рослинництво

ність, передпосівний обробіток ґрунту має бути мінімальним. При високоякісній оранці обмежуються лише однією передпосівною культивацією (без ранньовесняного боронування), з внесенням відповідних гербіцидів ґрунтової дії, наприклад, екстрем у дозі 2-3 л/га. Це дозволить максимально знищити бур’яни, зменшити кількість або повністю виключити розпушення ґрунту.

Удобрення. Численними дослідженнями встановлено, що соняшник – це культура, яка з формуванням одиниці врожаю утилізує значну кількість елементів живлення. Мінеральні добрива суттєво впливають на якість насіння та жирнокислотний склад олії високоолеїнових гібридів. Азотні добрива сприяють зростанню урожайності, однак їх надлишок обумовлює зниження вмісту олії, і збільшує до 10% вміст лінолевої кислоти, що є небажаним при вирощуванні високоолеїнового соняшнику. Фосфорні та калійні добрива збільшують вміст олії в насінні та вміст олеїнової кислоти. Тому необхідно застосовувати збалансовані норми поживних речовин, з урахуванням забезпечення ними ґрунту. Соняшник добре реагує на внесення під зяблеву оранку повних мінеральних добрив. При цьому доцільніше фосфорні й калійні добрива внести під зяблеву оранку, а азотні – під передпосівну культивацію.

Для формування 1 ц врожаю насіння, соняшник виносить з ґрунту 6,5 кг азоту, 2,7 – фосфору і 15,5 кг калію. Проте, незважаючи на високий винос калію з ґрунту, соняшник на чорноземних ґрунтах більшою мірою потребує азотних і фосфорних добрив.

Соняшник має розтягнутий період засвоєння поживних речовин. Система удобрення соняшнику складається з основного і рядкового удобрення (N10-15P20 – гранульованого суперфосфату або комплексних добрив – нітроамофоски чи гармонії). Використання комплексних добрив при сівбі в рядки у дозі 10 кг д. р. за фосфором, відповідно до даних лабораторії землеробства Кіровоградської ДСГДС, забезпечує приріст врожаю насіння від 2,2 до 5,6 ц/га.

Органічні добрива краще вносити під попередник у нормі 3040 т/га. В Степу і Лісостепу України на чорноземних і темно-каштано- вих ґрунтах найвищі врожаї одержують при внесенні азотнофосфорних добрив. При низькій забезпеченості ґрунту поживними речовинами (менше 5 мг на 100 г ґрунту) вносять азоту 60 і фосфору 90 кг/га, при середній забезпеченості (5-10 мг на 100 г ґрунту) вносять N45-60P90 і високій (більше 10 мг на 100 г ґрунту) – N20-30P30. Норми добрив повинні уточнюватися на кожному конкретному полі.

На менш родючих ґрунтах рекомендується вносити повне мінеральне добриво в дозі N60P40-60K40-60.

591

Слід мати на увазі, що соняшник активно використовує післядію елементів живлення, особливо азоту. Доцільним для нього є використання складних мінеральних добрив (діамофос, амофос, нітроамофоска).

Соняшник чутливий до нестачі таких мікроелементів, як бор і магній, а тому на ґрунтах, де є дефіцит цих елементів, необхідно застосовувати мікродобрива.

Підготовка насіння до сівби. Готують насіння до сівби відразу після збирання насіннєвих посівів. Його очищають, сушать, сортують і тільки після цього зсипають на зберігання. Для відбору найбільш повноцінного насіння застосовують пневматичні сортувальні столи ПСС-2,5 БПСУ-3. Для сівби використовують насіння масою 1000 насінин для сортів 80-90 г, а для гібридів – не менше 50 г, чистота –

98,0-99,9%, панцирність – 96,0-99,0%, схожість – 87,0-92,0%.

Насіння соняшнику може пошкоджуватися широким спектром ґрунтових шкідників (дротяники, личинки хрущів, несправжні дротяники). Проти них насіння обробляють круізером (0,6 л/т), космос (4 л/т), гаучо (10,5 кг/т), але потрібно враховувати і те, що сходи пошкоджуються буряковим довгоносиком, чорнишами, мідляками, а тому витрати препарату збільшують до 10 л/т.

Проти комплексу хвороб (пліснявіння насіння, фузаріозна коренева гниль, біла гниль, переноспороз) насіння слід обробити препаратом максим (6 л/т). Якщо фон збудника переноспорозу дуже високий, слід застосувати суміш апрону (1 л/т) та максима (3 л/т).

Строки сівби. Норма висіву насіння. Сіють соняшник пунктир-

ним способом з шириною міжрядь 70 см, сівалками точного висіву на глибину 6-8 см для сортів і на глибину 4-6 см для гібридів.

Оптимальний строк сівби, коли ґрунт прогріється на глибині 4-6 см до 10-12ºC. Кожне окреме поле соняшнику потрібно засівати за 1-2 дні, в господарстві сівбу закінчують протягом 4-6 днів. При цьому передпосівна культивація проводиться на глибину заробки насіння (6-8 см) безпосередньо перед сівбою або не раніше як за дві години до заробки насіння в ґрунт.

Норма висіву залежить від рекомендованої густоти стояння рослин. Встановлюючи норми висіву, слід звертати увагу на характеристику гібриду (сорту), а також зону вирощування (зволоження). Загальноприйнятим підходом нині є встановлення норми висіву так, щоб, з урахуванням польової схожості та ймовірної загибелі рослин під час вегетації, витримувалась оптимальна густота стояння рослин до збирання.

592

При визначенні норми висіву слід враховувати те, що більшість сучасних високопродуктивних гібридів соняшнику добре переносять загущення посівів, оскільки рослини відносно низькорослі і оптимальний урожай насіння забезпечують при наступній густоті

Норма висіву збільшується при застосуванні гербіцидів на 15-20%, без гербіцидів – на 25-30% (страхова надбавка). Ранньостиглі та низькорослі сорти й гібриди не знижують урожайність при загущенні до 80 тис/га. Масова норма висіву насіння соняшнику становить –

6-10 кг/га.

Догляд за посівами. Після сівби поле обов’язково коткують кільчасто-шпоровими котками.

На посівах, де проявився позитивний ефект від внесення гербіцидів і одержано сходи потрібної густоти, можна відмовитися від до- і післясходових боронувань та міжрядних обробітків. Якщо ж після сівби випадають рясні дощі, які сприятимуть утворенню ґрунтової кірки, масовому проростанню бур’янів або сходи будуть загущені, то догляд за посівами має включити до- і післясходові боронування середніми або легкими боронами впоперек напряму сівби, а також проводиться культивація міжрядь у фазі 5-7 листків на глибину 7-8 см, при висоті рослин 30-40 см не глибше – 5-6 см. При необхідності у боротьбі з бур’янами в захисній зоні рядка застосовують підгортачі.

Урожай соняшнику підвищується при розміщенні на його посівах пасік. Крім того, запилення рослин бджолами зменшує самозапилення квіток у кошиках, пустозерність тощо. Пасіку вивозять на посіви з розрахунку 1-2 бджолосім’ї на гектар.

Збирання. У посівах соняшнику рослини достигають нерівномірно. Через 20-25 днів після цвітіння вміст олії в насінні достигає максимуму, але накопичення її закінчується на 35-40 день після цвітіння (фаза фізіологічної стиглості). Далі відбувається фізичне випаровування води із сім’янок і настає фаза повної стиглості. Для прискорення достигання насіння і зменшення шкодочинності білої і сірої гнилей, посіви через 40-45 днів після цвітіння обробляють десикантами: реглон (2-3 л/га),

593

гліфоган (3 л/га), раундап (3 л/га), хлоратом магнію (20 кг/га). Вологість насіння після десикації зменшується до 12-16%. Десикація дає змогу прискорити збирання на 7-8 днів. Через 10 днів після десикації на насінні вже немає залишків хлорату магнію і воно придатне для переробки.

Урожайність соняшнику залежить від строку збирання, який визначають за ступенем стиглості та вологістю насіння. Залежно від погодних умов урожай починають збирати через 7-10 днів після обробки посівів хлоратом магнію і через 5-6 днів – реглоном. За цей час на оброблених полях вологість насіння знижується до 12-15%. Збирають соняшник у фазі господарської стиглості, коли рослин з жовтими і жовто-бурими кошиками в посівах 12-16%, а з бурими й сухими – 8588%. У Степу починають збирати соняшник при середній вологості насіння 12-14%, у Лісостепу – 16-18%.

Гібриди достигають дружно, особливо після обробки рослин десикантами. Тому збирання їх починають при вологості насіння 1719%, а у вологу осінь – 20-22%. За 2-3 дні до початку збиральних робіт поле обкошують і розбивають на загінки, прокладають транспортні й розвантажувальні магістралі.

Збирають соняшник зернозбиральними комбайнами Дон-1500, “Єнісей”, “Джон-Дір”, “Лан”, “Славутич” та іншими. Такі комбайни збирають насіння, кошики, зрізують та подрібнюють стебла, розкидають їх по полю. Ворох відразу очищають на зерноочисних агрегатах ЗАВ-20, ЗАВ-40. Насіння соняшнику підсушують до 12, а те, що зберігатимуть – до 7-8%.

Ріпак озимий (Brassica napus)

Ріпак, як олійна культура є однією з важливіших сільськогосподарських культур сьогодення та майбутнього України, оскільки якість олії ріпаку задовольняє вимоги сучасного ринку: дуже корисна для застосування в їжу і відмінна для виробництва біопалива. Завдяки цим властивостям, ріпак протягом останнього десятиріччя зміцнив свої позиції на ринку продовольчих і кормових культур. Сучасні високопродуктивні сорти і гібриди ріпаку, з відмінними біохімічними показниками насіння (низький вміст глюкозинолатів і відсутність ерукової кислоти), дають сільгоспвиробникам можливість значно наростити валові збори насіння цієї культури.

Вважають, що культура ріпаку була відома за 4 тис. років до н. е. В нашій країні основні площі озимого ріпаку зосереджені в південно-

594

західних областях України (Вінницькій (до 130,7 тис. га), Хмельницькій, Житомирській, Закарпатській, Львівській, Рівненській). За останні роки площі вирощування ріпаку в Україні збільшились в декілька раз.

За виходом олії озимий ріпак перевищує всі олійні культури, що належать до родини капустяних. Насіння озимого ріпаку містить 4550% олії, 20% білка, 17% безазотистих екстрактивних речовин, 5,5% клітковини і 3-4% золи. Олія ріпака належить до групи напіввисихаючих (йодне число 94-112). Ріпакову олію широко використовують у харчовій, текстильній, миловарній, гумовій та інших промисловостях, а після рафінування і як продукт харчування.

Макуха – цінний концентрований корм для худоби (згодовують її після пропарювання).

Озимий ріпак достигає раніше від інших озимих і є цінною медоносною рослиною. Вирощують його також на зелений корм – 100 кг зеленої маси відповідає 16 кг кормових одиниць і містить 190 г перетравного протеїну на кожну кормову одиницю. Врожайність зеленої маси, яку можна використовувати раніше інших кормових культур, становить 200-300 ц/га. Після збирання озимого ріпаку на зелений корм є можливість використати площу для післяукісних посівів кукурудзи, проса, гречки, а також овочевих культур, картоплі тощо.

Останнім часом виведені сорти озимого ріпаку (00), які не містять ерукової кислоти. Олію цих сортів використовують в їжу, кондитерській, консервній, харчовій промисловості. Тоді як, олію звичайних сортів ріпаку – лише після рафінування, застосовують у миловарній, текстильній, металургійній, лакофарбовій та інших галузях промисловості. Гектар ріпаку продукує тону білку. Ріпак, як високо енергетична культура, може слугувати для виробництва біологічного пального (біодизеля). З кожної тони ріпаку можна отримати близько 300 кг олії, а з неї 270 кг біодизелю. Для виготовлення такого пального використовується олія холодного пресування та етерифікована. Сьогодні в країнах європейського союзу частка використання біопалива транспортом становить біля 6% від загальної кількості палива, а до 2015 року цю частку планується збільшити до 8%, до 2020 року – 10%. Враховуючи загальну кількість дизельного палива для України (біля 9-9,5 млн. т тільки для транспорту) і виходячи із тенденцій використання цього виду палива в європейському союзі (біля 6%), то для нашої країни в найближчий час мінімальна потреба буде складати 0,5 млн. т.

Якість ріпакової олії визначається її жирокислотним складом. Головними жирними кислотами ріпакової олії є ненасичені кислоти:

595

олеїнова (С18:1), лінолева (С18:2), ліноленова (С18:3), ейкозенова (С20:1), ерукова (С22:1); насичені - пальмітинова (С16:0) і стеаринова (C18:0).

Жирні кислоти, як відомо, мають велике значення для здоров’я людини. Так, олеїнова кислота знижує рівень холестерину в крові, лінолева є головним компонентом клітинних мембран, а ліноленова відіграє значну роль у кисневому обміні нервових клітин. Лінолева і альфа-ліноленова кислоти сприяють утворенню тканинних гормонів, зниженню рівня жиру в крові.

Наявність в насінні ріпаку шкідливих речовин (ерукової кислоти, глюкозинолатів) ускладнювали можливість його використання на харчові й кормові цілі. Олія з насіння старих сортів мала високий вміст (іноді до 50%) ерукової кислоти і 5-7% глюкозинолатів. Така олія негативно впливала на живий організм.

Озимий ріпак мало висушує ґрунт, покращує фітосанітарний стан і рано звільняє поле, тому є добрим попередником для озимих і ярих зернових культур. Кореневі рештки ріпаку після мінералізації залишають у ґрунті 60-65 кг азоту, 32-36 кг фосфорної кислоти і 55-60 кг/га калію. Проте слід ураховувати, що він може засмічувати поля падалицею.

За врожайністю насіння озимий ріпак у районах його вирощування не поступається соняшнику. Слід зазначити, що в деяких країнах (Польща, Чехія, Німеччина) озимий ріпак займає основне місце серед олійних культур. Потенціал врожайності насіння озимого ріпаку становить 3,6-4,0 т/га, озимого до 5,5 т/га.

Ріпак належить до родини капустяних (Brassicaceae). У виробництві поширені дві форми ріпака: ярий, або кольза, і озимий. Вид napus поділяють на два підвиди: oleifera, до якого відносять олійні форми (в тому числі й озимий ріпак), та rapifera, до якого належать форми, що мають на коренях потовщення (бруква). За зовнішнім виглядом озимий ріпак схожий на свиріпу, але колір свиріпи трав’янисто-зелений, а листки вкриті жорсткими волосинками. Корінь ріпаку стрижневий з незначною кількістю мичкуватих корінців та кореневих волосків. Головний корінь проникає в ґрунт до 3 м. Стебло розгалужене, заввишки 70-150 см, сизе, іноді з фіолетовим відтінком. Листки сизі, поверхня їх, як і стебла, гола, неопушена. Суцвіття – гроно. Квітки відносно великі, жовті. Плід – стручок, при достиганні насіння розтріскується. Насіння темно-коричневе, майже чорне. Маса 1000 насінин 3-7 г.

596

68. Структура врожайності ріпаку (В.В. Сахненко, 2007)

Возимого ріпаку виділяють такі фази розвитку: бубнявіння насіння

йформування сім’ядольних листків; утворення справжніх листків, розетки, стебла; бутонізація, цвітіння рослин і утворення стручків; фази стиглості насіння (зелена, технічна й повна). Перші три фази рослина проходить до зимівлі, а останні – після перезимівлі, у весняно-літній період. Структура врожайності ріпаку повинна мати наступні показники таблиця 65.

Біологічні особливості. За зимостійкістю ріпак поступається озимій пшениці, а тому посіви його розміщують у районах з м’якими зимами і достатнім сніговим покривом. Температурну стадію розвитку в осінньо-зимовий період ріпак проходить протягом 45-60 днів при середньодобовій температурі нижче 8°С. За весняної сівби озимий ріпак, як правило, не проходить температурну стадію і не дає квітконосних пагонів, але розвиває розетку з великим листям, яка досягає висоти 60-80 см.

Сходи озимого ріпаку з’являються на 5-7-й день після сівби.

Сім’ядолі виносяться на поверхню ґрунту. Через 5-10 днів утворюються справжні листки. Зимує ріпак у фазі розетки з 5-7 листків, а навесні рано відростає. Через 10-20 днів після початку весняної вегетації настає фаза бутонізації. Від початку бутонізації до цвітіння минає 20-25 днів. Цвітіння рослин триває 25-30 днів. Ріпак є факультативним перехреснозапильником. Зерно достигає через 25-30 днів після цвітіння. Достигання, як і цвітіння, в межах суцвіття поширюється знизу вгору. Вегетаційний період культури (осінній і весняно-літній) триває 200-280 днів (табл. 69).

Озимий ріпак – рослина холодостійка, однак зимостійкість його слабка і залежить від сорту, температурних умов та загартування рослин. Ріпак легко витримує постійні зниження температури за нормальної вологості ґрунту і зовсім не витримує її коливань від мінус

597

10 до +10°С тепла. Особливо негативно діє на рослини коливання температури навесні при підвищенні вологості ґрунту. За цих умов корені дуже уражуються бактеріальною гниллю, від якої спостерігається іноді масова загибель посівів.

МАКРОСТАДІЯ 1: РОЗВИТОК ЛИСТКІВ (ГОЛОВНИЙ ПАГІН)

10Сім’ядолі повністю розпустилися

11Перший справжній листок розпустився

12Другий справжній листок розпустився

13Третій справжній листок розпустився 1… Стадії продовжуються до розпускання

19Дев’ять і більше справжніх листків (міжвузля ще не розтягнуті)

МАКРОСТАДІЯ 2: РОЗВИТОК ПОБІЧНИХ ПАГОНІВ

20Бічні пагони відсутні

21Початок розвитку бічних пагонів, видно перший побічний пагін

22Видно другий бічний пагін

23Видно третій бічний пагін 2… Стадії продовжуються до бічних пагонів

29Дев’ять чи більше пагонів видно

МАКРОСТАДІЯ 3: РІСТ В ДОВЖИНУ (ГОЛОВНИЙ ПАГІН)

30Початок росту в довжину

31Видно перше розтягнуте міжвузля

32Видно друге розтягнуте міжвузля

33Видно третє розтягнуте міжвузля 3… Стадії продовжуються до …

39Видно дев’ять і більше розтягнутих міжвузль

598

Продовження таблиці 69

МАКРОСТАДІЯ 4:- МАКРОСТАДІЯ 5: РОЗВИТОК ЗАКЛАДАННЯ КВІТОК (ГОЛОВНИЙ

ПАГІН)

50З'являється первинний квітконос, який ще щільно закритий верхніми листками

51Первинний квітконос видно серед верхніх листків зверху

52Квітконос головного пагона вільний,в рівному положенні з верхніми листками

53Квітконос над верхніми листками

55 Видно квітки первинного квітконоса (закриті)

57 Видно квітки вторинних квітконосів (закриті)

59 Перші пелюстки видно,квітки ще закриті

МАКРОСТАДІЯ 6: ЦВІТІННЯ (ГОЛОВНИЙ ПАГІН)

60Перші відкриті квітки

61Десять відсотків відкритих квіток на головному пагоні,квітконос подовжений

62Двадцять відсотків квіток на головному пагоні

63Тридцять відсотків квіток на головному пагоні

64Сорок відсотків квіток на головному пагоні

65Повне цвітіння - п’ятдесят відсотків відкритих квіток на головному пагоні, перші пелюстки відпадають

67 Цвітіння закінчується – більшість пелюстків відпало

69 Кінець цвітіння

МАКРОСТАДІЯ 7: РОЗВИТОК ПЛОДІВ

71Десять відсотків стручків досягли видоабо сортотипового розміру

72Двадцять відсотків стручків досягли видоабо сортотипового розміру

73Тридцять відсотків стручків досягли видоабо сортотипового розміру

74Сорок відсотків стручків досягли видоабо сортотипового розміру

75П’ятдесят відсотків стручків досягли видоабо сортотипового розміру

76Шістдесят відсотків стручків досягли видоабо сортотипового розміру

77Сімдесят відсотків стручків досягли видоабо сортотипового розміру

78Вісімдесят відсотків стручків досягли видоабо сортотипового розміру

79Майже всі стручки досягли видоабо сортотиповості

МАКРОСТАДІЯ 8: ДОСТИГАННЯ

80Початок дозрівання - насіння зелене

81Десять відсотків стручків дозріли – насіння тверде і чорне

82Двадцять відсотків стручків дозріли – насіння тверде і чорне

599

Продовження таблиці 69

83Тридцять відсотків стручків дозріли – насіння тверде і чорне

84Сорок відсотків стручків дозріли – насіння тверде і чорне

85П’ятдесят відсотків стручків дозріли – насіння тверде і чорне

86Шістдесят відсотків стручків дозріли – насіння тверде і чорне

87Сімдесят відсотків стручків дозріли – насіння тверде і чорне

88Вісімдесят відсотків стручків дозріли – насіння тверде і чорне

89Повна стиглість. Майже все насіння на рослині тверде і чорне

МАКРОСТАДІЯ 9: ВІДМИРАННЯ

97 Рослина відмерла

99 Збирання врожаю

Загартування ріпаку краще відбувається у фазі розвиненої розетки листя при температурі 5ºС тепла протягом 10 днів і мінус 3°С протягом наступних 5 днів. Рослини, що не пройшли загартування (при пізніх строках сівби), гинуть при зниженні температури до мінус 6-8°С. Добре загартовані рослини витримують зниження температури на глибині 1,5- 2 см до мінус 12-14°С. При сніговому покриві 5-6 см завтовшки і більше, озимий ріпак витримує морози до 23-25ºС.

Насіння ріпаку за весняної сівби починає проростати при 1-2°С, при висіванні восени – при температурі 15-18°С. Навесні озимий ріпак починає відростати при температурі ґрунту 3-4°С. Найсприятливіша для росту вегетативної маси температура 18-20ºC. У період цвітіння і достигання насіння потреба в теплі підвищується, кращою температурою в цій фазі є 22-23°С. За високих температур пригнічується ріст рослин, знижується врожай насіння. Сума активних температур становить 1900-2100ºС.

Озимий ріпак, що сформував розетку з 8-12 листків з діаметром кореневої шийки не менше 8-12 мм і довжиною стебла від 8 до 10 см, кореневу систему, яка сягає на глибину 90-115 см (довжина головного стрижня кореня 15-20 см) переносить температуру на рівні кореневої шийки до -12... -16 °С, а за наявності снігового покриву 2-6 см – до -25...-30°С. Однак ріпак не виносить затоплення і льодової кірки. Посіви ріпаку з недорозвиненою розеткою (4-5 листків), кореневою системою, яка сягає на глибину менше 90 см (головний стрижень 7-9 см), гинуть при температурі -10°С (рис. 31).

Причиною вимерзання озимого ріпаку може бути різке зниження

600