рослинництво

Продовження таблиці 47

Макростадія 4: Набухання суцвіття (колосків)

391

Продовження таблиці 47

392

Продовження таблиці 47

Восьмий етап збігається з фенофазою колосіння. На цьому етапі відбувається завершення процесів гаметогенезу і формування колоса, квіток. Продовжує рости найбільше верхнє міжвузля.

Своєчасне азотне підживлення забезпечує формування виповненого зерна з високим вмістом білка і клейковини.

393

Дев’ятий етап включає цвітіння, запилення, запліднення, утворення зиготи і початок формування ендосперму. Припиняється наростання вегетативної маси. Цей етап ділить життя рослини на два періоди - вегетативний і репродуктивний.

На десятому етапі формуються зернівки. За рахунок надходження пластичних речовин з листків і стебла зародок та ендосперм збільшуються у розмірах. В кінці етапу зерно досягає типових для кожного сорту форм. На наступних етапах довжина зернівки уже не збільшується.

Одинадцятий етап збігається з фазою молочної стиглості. Йде інтенсивне нагромадження пластичних речовин у зернівці. Зменшується вологість зерна, відбувається його ріст в товщину і ширину. Добра забезпеченість вологою і елементами живлення в поєднанні з невисокою (не більше 25°С) температурою збільшує масу 1000 зерен і урожайність.

Дванадцятий етап органогенезу за часом співпадає з восковою стиглістю зерна. На початку етапу продовжується нагромадження пластичних речовин у зерні, яке поступово слабшає і повністю припиняється в кінці етапу. Зернівка перестає збільшуватися за розмірами і масою. Поживні речовини зернівки перетворюються на запасні.

Тривалість вегетації восени становить 40-50 днів, весною і влітку – 90-110 днів. Маса 1000 зерен – 35-50 г.

За сприятливих умов сходи з’являються за 7-9 днів після сівби. Через 13-15 днів, коли на рослині утвориться 3-4 листки і на глибині 2-3 см сформується вузол кущення, настає фаза кущення. До зими рослина повинна сформувати 2-4 пагони. Для цього потрібно 40-50 днів осінньої вегетації. Коренева система на цей час заглиблюється на 50-70 см. В осінній період рослини повинні пройти період загартування.

Біологічні особливості. Озимі зернові культури для того, щоб перейти в генеративну фазу розвитку потребують верналізації (яровизації), тобто забезпечення потреби в холоді на ранніх етапах розвитку (включно і насіння). Умови її проходження для різних видів неоднакові. Є озимі форми у пшениці, в яких потреба у верналізації настільки слабовиражена (0-10 діб), що їх можна вирощувати і як ярі.

З настанням весни середньодобових температур 4-5°С, пшениця відновлює вегетацію й продовжує кущитись ще 25-30 днів. Після цього починається вихід у трубку (стеблування). Воно триває 25-30 днів і змінюється фазою колосіння, а ще через 4-5 днів настає цвітіння й

394

припиняється ріст стебла. Пшениця – самозапильна культура, тому запилення може відбуватися і в полеглих посівах, але кількість зерен у колосі, маса 1000 зерен зменшується та урожайність знижується на 20-40% і більше. Після запліднення формується зернівка, яка через 1217 днів досягає кінцевої довжини і вступає у фазу ранньої молочної, а потім молочної, тістоподібної, воскової та повної стиглості. Фаза молочної стиглості триває 7-14, воскової – 7-9 днів. У середині воскової стиглості при вологості зерна 33-35% припиняється надходження пластичних речовин у зернівки і можна починати роздільне збирання.

Пшениця – холодостійка культура. Її насіння починає проростати при температурі +1+2°С. Для одержання дружних сходів під час сівби повинна бути температура +14...+16°С. Якщо ж вона становить +25°С і вища, то формуються слабкі проростки з тонкими корінцями, які дуже уражуються хворобами. Добре загартовані рослини витримують узимку зниження температури в зоні вузла кущення до мінус 17-18°С, а високо морозостійких сортів – до мінус 19-20°С. Загартуванню сприяють сонячна погода у передзимовий період протягом 12-14 днів і посилене фосфорно-калійне живлення. Найвища морозостійкість рослин – на початку зими. До весни вона поступово знижується. Значно знижується морозостійкість при періодичному відтаванні та замерзанні ґрунту. Дуже шкідливі перепади температури ранньою весною, коли вже почалося відростання рослин і температура вдень підвищується до плюс 5-10°С, а вночі знижується – до мінус 8-10°С.

Пшениця вимоглива до вологи. Протягом вегетації вологість ґрунту повинна бути в межах 65-75% НВ і не знижуватися до рівня вологості розриву капілярів, тим більше до вологості в’янення рослин. При вмісті у 10-сантиметровому верхньому шарі ґрунту доступної рослинам вологи менше 10 мм, сходи з’являються із запізненням і є зрідженими.

Дефіцит вологи в фазі кущення зменшує загальну кущистість, у фазі трубкування – продуктивну кущистість, у фазах колосіння-цві- тіння – озерненість колоса, під час формування і наливу зерна – дрібнозерність і щуплість зерна.

Транспіраційний коефіцієнт пшениці становить 320-450. Він знижується при внесенні достатньої кількості фосфорно-калійних добрив, які сприяють розвитку кореневої системи, та роздрібному – азотних добрив.

Пшениця вибаглива до світла. Хмарна погода восени спричиняє неглибоке залягання вузла кущення та погане загартування, внаслідок

395

чого знижуються морозо- і зимостійкість; навесні можливе вилягання посівів; при наливі зерна зменшується вміст білка в зерні. Відноситься до рослин довгого світлового дня. Недостатнє освітлення навесні є причиною витягування нижніх міжвузль і вилягання рослин.

Культура вимоглива до ґрунтів. Добре розвивається на окульту-

рених структурних ґрунтах середнього механічного складу. Кращими є чорноземні, каштанові та сірі лісові ґрунти з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6-7,0). Високі врожаї можна одержувати на окультурених дерново-підзолистих ґрунтах, при застосуванні підвищених норм органічних і мінеральних добрив, сидератів, вапнуванні, поглибленні орного шару, усуненні надмірного зволоження. Погано росте на солонцюватих ґрунтах, солодях, легких піщаних, важких за механічним складом глинистих ґрунтах, які запливають, де під час вегетації застоюється вода.

За виносом поживних речовин з ґрунту озима пшениця є азотофільною рослиною: 1 ц зерна виносить у середньому з ґрунту азоту 3,75, фосфору – 1,3, калію – 2,3 кг. На початку вегетації особливо цінними для пшениці є фосфорно-калійні добрива, які сприяють кращому розвитку кореневої системи і нагромадженню в рослинах цукрів, підвищенню їх морозостійкості. Азотні добрива більш цінні для рослин навесні та влітку – для підсилення росту, формування зерна і збільшення в ньому вмісту білка.

Технологія вирощування

Озима пшениця широко вирощується в Україні із застосуванням сучасної інтенсивної технології. Суть останньої полягає в оптимізації умов вирощування пшениці на всіх етапах росту й розвитку.

Районовані сорти. Сучасні сорти озимої пшениці характеризуються високим біологічним потенціалом продуктивності, проте реалізація його у виробничих умовах досить низька. Сорти з високою потенційною продуктивністю більшою мірою “сканують” нерівномірний розподіл абіотичних і біотичних факторів середовища, тому потребують повного технологічного забезпечення для одержання стабільних урожаїв. Вирішуючи питання вирощування культур, потрібно обов’язково ознайомитись із біотехнологічною характеристикою сортів, рекомендованих для зони. Щоб знизити ризик, для вирощування необхідно вибрати 2-3 або 3-4 (залежно від розмірів посівних площ) сорти різних за скоростиглістю та реакцією на умови вирощування. Такий підхід дає змогу краще використати попередники, рельєф, погодні умови конкретного року.

396

За достатнього ресурсотехнологічного забезпечення перевагу слід надавати сортам інтенсивного типу, які здатні найповніше окупити витрати, формуючи сильне та цінне зерно. За обмеженого ресурсозабезпечення (добрив, засобів захисту тощо) на менш родючих ґрунтах та після задовільних попередників, де потенційні можливості інтенсивних сортів не можуть бути реалізовані повною мірою, доцільно використовувати пластичні сорти, які за даних умов здатні формувати середні рівні врожаїв.

Враховуючи специфічність ґрунтово-кліматичних умов Вінницької області, підхід до вибору сортів повинен бути наступний:

-для південних районів області в структурі сортових посівів 75% повинні займати сорти Степового екотипу: Куяльник, Повага, Вдала, Шестопалівка, Донецька-48, та 25% – Лісостепового: Подолянка, Миронівська ранньостигла, Володарка, Перлина Лісостепу;

-для центральних районів: 50% – Степового екотипу (зазначено вище) та 50% Лісостепового: Поліська 90, Подолянка, Фаворитка, Золотоколоса, Смуглянка, Перлина Лісостепу;

-для західних та північних районів: 75% Лісостепового екотипу та 25% Степового (зазначено вище).

Попередники. Пшениця вибаглива до попередників і знижує врожайність при повторному вирощувані на 15-20, а при сівбі три роки поспіль – на 30-35% і більше. При беззмінному вирощуванні врожайність знижується навіть при внесенні додаткової кількості добрив. Основна причина цього – прогресуюче поширення хвороб, шкідників і бур’янів. Пшеницю не слід розміщувати не лише після пшениці, але й після інших злакових хлібних культур (крім кукурудзи), які мають спільних збудників хвороб, шкідників і бур’яни. Всі попередники повинні бути надійними щодо нагромадження достатньої кількості продуктивної вологи на початок сівби (не менше 10 мм в 10-санти- метровому шарі ґрунту). Ці культури повинні рано звільняти поле й не висушувати ґрунт на велику глибину. Добрими парозаймаючими культурами є вирощувані на зелений корм озимі жито, пшениця, тритикале, вико- і горохо-вівсяні сумішки, еспарцет на один укіс, кукурудза, яку збирають до викидання волоті, а також інші культури, які збирають не пізніше червня. Добрі попередники – горох, сочевиця, чина. В богарних умовах не слід висівати після сорго, суданської трави, соняшнику, кукурудзи на зерно, трав другого-третього року використання.

У Лісостепу пшеницю необхідно розміщувати в полях зайнятих парів посівами на зелений корм і сіно, після конюшини на один укіс,

397

гороху, сочевиці, чини, картоплі раннього споживання, кукурудзи на ранній силос, зібраної у фазі молочно-воскової стиглості не пізніше 20 днів до настання оптимальних строків сівби, а в посушливій південносхідній частині – також після чистих парів.

Інтенсивні сильні та цінні сорти пшениці вибагливіші до попередників. Тому, кращі попередники – чисті та зайняті пари, зернобобові культури, потрібно відводити для їх вирощування. В регіонах із достатньою кількістю опадів у липні, серпні й вересні доцільно після збирання ранніх культур лущити поле і висівати сидерати: редьку, гірчицю. Високорослі сорти пшениці доцільно висівати після стерньових попередників, кукурудзи.

Обробіток ґрунту повинен диференціюватися залежно від ґрунтової зони, попередників, типу забур’янення, вологозабезпеченості, часу збирання попередника. Підготовку ґрунту слід починати без розриву в часі після збирання попередника. Потрібно пам’ятати, що утримання поля чистим від бур’янів і сходів падалиці, від збирання попередника до сівби озимих зернових культур – важливий захід боротьби з багатьма шкідниками пшениці та хворобами.

Після стерньових попередників, якщо переважають однорічні бур’яни, поле двічі дискують лущильниками на глибину 6-8 і 8-10 см. Якщо переважають багаторічні бур’яни, перше лущення проводять на глибину 8-10, друге, а по можливості й третє, на глибину 10-12 і 1214 см, використовуючи знаряддя КПШ-9, ОПТ-3-5, КТС-10 або чизельний культиватор ЧКУ-4, обладнаний стрілчастими лапами. Через два тижні після останнього лущення, коли проростуть бур’яни, проводять оранку на 25-27 см або глибокий плоскорізний обробіток. Окультурені, чисті від багаторічних бур’янів поля орють на 20-22 см. У посушливих, ерозійнонебезпечних умовах після соняшника проводять безполицевий обробіток плугами ПЛН-6-35 або іншим, обладнаними безполицевими корпусами КБ-35, КБЯ-30-35.

Навесні обробіток чорного пару починають із “закриття” вологи боронами БЗСС-1,0, БЗТС-1,0 в 1-2 сліди. Протягом весни і літа проводять різноглибинний обробіток, який забезпечував би максимальне збереження вологи і знищення бур’янів. Після закриття вологи, коли з’являться сходи бур’янів, проводять культивацію культиваторами КПШ-8, КЗБ-21 на глибину 10-12 см, а на засмічених багаторічними бур’янами полях – на глибину 12-14 см з одночасним боронуванням. Наступні культивації проводять у міру появи бур’янів із поступовим зменшенням глибини на 1-2 см. Не слід зловживати частими культива-

398

ціями. Потрібно максимально застосовувати боронування широкозахватними агрегатами, особливо якщо немає багаторічних бур’янів, коли проростки однорічних бур’янів знаходяться в стадії “білої ниточки” під поверхнею ґрунту. Борони незрізаними ребрами спрямовують вперед по ходу агрегату. Якщо поле забур’янене багаторічними бур’янами, щоб зменшити втрати вологи, доцільно до мінімуму звести кількість культивацій та боронувань, обробивши поле гербіцидами.

Якщо перед збиранням парозаймаючої культури і сівбою озимої пшениці достатньо часу, а в шарі ґрунту 0-20 см міститься не менше 20 мм доступної рослинам вологи, то врожайність пшениці мало залежить від способу обробітку ґрунту. При цьому необхідною умовою є створення ущільненого дрібногрудочкуватого посівного шару з агрегатами не більше 3 см у діаметрі.

Після стерньових попередників в умовах осінньої посухи проводять мілкий (10-12 см) обробіток ґрунту дисковими боронами БД-10, БДТ-7, БДТ-3 або тандемними боронами типу “Містраль”, з обов’язковим дотриманням вимог щодо збирання попередника потоковим методом і на низькому зрізі. Економію ресурсів і високу якість обробітку забезпечують універсальні комбіновані агрегати ККП-3,6Н, АКШ-5,4, “Мультитіллер”, “Смарагд”. При достатній зволоженості ґрунту проводять оранку на глибину 12-14 см плугами ПН-4-35, ПЛН-4-35, ПНЛ-8-40

зпристроями ПВР-2,3, ПВР-3,5 для розпушування і вирівнювання поверхні.

Технологічна схема підготовки ґрунту після багаторічних трав передбачає дискування важкими боронами в два сліди, з наступним (розрив в часі 2-3 доби) мілким (на 10-12 см) розпушуванням комбінованими агрегатами КР-4,5, ОПТ-3-5+БИГ-3А+ЗККШ-6 або “Компактор”.

Після гороху поле дискують боронами (БД-10, БДТ-7) в два сліди на глибину 8-10 см, з наступним прикочуванням ґрунту кільчастозубовими котками (КЗК-10) або розпушують боронами БИГ-3А в агрегаті

зкотками ЗККШ-6. Після проростання бур’янів здійснюють передпосівну культивацію на глибину загортання насіння культиваторами типу КПС-4.

Після кукурудзи на силос, з метою закриття вологи, поле дискують важкими боронами БД-10, БДТ-7 на 8-10 см в два сліди, з наступною культивацією. В залежності від гідротермічних умов і механічного складу ґрунту застосовують культиватори КПС-4, АКП-5, KH-7,2 або комбіновані агрегати АРП-3,6, “Мультитіллер”.

Вумовах достатнього зволоження після культур, які рано збирають,

399

після лущення стерні проводять оранку плугами з передплужниками в агрегаті з секціями кільчасто-шпорових котків і боронами. Глибина оранки – 20-22 см, а після багаторічних трав – 25-27 см. На дерновопідзолистих ґрунтах орють на глибину орного шару – 16-18 або 18-20 см. Після кукурудзи, особливо якщо її збирають не раніше як за 20 днів до сівби пшениці, слід проводити поверхневий обробіток ґрунту на глибину 8-12 см дисковими голчастими або плоскорізними знаряддями. Він ефективний після всіх попередників у роки з посушливою погодою, під час підготовки ґрунту й сівби на чистих полях і при пізньому збирані попередника. Після гороху проводять теж такий обробіток.

Виняткової уваги потребує передпосівний обробіток. Його слід проводити старанно відрегульованими на глибину обробітку лапами культиватора КПС-4, УСМК-5,4 або інших з боронами чи комбінованими агрегатами РВК-7,2; РВК-5, ВІП-5,6 і не залишати необроблених огріхів. Неякісно оброблений по глибині посівний шар призводить до нерівномірної глибини загортання насіння, а це, в свою чергу, – до зниження польової схожості насіння, нерівномірності розміщення сходів по площі та розтягнення появи їх у часі, порушення синхронності розвитку рослин. Передпосівний обробіток проводять у день сівби на глибину загортання насіння. Якщо культивація глибока, а ґрунт пухкий, то поле перед сівбою слід закоткувати.

Перспективними і високоефективними є комбіновані агрегати для обробітку ґрунту КР-4,5, АРП-3, АГ-4 (“Одесасільмаш”), АГ-6 (Калинівський Агромаш), Агро-3, “Галичина” та інші, які за один прохід розпушують ґрунт, підрізають, мульчують, подрібнюють та прикочують поверхню поля.

Передпосівний обробіток ґрунту найбільш доцільно проводити комбінованими агрегатами типу “Європак”, РВК-3,6, АКГ-4 “Борекс” та інші.

Для кращого вирівнювання поверхні ґрунту і проведення якісної сівби, передпосівний обробіток ґрунту виконують під кутом до основного обробітку на глибину загортання насіння 3-6 см. Сидеральні пари перед сівбою дискують на глибину 5-7 см.

“Нульовий” обробіток ґрунту, або “пряма сівба” можуть бути ефективно застосовані після попередників, що звільняють поле в часі, близькому до оптимальних строків сівби і навіть дещо пізніше, але на чорноземних ґрунтах – з доброю структурою та малозабур’янених.

Удобрення. Збалансоване мінеральне живлення озимої пшениці

400