рослинництво

відповідних умовах.

Весняний обробіток передбачає раннє боронування, вирівнювання поверхні ґрунту волокушами ВВ-2,5, вирівнювачами ВП-8, ВПН-5,6, боронами БП-8, застосування гербіцидів і передпосівну культивацію. Від закриття вологи і вирівнювання ґрунту до сівби проводять дві культивації з боронуванням: першу – рано навесні на глибину 10-12 см, другу, передпосівну, – на глибину загортання насіння. На чистих від бур’янів полях у посушливих умовах ранню весняну культивацію можна не проводити. На полях, де проводили обробіток без обороту пласта, обробляють культиваторами КПП-2,2 або КПЕ-3,8.

Удобрення. Для формування 1 ц зерна соя виносить з ґрунту 7,7- 10 кг азоту, 1,4-2 кг фосфору, 3,2-4 кг калію. Азотфіксація у сої дещо гірша, ніж у інших бобових, бо в ґрунті не завжди є активні раси соєвих бактерій. Тому вона добре реагує на внесення органічних і сидеральних добрив та на їх післядію. Під зяблевий обробіток ґрунту вносять 2022 т/га гною.

Під сою застосовують повне мінеральне добриво, а кислі ґрунти попередньо вапнують. На 1 частину азоту при удобренні повинно припадати 1,5-2 частини фосфору, 0,5-1 частина калію, орієнтовна доза азоту – 40-60 кг/га. Фосфорні та калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту, азотні – навесні під культивацію. Під час сівби в рядки вносять по 50 кг/га гранульованого суперфосфату.

Підготовка насіння до сівби. При вирощуванні сої для сівби використовують лише кондиційне насіння з чистотою не нижче 98% і лабораторною схожістю не нижче 90%. За місяць до сівби насіння протруюють проти бактеріальних і грибних хвороб максімом (1 л/т) або степом (0,5 кг/г).

Строки сівби. Норма висіву насіння. Висівають сою, коли ґрунт на глибині загортання насіння прогріється до 12-14°С, широкорядним або стрічковим способом з міжряддями 45 або 60 см. Глибина загортання насіння – 4-5 см, на важких ґрунтах – 3-4, а при недостатньому зволоженні – 5-6 см. Норма висіву насіння за умов достатнього зволоження в Лісостепу і на Поліссі – 550-560, у степових районах – 450-500 тис. насінин на 1 га. В умовах зрошення висівають 600-700 тис. насінин на 1 га. Норми висіву середньостиглих і пізніх сортів зменшують відповідно на 10 і 15%. Висівають сою сівалками СЗШ-3,6, СПЧ-6М, а також зерновими СЗ-3,6, СЗП-3,6 або буряковими ССТ-12А, ССТ-8 зі спеціальними пристроями для висівання сої СТЯ-3.1.000 і ОСШ-03.000 та овочевими СКОН-4,2.

501

Догляд за посівами. Після сівби для поліпшення умов проростання насіння застосовують коткування кільчасто-шпоровими котками, а через 4-6 днів – боронування легкими боронами, для знищення ґрунтової кірки і проростків бур’янів. Перше післясходове боронування проводять, як тільки з’являться сходи, друге – у фазі перших трійчастих листків.

Протягом вегетації на посівах сої розпушують міжряддя і проводять боротьбу зі шкідниками. Проти листогризучих шкідників посіви обприскують розчином карбофосу, золону, цимбушу, суміцидину, ровікурту або іншого інсектициду. Після цвітіння посіви обпилюють розмеленою сіркою (30 кг/га).

Обов’язковим прийомом інтенсивної технології, який дає змогу потім не проводити міжрядні розпушування, є застосування гербіцидів. Ефективним на посівах сої є трефлан. Його вносять до сівби з негайною заробкою культиватором або дисковими знаряддями. По вегетуючих рослинах у фазі 1-2 трійчастих листків вносять базагран з розрахунку 0,7-1,4 кг/га д. р. До сівби або з’явлення сходів можна застосовувати також аценіт (4-8 л/га), дуал (3-5 л/га), по сходах – пульсар (0,75- 1,0 кг/га), капітан (1 л/га), арамо (1,2-2,3 л/га) та ін.

Якщо гербіцидів немає, сою вирощують за звичайною технологією, боротьбу з бур’янами проводять за допомогою міжрядних розпушувань. Перше розпушування міжрядь проводять через 8-12 днів після з’явлення сходів на глибину 5-6 см з шириною захисної смуги 8-10 см. Міжряддя обробляють односторонніми лапами-бритвами, а рядки – полільними борінками КРН-38. Вдруге міжряддя розпушують стрілчастими лапами на глибину 8-10 см через 8-10 днів після першого розпушування із захисною смугою 10-12 см. Потім міжряддя обробляють у міру потреби знищення бур’янів. Останній міжрядний обробіток проводять, з одночасним підживленням азотно-фосфорними добривами N15-25P30-40, на початку цвітіння до змикання листків у міжряддях.

При вирощуванні в умовах зрошення, сою протягом вегетації поливають 4-5 разів (у фазі бутонізації, при формуванні бобів, під час наливання зерна). Поливна норма становить 500-700 м3/га.

Збирання врожаю. Сою на зерно збирають у фазі повної стиглості, коли повністю опали листки, побуріли усі боби і вологість насіння становить 16-18%. Щоб запобігти значним втратам урожаю, висота зрізу має становити не більше 5-7 см. Збирають сою зерновими комбайнами СК-5, СКД-5Р, СКД-5М, СК-4А з частотою обертання барабана 500-600 хв-1.

У вологу дощову погоду, а також при вирощуванні пізніх сортів,

502

застосовують десикацію посівів розчином реглону (2-3 л/га), коли побуріють боби на гілках нижнього та середнього ярусів, а вологість зерна буде знаходитись в межах 40-45%. Після обмолочування насіння відразу очищають від домішок і підсушують до вологості 12-14% .

Квасоля звичайна (Phaseolus)

Квасоля – дуже цінна продовольча бобова культура. Насіння її містить 20-30% білка, близько 2,5% жиру і до 4,5% цукру. Білок квасолі за своїм складом близький до білків м’яса.

Квасоля є добрим попередником для ярих, а на півдні й для озимих культур. Її можна вирощувати в проміжних посівах, висіваючи після озимих, зібраних на зелений корм, а також в ущільнених посівах з кукурудзою, картоплею тощо, зокрема на присадибних ділянках.

Походить квасоля (крупнонасінні види) з Південної Америки, а дрібнонасінні (маш, адзукі) – з Південної Азії.

На Україну квасолю завезли на початку XVIII ст. як декоративну рослину, а пізніше її почали вирощувати як овочеву культуру.

Квасолю вирощують для одержання зеленого насіння під назвою “флажоль” і зелених плодів – “лопаток”. Для вирощування на “лопатку” придатні лише, так звані спаржеві, або цукрові сорти квасолі, в оплодні яких відсутній твердий пергаментний шар. Сорти з пергаментним шаром називають лущильними і вирощують лише на зелене або стигле насіння.

Світова площа квасолі становить понад 20 млн. га. Найбільші площі її в Індії, Бразилії, Мексиці, США, Угорщині, Болгарії, Румунії. В Україні квасолю вирощують у південних і лісостепових районах на площі біля 20 тис. га із середнім рівнем урожайності 10-13 ц/га. У Вінницькій області площі посіву квасолі досягають 1,8 тис. га.

Біологічні особливості. Квасоля – одна з найбільш теплолюбних

культур серед зернобобових. Насіння її починає проростати при температурі 10°С, а сходи ростуть при 12-13°С. Сходи дуже чутливі навіть до короткочасних весняних приморозків і пригнічуються від зниження температури в цей період до 0°С, а при мінус 0,5-1°С – гинуть. Найкраща температура для росту і розвитку квасолі 20-25°С, задовільна – 15°С. При низьких позитивних температурах і сирій дощовій погоді під час цвітіння, зав’язування бобів відбувається погано, велика їх кількість опадає. Зовсім припиняється ріст при температурі 40°С. Досить шкідливе для квасолі різке коливання температури

503

протягом доби.

Квасоля є вологолюбною рослиною. Вона потребує багато води під час проростання насіння (114% води від маси насінини). Її врожайність зменшується при нестачі вологи під час цвітіння і зав’язування бобів. Найкращі умови для росту та розвитку створюються при 70% НВ. Добрі врожаї одержують у районах, де річна кількість опадів не менша 450-500 мм. Квасоля більш посухостійка, ніж горох і сочевиця. Критичним періодом для неї під час посухи є фази цвітіння та наливання зерна.

Надмірну зволоженість ґрунту, особливо за прохолодної погоди, квасоля переносить погано – дуже уражується хворобами (антракноз, бактеріоз та ін.).

Квасоля світлолюбна культура, проте добре може розвиватися і при незначному затіненні. Найбільше вона потребує світла в першу половину вегетації. Вимоги її до освітлення зменшуються після початку цвітіння. Квасолю можна вирощувати в ущільнених посівах з кукурудзою та іншими культурами.

Більшість форм звичайної квасолі – рослини короткого дня. За тривалістю вегетації сорти поділяють на ранньостиглі (75-85 днів), середньостиглі (85-100 днів) і пізньостиглі (100-120 днів).

В процесі росту і розвитку квасоля проходить 9 стадій за класифікацією ВВСН (табл. 61 та рис. 26).

122 нероздільних листки (1-ша пара листків) розпущені

133-й справжній лист (1-й трійчастий лист) розпущений 1… Стадії продовжуються до…

504

Продовження таблиці 61

199 або більше справжніх листів (2 нероздільних), 7 або більше трійчастих)

МАКРОСТАДІЯ 2: ФОРМУВАННЯ БІЧНИХ ПАГОНІВ

21Видно 1-й бічний пагін

22Видно 2-й бічний пагін

23Видно 3-й бічний пагін 2… Стадії продовжуються до…

29Видно 9 або більше бічних пагонів

МАКРОСТАДІЯ 3: - МАКРОСТАДІЯ 4: - МАКРОСТАДІЯ 5: ФОРМУВАННЯ ПОЧАТОК КВІТІВ (ГОЛОВНИЙ ПАГІН)

51 Видно перші бруньки квітів

55 Перші бруньки квітів збільшенні

59 Видно перші пелюстки; квіти ще закриті

МАКРОСТАДІЯ 6: ЦВІТІННЯ

60Перші відкриті квіти в посіві

61Початок цвітіння: 10% квітів відкриті1 Початок цвітіння2

6220% квітів відкриті1

6330% квітів відкриті1

6440% квітів відкриті1

65Повне цвітіння: 50% квітів відкриті1 Головна фаза цвітіння2

67 Цвітіння, що завершується1

69 Закінчення цвітіння; помітно перші боби (5 мм довжини)

МАКРОСТАДІЯ 7: УТВОРЕННЯ ПЛОДІВ

7110% бобів досягли сортоподібної довжини1 Початок розвитку бобів2

7220% бобів досягли сортоподібної довжини1

7330% бобів досягли сортоподібної довжини1

7440% бобів досягли сортоподібної довжини1

7550% бобів досягли сортоподібної довжини; початок наливання насіння1. Головна фаза розвитку бобів2

7660% бобів досягли сортоподібної довжини1

7770% бобів досягли сортоподібної довжини; боби гладко переломлюються

7880% бобів досягли сортоподібної довжини1

505

Продовження таблиці 61

79 Боби: утворення насіння зовні добре видно1

МАКРОСТАДІЯ 8: УТВОРЕННЯ ПЛОДІВ І НАСІННЯ

8110% бобів дозріли (насіння тверде)1 Початок дозрівання насіння 2

8220% бобів дозріли (насіння тверде)1

8330% бобів дозріли (насіння тверде)1

8440% бобів дозріли (насіння тверде)1

8550% бобів дозріли (насіння тверде)1 Головна фаза дозрівання насіння2

8660% бобів дозріли (насіння тверде)1

8770% бобів дозріли (насіння тверде)1

8880% бобів дозріли (насіння тверде)1

89Повна стиглість: боби повністю дозріли (насіння тверде)1

МАКРОСТАДІЯ 9: ВІДМИРАННЯ

97 Рослина відмерла

99 Продукти збирання (зерно)

1У сортів, що мають обмежений період цвітіння

2У сортів, що мають необмежений період цвітіння

Квасоля досить вимоглива до ґрунтів. Краще росте на легких чорноземах і суглинистих родючих ґрунтах з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,5-7,5). На важких глинистих ґрунтах з високим рівнем ґрунтових вод росте погано. Не придатні для неї кислі, заболочені та легкі піщані ґрунти. Нестача азоту спричинює пожовтіння сходів, а нестача фосфору затримує ріст рослин. Від нестачі калію виникає хлороз, жовтіють листя і стебла.

При вирощуванні квасолі на нових площах обов’язковим агрозаходом є інокуляція насіння нітрагіном.

Усіх видів квасолі понад 150, з яких найбільш поширені такі: звичайна, тепарі, або гостролиста, багатоквіткова, лімська, золотиста квасоля, або маш, кутаста квасоля, або адзукі.

Звичайна квасоля займає близько 85% площі цієї культури, маш – 10%. У звичайної квасолі розрізняють кущові, напіввиткі та виткі форми. Найбільше значення у виробництві мають кущові та напіввиткі форми. В звичайної квасолі квітки різнокольорові – від білих до фіолетових. Боби довгасті, різні за формою (гладенькі, зморшкуваті, чоткоподібні) та кольором.

506

Рис. 26. Стадії розвитку квасолі.

507

Насіння за величиною поділяють на крупне (маса 1000 зерен понад 400 г), середнє (200-400 г) та дрібне (до 200 г). Колір насіння буває різноманітним – від білого до чорного. За формою воно округле, сплюснуте, циліндричне тощо.

Квасоля маш – вид азіатського походження. Вся рослина опушена. Квітки яскраво-жовті. Боби тонкі, циліндричні, чоткоподібні. Насіння дрібне – маса 1000 зерен 40-80 г.

Стебло в багатоквіткової квасолі переважно витке, сім’ядолі на відміну від інших видів на поверхню не виносяться. Квітки білі або яскраво-червоні, зібрані в китиці. Боби великі – 12-24 см завдовжки. Маса 1000 насінин від 600 до 1000 г. Вирощують на невеликих площах у Чернівецькій і Львівській областях, а також як декоративну рослину.

Лімська квасоля за формою стебла буває кущова та витка. Грона багатоквіткові – від 15 до 35 квіток. Квітки дрібні, різного кольору (від зеленого до фіолетового). Маса 1000 насінин від 250 до 1200 г.

Технологія вирощування

В Україні районовано 15 сортів звичайної квасолі, з яких найбільш поширені: Буковинка, Дніпрянка, Докучаєвська, Мавка, Надія. Із районованих овочевих сортів найбільш поширені – Артеміс, Білозерна-361, Вид, Гайдарська, Даяна, Бурська, Бурека, Зіронька, Загадка, Ксеня, Кіман, Лаура, Лібра, Присадибна, Пітра, Пантера, Полька, Скуба, Сюіта, Українка.

Попередники. Найвищі врожаї квасолі збирають після удобреної озимої пшениці, кукурудзи та картоплі. В південно-західних районах України її можна вирощувати в післяукісних посівах після озимих на зелений корм.

Обробіток ґрунту. Зяблевий обробіток ґрунту під квасолю нічим не відрізняється від обробітку під ярі зернові культури. Навесні, від початку польових робіт до сівби, площу потрібно утримувати в розпушеному стані та чистою від бур’янів, для чого проводять 2-3 культивації та боронування. Для боротьби з антракнозом і бактеріозом перед сівбою насіння протруюють 0,1%-им розчином марганцевокислого калію, який також стимулює його проростання. Якщо немає марганцевокислого калію, насіння протруюють фундазолом з розрахунку 3-4 кг на 1 тону насіння не пізніше, ніж за два тижні до посіву. Інокуляцію проводять в день сівби.

508

Удобрення. Значно підвищується врожай квасолі від внесення добрив, особливо органічних. Проте доцільніше вносити гній під попередню культуру. Значне підвищення врожаю квасолі забезпечують мінеральні добрива, зокрема фосфорно-калійні, але найвищі врожаї збирають при внесенні повного мінерального добрива. Азотні добрива під квасолю рекомендується вносити в невеликих дозах – 20-30 кг/га діючої речовини, а фосфорні та калійні залежно від типу ґрунту і попередника – 45-60 кг/га.

Підготовка насіння до сівби. Строки сівби. Норма висіву насіння. Сівбу розпочинають, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 10-12°С і мине загроза приморозків. В умовах Лісостепу України оптимальним строком сівби квасолі є 10-15 травня, а в Степу – з 25 квітня по 5 травня.

Висівають квасолю широкорядним способом з міжряддями 4560 см. Ширину міжрядь встановлюють залежно від форми куща та ґрунтово-кліматичних умов регіону. В південних лісостепових районах квасолю рекомендується сіяти з шириною міжрядь 45 см. У більш посушливих районах України ширину міжрядь збільшують до 60 см.

Норми висіву встановлюють залежно від крупності насіння, способу сівби та району вирощування. При сівбі з міжряддям 45 см норма висіву для лісостепових районів становить 350-400 тис, для степових – близько 300 тис. насінин на 1 га. Проте, і в степових районах у роки достатнього зволоження та на зрошуваних землях вищі врожаї мають при нормі висіву 400 тис. зерен на га.

Глибина загортання насіння має бути 4-5 см. При недостатній вологості ґрунту глибину загортання насіння збільшують до 6-7 см.

Догляд за посівами. Обов’язковим агрозаходом є коткування посівів кільчасто-шпоровими або гладкими котками, що поліпшує умови проростання насіння. Для боротьби з бур’янами та знищення кірки до з’явлення сходів посіви боронують легкими боронами впоперек напряму рядків. Подальший догляд за квасолею полягає в розпушуванні міжрядь і знищенні бур’янів. Перший обробіток міжрядь проводять через 5-7 днів після з’явлення сходів, а наступні – залежно від стану забур’янення та ущільнення ґрунту.

Збирання врожаю починають, коли у 70-80% бобів побуріє та затвердне насіння, а листя почне засихати та опадати. Щоб запобігти втратам, збирати врожай краще вранці. Скошують квасолю переобладнаними на низький зріз жатками, а також збирають квасолезбиральною машиною ФА-4А. При обмолоті зерно квасолі легко розбивається, тому потрібно зменшити швидкість барабана до 400-500 об./хв., опустити

509

підбарабання та замінити стальні била на дерев’яні або гумові.

Сочевиця харчова (Ervum lens)

Сочевиця – цінна продовольча і кормова культура. Вирощують її переважно на зерно, яке за кількістю білка і поживністю займає серед зернобобових культур одне з перших місць. Насіння сочевиці містить білка близько 32% , жиру – 2% та безазотистих сполук – 54% .

Насіння сочевиці використовують у харчовій промисловості для виготовлення консервів, різного печива та інших виробів. Солома за своєю поживністю не поступається перед сіном бобово-злакових сумішок.

Сочевиця є цінним попередником для багатьох зернових культур, зокрема для озимої пшениці, кукурудзи та проса.

Батьківщиною крупнонасінної сочевиці вважають райони Середземного моря, а дрібнонасінної – країни Близького Сходу. Найбільші її площі зосереджені в Індії, Туреччині, Сирії. Світова площа посіву даної культури становить 3,4 млн. га. Середня її врожайність знаходиться в межах 8,8 ц/га, а виробництво зерна сочевиці становить близько 3 млн. т.

В Україні на невеликих площах її сіють у Вінницькій, Полтавській, Київській, Дніпропетровській, Кіровоградській, Одеській, Хмельницькій областях. Середня врожайність зерна – 12-13 ц/га, окремі господарства збирають по 20-25 ц/га і більше. Основна причина недостатнього поширення сочевиці – її низькорослість, що створює проблеми при збиранні врожаю.

Біологічні особливості. Сочевиця належить до групи викових, роду Lens, який об’єднує п’ять видів. З них лише один – сочевиця харчова (Ervum lens L.) – поширений у виробництві. Стебло сочевиці тонке, прямостояче, схильне до вилягання. Висота його становить 40-70 см. Листя парнопірчасте, з 4-7 парами листочків, які закінчуються зачатками вусиків. Квітки дрібні, білі, блакитні або світло-сині. Плоди (боби) плоскі, ромбічні, невеликі (містять 1-3 насінини).

За розміром зерна сочевицю поділяють на два підвиди: крупнонасінну, або тарілкову (маса 1000 зерен 60-65 г), та дрібнонасінну (25-

30 г).

Сочевиці необхідно більше тепла, ніж гороху. Мінімальна температура проростання насіння сочевиці 4-5°С, а сходи легко переносять приморозки до мінус 2-3°С. При -6°С підмерзають верхівки листочків, але посіви не гинуть. Під час вегетації оптимальна температура для росту і розвитку становить 17-20°С. Налив зерна найкраще проходить

510