancia)

Лялеманцію вирощують на насіння, в якому міститься, залежно від сорту та умов вирощування, від 23 до 42% швидковисихаючої олії (йодне число 162-202) і до 24% білка. При вирощуванні лялеманції в умовах північного клімату вона дає більший вихід олії з вищим йодним

642

числом. Олія використовується на виготовлення оліфи та високоякісних лаків. При висиханні вона утворює міцну й еластичну плівку, кращу за льонову. Олію з лялеманції використовують також для виготовлення водонепроникних тканин, клейонок, ізоляційного матеріалу для електропроводки та ін. Макуха містить до 31-33% білка, тому її використовують для годівлі тварин.

Походження поширеної у виробництві лялеманції невідоме. Дикі види її ростуть на півдні України, в Закавказзі та країнах Малої Азії. В Європі вперше її стали вирощувати як олійну культуру в XIX ст., а з 1930 р. – в Україні. Тепер посіви лялеманції в Україні займають обмежену площу. Лялеманцію можна вирощувати в усіх ґрунтовокліматичних зонах України. Середній врожай 10-12 ц/га. Лялеманція іберійська (Lallemancia iberica F. et M.) – однорічна трав’яниста рослина родини губоцвітих або ясноткових (Labiatae). Утворює прямостояче гіллясте стебло висотою 60-70 см.

Біологічні особливості. Невибаглива до тепла. Проростання насіння й ріст починаються при температурі ґрунту +3...+4ºC, сходи з’являються при температурі повітря +5...+6ºC. Малочутлива до змін температури в перші фази росту. Сходи витримують заморозки до мінус 6-8°С, хоч розвиток рослин при цьому затримується. Навіть у період цвітіння рослини витримують заморозки до мінус 3°С.

Лялеманція вважається посухостійкою рослиною, але найвищі врожаї збирають за умов достатнього зволоження. Найбільші вимоги культури до вологи у період від сходів до початку бутонізації.

До родючості ґрунту лялеманція невибаглива, проте найвищі врожаї дає на родючих чорноземах, що мають високий запас легкозасвоюваних поживних речовин у верхніх шарах. Для лялеманції потрібні чисті поля, тому що в перший період вона росте повільно і бур’яни часто заглушають посіви.

Лялеманція переважно самозапильна рослина, але можливе і перехресне запилення.

Вегетаційний період лялеманції триває 65-90 днів, у посушливі роки – 65-70 днів. Сума середньодобових температур від сівби до повного достигання на півдні України становить 1600-1700 °С.

Технологія вирощування

В Україні вирощують такі сорти лялеманції, як ДСС-24, ДСС-2, Донська Л-152, Високоросла 26.

Попередники. Кращим попередником для лялеманції є озима пшениця. Маючи короткий період вегетації, лялеманція, в свою чергу, є добрим попередником для озимих і післяжнивних культур.

643

Основний обробіток ґрунту проводять так само, як і під ранні ярі культури. Навесні зяб боронують, а перед сівбою культивують на глибину 4-6 см з одночасним боронуванням, шлейфуванням та коткуванням.

Удобрення. Лялеманція чутлива до внесення добрив. Під зяблеву оранку вносять гній (20-30 т/га), або мінеральні добрива (N45P45K45).

Підготовка насіння до сівби. Для сівби використовують насіння високих репродукцій, з обов’язковим протруєнням.

Строки сівби. Норма висіву насіння. Висівають насіння лялеманції в ранні та максимально стислі строки, коли ґрунт на глибині 5 см прогріється до +4...+5°С. Запізнення із сівбою в Степу на 5-6 днів від початку польових робіт, зумовлює зниження врожаю на 50-54%, а запізнення на декаду – знижувало врожай утричі. Глибина загортання насіння 2-3 см, а в сухі роки на легких ґрунтах до 4 см.

Основний спосіб сівби лялеманції звичайний рядковий з нормою висіву 16-20 кг/га. Для більш вологих районів північного та північнозахідного Степу – 20 кг/га, а для посушливих районів півдня – 16 кг/га. У районах крайнього півдня можна висівати лялеманцію також широкорядним і двострічковим способами з міжряддям 45 см при нормі 18 кг/га.

Догляд за посівами. Догляд за посівами складається з 2-3 боронувань сходів легкими зубовими боронами, широкорядні посіви 2-3 рази культивують на глибину 5-6 і 6-8 см, обладнуючи культиватори пристосуванням для захисту рослин від присипання ґрунтом.

Збирання. Насіння лялеманції при достиганні легко обсипається, особливо в сиру погоду. Збирати високорослі посіви лялеманції краще прямим комбайнуванням на низькому зрізі. Приступають до збирання, коли насіння в чашечках нижніх 3-5 ярусів (кілець) головного стебла набуде фіалкового кольору. Низькорослі посіви, коли нижні кільця прикріплені на висоті 12-18 см, краще збирати роздільним способом. Змочене дощем насіння ослизнюється й швидко загниває.

Після обмолоту насіння очищають і просушують до вологості не більше 9%.

Арахіс, або земляний горіх (Arachis hypogaea)

Арахіс – цінна олійна культура. Насіння його містить невисихаючу олію (йодне число 90-103) з високими харчовими якостями, яку використовують у кондитерській, для виготовлення вищих сортів консервів, маргариновій та інших промисловостях. За смаковими якостями вона є добрим замінником дорогої прованської (оливкової) олії, яку добувають з плодів маслини.

644

Використовують насіння і при виготовленні кондитерських виробів, а також безпосередньо в їжу у підсмаженому вигляді. Сухе насіння арахісу містить олії 45-60%, білків – 23-37, безазотистих екстрактивних речовин – від 6 до 20%. Макуху (при холодному пресуванні) теж широко використовують у кондитерській промисловості (для виготовлення халви, печива, шоколаду, кави, цукерок та інших виробів). Арахісова макуха має до 45% білка і 8% олії.

Листя і стебла арахісу, після збирання врожаю, можна використовувати на корм худобі, тому що за кормовими якостями вони не поступаються сіну люцерни й конюшини. Як просапна бобова культура, арахіс є добрим попередником для багатьох польових культур.

Арахіс – одна з найбільш поширених олійних культур у світовому землеробстві. Найбільші його площі зосереджено в Індії, CШA, Індонезії, Бірмі, Бразилії. Світове виробництво арахісу становить близько 28 млн. т.

В Україні врожайність у середньому становить 14-16 ц/га, а в умовах зрошення на Брилівській дослідній станції в середньому за 7 років становила 25,7 ц/га (О.І. Зінченко, 1996).

Незважаючи на високу цінність продукції арахісу, посіви його в Україні займають незначні площі. Основною перешкодою щодо їх розширення, є трудомісткість виробничих процесів та висока вимогливість культури до факторів життя.

Арахіс, або земляний горіх, – однорічна трав’яниста рослина висотою 60-70 см з розгалуженим густо облистненим стеблом. Належить до родини бобових (Fabaceae). Квітки (жовті, оранжеві, по 1-3, рідко по 5-15, у китицях) надземні, після запліднення утворюють гінофори для проникнення плодів у землю, і підземні (клейстогамні), що дають основний урожай.

Вегетаційний період арахісу 115-130 днів, у середньо- і пізньостиглих сортів – до 150-170 днів. Сходи з’являються на 8-10-й день після сівби. Через 25-30 днів після сходів настає цвітіння, яке триває до збирання. На одній рослині протягом вегетації утворюється до 600 і більше квіток. Першими формуються квітки в нижній частині стебла. Квітка живе 1-2 дні.

Характеристику стадій розвитку арахісу за класифікацією ВВСН приведено в таблиці 73 та на рисунку 53.

Одночасно з цвітінням в арахісу наростає вегетативна маса, формуються боби. Таке суміщення фаз розвитку зумовлює підвищені

645

вимоги рослин до вологи, поживних речовин, особливо в період масового цвітіння і плодоутворення. Від цвітіння до достигання плодів минає 45-50 днів.

08Гіпокотиль і сім`ядолі досягли поверхні ґрунту; видно дугу гіпокотилю

09Сходи: гіпокотиль і сім’ядолі з’явились над поверхнею ґрунту («стадія розтріскування»)

МАКРОСТАДІЯ 1: РОЗВИТОК ЛИСТКІВ (ГОЛОВНИЙ ПАГІН)

10Сім`ядолі повністю розгорнулися 1

11Перший справжній листок (пірчастий) розгорнувся 1

12Другий справжній листок (пірчастий) розгорнувся 1

13Третій справжній листок (пірчастий) розгорнувся 1 1… Стадії тривають до розгортання наступних листків

19Дев`ять і більше справжніх листків 1 (бічних пагонів не видно)2

МАКРОСТАДІЯ 2: ФОРМУВАННЯ БІЧНИХ ПАГОНІВ 3

21Видно перший бічний пагін

22Видно другий бічний пагін

23Видно третій бічний пагін

2… Стадії тривають до наступних бічних пагонів

29Дев`ять чи більше бічних пагонів видно (2-го порядку)

МАКРОСТАДІЯ 3: ПОДОВЖЕННЯ ГОЛОВНОГО СТЕБЛА (РОСЛИННИЙ ПОКРИВ)

31Початок утворення рослинного покриву: 10% рослин зімкнули рядки

3220% рослин зімкнули рядки

3330% рослин зімкнули рядки

3440% рослин зімкнули рядки

3550% рослин зімкнули рядки

3660% рослин зімкнули рядки

646

Продовження таблиці 73

3770% рослин зімкнули рядки

3880% рослин зімкнули рядки

39Суцільне покриття: 90% рослин зімкнули рядки

МАКРОСТАДІЯ 4: - МАКРОСТАДІЯ 5: ПОЯВА СУЦВІТТЯ (ГОЛОВНИЙ ПАГІН)

51 Видно перші квіткові бруньки

55 Видно окремі квіткові бруньки

59 Видно перші пелюстки: квіткові бруньки ще закриті

МАКРОСТАДІЯ 6: ЦВІТІННЯ

61Початок цвітіння

62Видно перші ніжки карпофору

63Цвітіння триває

64Перші ніжки карпофору чітко подовжені

65Повне цвітіння

66Ніжки карпофору досягли ґрунту

67Цвітіння припинається 4

68Верхівка ніжки першого карпофору росте горизонтально у ґрунті

69Кінець цвітіння 4

МАКРОСТАДІЯ 7: РОЗВИТОК ПЛОДІВ І НАСІННЯ

71Початок розвитку бобів: верхівка ніжки першого карпофору потовщується (щонайменше вдвоє)

73 Продовження розвитку бобу: початок наповнення бобу; перші боби досягають кінцевого розміру і стиглості

75 Основна фаза розвитку бобу: продовження наповнення бобу

77 Первинний біб наповнений

79Насіння заповнило порожнину бобів, які досягли свого кінцевого розміру

МАКРОСТАДІЯ 8: ДОСТИГАННЯ ПЛОДІВ І НАСІННЯ 5

81Початок достигання: біля 10% бобів розвинені і досягли кінцевого розміру.

82Біля 20% бобів розвинені і досягли кінцевого розміру.

83Достигання триває: біля 30% бобів розвинені і досягли кінцевого розміру

84Біля 40% бобів розвинені і досягли кінцевого розміру

85Основна фаза достигання: біля 50% бобів розвинені і досягли кінцевого розміру

86Біля 60% бобів розвинені і досягли кінцевого розміру

647

Продовження таблиці 73

87Пізніше достигання: біля 70% бобів розвинені і досягли кінцевого розміру

88Біля 80% бобів розвинені і досягли кінцевого розміру

89Повна стиглість: майже всі боби розвинені і досягли кінцевого розміру

МАКРОСТАДІЯ 9: СТАРІННЯ

91Біля 10% рослин (надземна частина) усохла

92Біля 20% рослин (надземна частина) усохла

93Біля 30% рослин (надземна частина) усохла

94Біля 40% рослин (надземна частина) усохла

95Біля 50% рослин (надземна частина) усохла

96Біля 60% рослин (надземна частина) усохла

97Надземні частини рослини відмерли

99 Збирання продукції

Примітки:

1Листки рахують від сім’ядольного вузла (= вузол 0)

2Розвиток бічних пагонів спостерігають якомога раніше; у цьому випадку продовжуючи з основної стадії 2. Якщо це репродуктивні бічні пагони (плодові гілки), продовжують у стадії росту 5.

3Вегетативні бічні пагони рахують від сім’ядольного вузла.

4Лише для сортів з детермінантним періодом цвітіння

5Критерії достигання: перикард твердий, з чіткою текстурою, можливе легке розкриття; насінна (шкірка) оболонка суха, має притаманний сорту темний колір

Біологічні особливості. Арахіс теплолюбна культура. Насіння починає проростати при 10-12ºC. Сходи пошкоджуються заморозками мінус 0,5-1,0ºC. Оптимальна температура для росту рослин 25-30ºC. Найбільша потреба в теплі спостерігається в період цвітіння і плодоутворення. При температурі нижче 12°С плоди не розвиваються. Перші осінні заморозки пошкоджують рослини, при мінус 3ºC вони гинуть, а свіжовикопані та невисушені боби втрачають схожість. При мінус 4ºC боби стають непридатними для переробки.

Арахіс – вологолюбна рослина. Критичний період по відношенню до води починається з 30-40-денного віку рослин і триває до трьох місяців. У цей час арахіс вимагає постійного зволоження верхнього 2030 см шару ґрунту.

Від сходів до цвітіння арахіс може переносити посуху. Наприкінці

648

вегетації потреба у воді зменшується.

Рис. 54. Стадії розвитку арахісу

649

Арахіс належить до світлолюбних рослин короткого дня. Він вимогливий до родючості ґрунту та його гранулометричного складу. Кращими для нього є родючі чорноземи, сіроземи, каштанові ґрунти легкого гранулометричного складу. Малопридатні засолені, запливаючі, важкі суглинисті, а також перезволожені ґрунти. З урожаєм бобів 1 т/га і бадилля 2 т/га виносить з ґрунту 80-85 кг азоту, 10-20 кг фосфору і 30-45 кг калію.

Технологія вирощування

В Україні краще вирощувати сорти з прямостоячою формою куща: Перзуван 46/2, Жолудь, Закатали 294/1, Грузинський місцевий, Українська Валенсія.

Попередники. Кращими попередниками арахісу є зернові та удобрені просапні культури.

Обробіток ґрунту. Після стерньових попередників проводять 1-2 лущення та зяблеву оранку на глибину 27-30 см.

Після просапних культур поле відразу орють на глибину 27-30 см. Глибока оранка сприяє формуванню плодів у ґрунті.

Навесні закривають вологу за допомогою важких борін. Після появи сходів бур’янів поле культивують на глибину 10-12 см. У день сівби проводять передпосівну культивацію на глибину загортання насіння. Для передпосівного обробітку ґрунту можна також використовувати комбіновані агрегати.

Удобрення. Органічні добрива краще вносити під попередник (С.П. Танчик та ін., 2008), хоча О.І. Зінченко (1996) відмічає високий ефект від внесення під арахіс 20-30 т/га гною разом з фосфорними і фосфорно-калійними добривами (Р40К30). Фосфорні та калійні добрива вносять восени під оранку із розрахунку 40-60 кг/га, а азотні – під передпосівну культивацію. Проте проблему забезпечення азотом необхідно вирішувати агротехнічними заходами – обробкою насіння ризоторфіном, щоб повністю використати здатність арахісу до азотфіксації.

Підготовка насіння до сівби. Сіють арахіс вилущеним насінням, а також цілими або розламаними на 2-3 частини бобами. Перед сівбою насіннєвий матеріал протруюють. В день сівби насіння обробляють ризоторфіном.

650