рослинництво

зберігання їх складають у купи масою близько 1 т і вкривають землею.

Турнепс (Brassica rара)

Турнепс вирощують переважно на Поліссі і в західних областях республіки в умовах помірного клімату й достатнього зволоження. Зважаючи на те, що турнепс має короткий вегетаційний період (80100 днів) і переносить осінні приморозки до 5-6°С, його вирощують у післяукісних та післяжнивних посівах. Коренеплоди з літніх посівів зберігаються краще, ніж з весняних.

Цінною біологічною особливістю турнепсу є здатність давати високі врожаї на важких суглинкових і кислих підзолистих ґрунтах. Проте кращими для нього є легкі суглинкові та супіщані опідзолені ґрунти.

За високого рівня агротехніки збирають по 600–1000 ц/га коренів турнепсу.

Турнепс найменш вибагливий до родючості ґрунту серед коренеплодів. Він відноситься до родини капустяних (Brassicaceae) і є перехреснозапильною рослиною.

Технологія вирощування

В Україні районовано лише один сорт турнепсу – Волинський ранній круглий. Вирощують його в усіх областях поширення цієї культури (Волинській, Житомирській, Львівській, Рівненській, ІваноФранківській, Тернопільській, Хмельницькій та Чернігівській).

Попередники. Кращими попередниками для турнепсу є удобрені озимі зернобобові, картопля.

Обробіток ґрунту такий самий, як і під інші коренеплоди: післяжнивне лущення і глибока зяблева оранка на глибину 22-25 см, а на підзолистих ґрунтах з неглибоким орним шаром – на повну його глибину. Весняна підготовка ґрунту полягає в боронуванні та культивації.

Удобрення. Обов’язкове внесення під оранку гною або компостів з розрахунку 30-40 т/га і повного мінерального добрива (60-90 кг/га д. р.

NPK).

Підготовка насіння до сівби. Строки сівби. Норма висіву насіння. Для підвищення енергії проростання насіння коренеплодів піддають повітряно-тепловій обробці, витримуючи його на відкритому повітрі 3-5 днів, під навісом – 5-7, у сховищі – 10-15 днів. За 2-3 дні до

551

сівби його протруюють.

Сіють турнепс одночасно з ранніми ярими, а також у літні строки як післяукісну культуру. Спосіб сівби широкорядний з міжряддями 45 см. Норма висіву насінин – 4-5 кг/га, а при повторній культурі – на 15-20% і більше. Насіння загортають на глибину 2-3 см.

Догляд за посівами полягає в поперечному боронуванні після появи сходів і кількох поздовжніх рихленнях.

Для знищення земляної блішки, сходи турнепсу обпилюють миш’яковокислим кальцієм нормою 6-8 кг/га або іншими препаратами.

Важливим агротехнічним прийомом з догляду за посівами є їх проріджування. Мета його – зберегти на час збирання оптимальну густоту рослин на площі, яка для турнепсу становить 80-100 тис/га. Проріджують посіви турнепсу у фазі 2-3 листків. Відразу після проріджування, посіви підживлюють мінеральними добривами (N15P20K20) і розпушують ґрунт у міжряддях, одночасно заробляючи добрива на глибину 10-12 см. Дальший догляд за посівами полягає в 1-2 розпушуваннях міжрядь, боротьбі з шкідниками та хворобами коренеплодів.

Збирання врожаю і кагатування треба закінчити до настання приморозків. Температура в добре вентильованих кагатах повинна бути в межах 1-3°С.

Морква (Daucus carota L.)

Морква – це дворічна рослина, що належить до родини зонтичних або селерових (Umbelliferea), має високий вміст вітамінів, каротину. В коренеплодах моркви виявлено майже всі відомі нині вітаміни. В них міститься велика кількість легкоперетравних вуглеводів (до 9%), мінеральних речовин, особливо кальцію і фосфору.

Згодовують коренеплоди тваринам, звичайно, у свіжому, рідше – в засилосованому вигляді.

Морква має важливе агротехнічне значення. Вона є добрим попередником у сівозміні для наступних культур. Моркву вирощують практично у всіх ґрунтово-кліматичних зонах України. У Вінницькій області площі посіву моркви досягають 121,8 га.

Вона є перехреснозапильною рослиною. Тривалість вегетаційного періоду в перший рік життя коливається від 80-100 днів у ранніх сортів до 120-140 – у пізніх.

552

Біологічні особливості. Морква краще, ніж буряки, витримує заморозки. Насіння її проростає при температурі 2-4°С, сходи витримують заморозки до мінус 4°С. Вона добре витримує також підвищені літні температури, порівняно посухостійка, але добре реагує на поливи. Не витримує великих опадів наприкінці літа, бо її коренеплоди при цьому розтріскуються і погано зберігаються.

Технологія вирощування

Сорти кормової моркви – Бірючекутська 4145, Шантане Сквирська, Шантане 2461, Вітамінна 6.

Попередники. Вирощують моркву як у польових, кормових, так і в овочевих сівозмінах. Кращими попередниками для моркви в польових сівозмінах є озимі й зернобобові культури, рання картопля;

вкормових – озимі на зелений корм, кукурудза на зелений корм і силос;

вовочевих – бобові, рання капуста, огірки, цибуля, помідори. Обробіток ґрунту. При розміщенні моркви після овочевих або

пізніх силосних та інших сільськогосподарських культур, ґрунт відразу після їх збирання орють без попереднього лущення. Після зернових, зернобобових культур і трав проводять лущення на площах з однорічними бур’янами на глибину 6-8 см. При наявності пирію поле двічі дискують на глибину 10-12 см. На площах, засмічених осотом, проводять дискування на глибину 6 см, з наступним лущенням лемішними плугами на глибину 10-12 см. Хороший результат дає напівпаровий обробіток ґрунту після стерньових попередників, який передбачає дискування стерні на глибину 6-8 см, ранню оранку – на 28-30 см, дискування зябу на глибину 7-9 см і його культивацію – на 10-12 см. Навесні проводять закриття вологи та культивацію на глибину 6-8 см. Перед сівбою ґрунт коткують.

Удобрення подібне до удобрення кормових буряків. Мінеральні добрива: азотні 40-60 кг/га, фосфорні 60-120 кг/га, калійні 60-120 кг/га. Понад 1/2 або 2/3 частини мінеральних добрив, переважно фосфорних і калійних, вносять під зяб і таку саму кількість азотних – під весняну культивацію, Р10 – в рядки, решту РК – в підживлення (після проріджування рослин). Вносять також мікроелементи (мідь, бор, марганець та ін.). Кислі ґрунти вапнують.

Підготовка насіння до сівби. Перед сівбою насіння моркви калібрують, обігрівають, протруюють та ін. Калібрування потрібне для того, щоб відібрати для сівби більш крупні фракції (більше 2 мм). Для

553

підвищення енергії проростання, насіння моркви піддають повітрянотепловій обробці, витримуючи його на відкритому повітрі 3-5 днів, під навісом – 5-7, у сховищі – 10-15 днів. За 2-3 дні до сівби його протруюють.

Строки сівби. Норма висіву насіння. Норма висіву моркви при широкорядній сівбі 4,5 кг/га, стрічковій – 6 кг/га, широкосмуговій 6-8 кг/га, суцільній рядковій – 10 кг/га. При сівбі моркви під зиму норми висіву збільшують на 25-30%. Глибина загортання насіння моркви 2,5-3 см, на важких ґрунтах – 1,5-2 см. Строки сівби ранні, при настанні фізичної стиглості ґрунту.

Догляд за посівами. Першим прийомом догляду за коренеплодами є післяпосівне коткування. Через 4-6 днів після сівби проводять досходове боронування, під час якого на посівах моркви вносять гербіциди (прометрин 1,5 - 2,5 кг/га, лінурон 1,5-3 кг/га). Важливим агротехнічним прийомом по догляду за посівами є їх проріджування. Мета його – зберегти на час збирання оптимальну густоту рослин на площі. Для моркви при широкорядній і стрічковій сівбі вона становить 300-350 тис./га, широкосмуговій – до 700 тис/га.

Дальший догляд за посівами полягає в 1-2 розпушуваннях міжрядь, боротьбі з шкідниками та хворобами коренеплодів.

Збирання врожаю. Збирають моркву у фазі технічної стиглості, використовуючи переобладнані картопле- і бурякокомбайни, різні копачі та спеціальні копачі для викопування коренеплодів (ККГ-1,4).

Зберігають коренеплоди поблизу тваринницьких ферм у траншеях, буртах, спеціальних сховищах. Температура в період зберігання має бути 0-2°С.

Бруква (Brassica napus rapifera)

За кормовою характеристикою і вмістом сухих речовин (11,4%) бруква не поступається кормовим бурякам. Бруква відноситься до родини капустяних (Brassicaceae).

Бруква – високоврожайна, холодостійка культура, менш вибаглива до ґрунтів, ніж інші коренеплоди. Бруква, краще за інші коренеплоди, витримує сильні осінні заморозки, її корені й листя гинуть тільки при мінус 8-9°С. Бруква добре росте і розвивається в прохолодне літо з туманами, росами та частими дощами. Насіння брукви починає проростати при температурі 2-3°С, а сходи витримують зниження температури до мінус 5-6°С. Це вологолюбна рослина, має тривалий

554

вегетаційний період у перший рік життя (130-150 днів). Високі врожаї брукви (50-60 т/га) отримують на добре зволожених суглинкових ґрунтах, які багаті органічними речовинами.

В перший рік життя утворюються коренеплоди стисло-округлої форми з щільною м’якоттю жовтого або білого кольору і листки темнозеленого кольору. На другий рік при висадці коренеплодів утворюються стебла з суцвіттями. Плід – багатонасінний стручок з темно-бурим насінням.

Кормова бруква дає високий вихід кормових одиниць з 1 га посівної площі. Так, при врожаї коренеплодів 600 ц/га і гички 150-160 ц/га, отримують 90-110 ц/га корм. од.

Технологія вирощування

Попередники. Кращими попередниками для брукви в польових і кормових сівозмінах є озимі й зернобобові культури, буряки; в овочевих – цибуля, помідори, огірки.

Обробіток ґрунту. Бруква добре реагує на ранню глибоку зяблеву оранку.

Удобрення. На формування високого врожаю, бруква потребує великої кількості поживних речовин. Так, з урожаєм 60 т/га вона виносить з ґрунту 160 кг азоту, 45 кг фосфору, 200 кг калію і 120 кг кальцію. На 1 га рекомендується вносити 30-40 т/га гною, N90.120P60.70K90-120. Кислі ґрунти необхідно вапнувати.

Підготовка насіння до сівби. Строки сівби. Норма висіву насіння. Бруква – культура ранніх строків сівби. Ранні посіви менше пошкоджуються шкідниками. Спосіб сівби – широкорядний з міжряддям 45 або 60-70 см. Дрібне насіння висівають з баластом – дрібною фракцією гранульованого суперфосфату в співвідношенні 9 кг суперфосфату на 1 кг насіння. Норма висіву 3-4 кг/га. Глибина заробки насіння 2-3 см. Оптимальна передзбиральна густота – 75-90 тис./га.

Вирощувати брукву можна і розсадним способом. Добре сформовану розсаду (4-5 листків) висаджують у ґрунт.

Догляд за посівами. Догляд за посівами включає коткування кільчасто-шпоровими котками, боронування легкими боронами, рихлення міжрядь (2-3 рази), проріджування і підживлення.

Збирання. Збирають брукву за допомогою картоплезбиральних комбайнів. Коренеплоди брукви заглиблюються в ґрунт лише на 1/3- 1/2, що значно покращує збирання.

555

4.Значення “цвітухи” та “упрямців” у вирощуванні цукрових буряків, причини їх появи.

5.Турнепс. Значення, систематика, морфологічні, біологічні особливості та технологія вирощування.

6.Морква. Значення, систематика, морфологічні, біологічні особливості та технологія вирощування.

7.Бруква. Значення, систематика, морфологічні, біологічні особливості та технологія вирощування.

8.Куузику. Значення, систематика, морфологічні, біологічні особливості та технологія вирощування.

557

9.3.Бульбоплоди

Усвіті з бульбоплідних рослин вирощують картоплю, батат, або солодку картоплю, маніок, ямс, таро, топінамбур, або земляну грушу.

Найпоширенішою у світі є картопля, яку культивують у Північній

іПівденній Америці, Європі й Азії, Африці та Австралії.

Батат (солодка картопля) – багаторічна рослина з повзучими стеблами до 5 м завдовжки. У ґрунті утворює потовщені бічні корені – бульби з білою м’якоттю. Урожай бульб сягає 70-100 ц/га. Маса однієї бульби – від 0,5 до 4,5 кг і навіть 25 кг. Належить до родини в’юнкових. Поширений в Африці, Індії, Китаї, Японії, Південній Америці, в південно-східних районах США. В СНД незначні площі батата розміщені в субтропіках Кавказу (Сухумі), Середній Азії (Туркменія). В їжу бульби вживають вареними, печеними, тушкованими та в іншому вигляді.

Маніок належить до родини молочайних. Це багаторічна чагарникова рослина (до 3 м заввишки). На бічних коренях утворює великі (до 1,5 кг) веретеноподібні бульби. З них готують оладки, галушки, якими замінюють хліб, картоплю. Поширений в Індії, Африці (Конго, Нігерія та ін.), Індонезії, Південній Америці.

Ямс походить з родини діоскорейних. Це однорічна трав’яниста рослина, утворює кореневі потовщення – бульби, маса яких досягає 50 кг. Їдять їх у вареному вигляді (за смаком нагадує бульби картоплі). Бульби сушать і виготовляють з них борошно. Поширений в Африці, Центральній і Південній Америці, Азії.

Таро – з родини ароїдних. Це багаторічна трав’яниста рослина. Бульби утворюються на кінцях кореневищ. Маса бульби до 4 кг. Вживають бульби вареними (супи), смаженими, готують з них вафлі, печиво, торти. Поширене в Азії (Китай, Японія, Індія), Індонезії, Африці.

Картопля (Solanum tyberosum L.).

На території України з бульбоплідних рослин культивується картопля та соняшник бульбистий (топінамбур).

Картопля – одна з найважливіших сільськогосподарських культур, що має важливе продовольче, кормове та технічне значення.

Зсередини 90-х років ХХ століття виробництво товарної картоплі

зколективних господарств почало переходити в приватний сектор.

558

Сучасна світова площа картоплі – близько 18-29 млн. га. Вирощують її у

130 країнах світу. Найбільші посівні площі в європейських країнах – до 13 млн. га. В СНД насадження картоплі займають 6-6,3 млн. га. Найбільше поширена вона в Нечорноземній зоні Російської Федерації, у Білорусії та Україні. В Україні площі під картоплею становлять 1,5- 1,6 млн. га. Основні масиви їх розміщення на Поліссі – близько 60% та в Лісостепу – 30% загальної площі, решта припадає на Степ. На території Вінницької області площі посадки картоплі досягають 102,2 тис. га.

Продовольче використання картоплі пов’язане з високим вмістом в її бульбах крохмалю (14-25%), а також до 1,5-2% білків, 0,8-1,0% клітковини, наявністю вітамінів A, C, B1, B2 тощо. За вмістом деяких вітамінів картопля перевищує ряд овочевих культур. Крохмаль картоплі легко засвоюється організмом, а її білки за біологічною повноцінністю переважають білки інших культур, у тому числі озимої пшениці. Бульби багаті на вітаміни В, РР, каротиноїди. У зимовий період картопля є головним продуктом харчування і джерелом вітаміну С.

Вживають картоплю в їжу у вигляді різних страв, яких лише в європейській кухні налічується понад 200. Проте у складі бульб, особливо позеленілих, містяться отруйні речовини (соланін). І хоч вони під час варіння значною мірою розкладаються, все ж при їх вмісті понад 0,01% краще бульби не вживати в їжу, а використовувати для технічних потреб.

З одиниці площі картопля дає значно більше поживних речовин, ніж овочеві, та перевищує їх за калорійністю. У тваринництві картоплю згодовують великій рогатій худобі, свиням та ін. Бульби картоплі широко використовуються для годівлі тварин у сирому та запареному вигляді. Мають певне значення силос із зеленого бадилля (картоплиння) та відходи промислової переробки бульб – барда, жмаки та ін. За поживністю 100 кг сирих бульб оцінюються 29,5 к. од., силосу – 8,5, сушених жмаків – 52 к. од.

Картоплю використовують при лікуванні атеросклерозу, недостатності кровообігу, гіпертонії, ниркової недостатності, гострих респіраторних захворювань, опіків, підвищеної кислотності шлункового соку.

При вирощуванні картоплі на корм, вихід кормових одиниць з 1 га може перевищувати 5-6 тис.

Під час використання картоплі, як продукту харчування і корму для тварин, не слід забувати, що в шкірці бульб є отруйний алкалоїд – соланін. Його кількість збільшується, коли бульби зеленіють або

559

проростають. Соланін легко руйнується під час термічної обробки бульб.

Картопля має значення і як технічна культура. Вона використовується на виробництво крохмалю, декстрину, патоки, глюкози, спирту. З 1 тони бульб можливо виробити 170 кг крохмалю або 80 кг глюкози, 110 літрів спирту, 55 кг вуглекислоти, 160 кг декстрину, або 65 гідролу.

Батьківщиною картоплі є Південна і Центральна Америка, на території якої ще 14 тис. років тому почали її культивувати. Виділяють первинний Перуано-Болівійський та вторинні Чілійський і Мексиканський центри походження. У цій частині світу відомо більше 170 видів картоплі і лише 17 з них є культурними. Найбільшого ж поширення на Земній кулі набули два види – андійський (Solanum andiqenum) і європейський, або чілійський, (Solanum tuberosum). До останнього виду картоплі належать всі вітчизняні сорти.

УЄвропу картопля потрапила в середині XVI ст. Поширення картоплі в господарствах України та Росії пов’язане з іменем Петра I.

Картопля (Solanum tuberosum L.) багаторічна трав’яниста рослина родини пасльонових (Solanaceae). В умовах помірного клімату і в культурі вирощується як однорічна культура. Щороку висаджують бульби,

зяких протягом одного вегетаційного періоду одержують урожай нових стиглих бульб. Можна вирощувати картоплю також з насіння, що застосовується переважно у селекційній практиці. Усі сорти картоплі тетраплоїдні (4n=48).

Коренева система може бути мичкуватою або стрижневою. Під час розмноження картоплі бульбами формується мичкувата коренева система, а насінням – стрижнева. Корені проникають у ґрунт на глибину 1,5 м.

Стебло прямостояче висотою від 0,5 до 1,5 м, галузиться, ребристе. Картопля утворює кущ з 4-8 стебел. З видозмінених підземних пагонів (столонів) утворюються бульби. Поверхня бульби вкрита вторинною покривною тканиною – корком, на поверхні якого багато невеликих отворів, так званих сочевичок, і вічок. Кожне вічко має три-чотири і більше бруньок.

Убульбі розрізняють верхівку, яка є кінцем, що росте, протилежну частину – пуповинний, або столонний, кінець. Розрізняють також верхній більш опуклий і нижній плоскіший боки бульби. Форма бульб буває різною – видовженою, овальною, округлою та ін. Забарвлення – біле, жовте, рожеве, червоне, синє. М’якуш – білий, жовтий, червоний, синій. Форма бульби та її забарвлення, поряд з іншими характеристиками, є сортовими ознаками культури. На використанні бульб та їх

560