рослинництво

Хімічна промисловість у нашій країні й за рубежем випускає велику кількість гербіцидів, що належать до різних класів хімічних сполук. Переважна більшість їх відноситься до органічних сполук таких класів: хлорфеноксиоцтових, хлорфеноксимасляних та хлорфеноксипропіонових кислот, хлорованих аліфатичних карбонових кислот, симетричного триазину, похідних сечовини, карбамінової та тіокарбамінової кислот, похідних хлорбензойної кислоти, хлорамінопіколінової кислоти, похідних амідів і нітрилів карбонових кислот, динітроанілінів та ін.

Гербіциди на основі хлорфеноксиоцтових кислот. До них нале-

жать препарати, виготовлені на основі 2,4-дихлорфеноксиоцтової (2,4-Д) і 2-метил-4-хлорфеноксиоцтової (2М-4Х) кислот. Ці сполуки надзвичайно токсичні для дводольних рослин і порівняно нешкідливі для однодольних злакових. Вони легко проникають у рослини як через надземні органи (листки, стебла), так і через кореневу систему. Потрапивши на листки, гербіцид через продихи та кутикулу проникає у флоемну тканину і разом з продуктами фотосинтезу переміщується до молодих інтенсивно ростучих органів. Чим кращі умови фотосинтезу й росту, тим швидше гербіцид надходить і переміщується по рослині і його ефективність збільшується. Тому в сонячну теплу погоду, при наявності вологи в ґрунті, гербіциди цієї групи діють сильніше.

Встановлено, що ефіри хлорфеноксиоцтових кислот набагато швидше проникають у листки, ніж солі. Якщо для вбирання ефірів 2,4-Д достатньо 1-2 год., то при застосуванні розчинів солей 2,4-Д цей процес відбувається протягом 12-24 год. Додавання до розчинів гербіцидів 2,4-Д та 2М-4Х поверхнево активних речовин (ОП-7, ОП-10 та ін.), мінеральних масел, азотних мінеральних добрив значно прискорює їх проникнення в рослини. Надходження гербіцидів у рослини посилюється також при підвищенні вологості й температури повітря та ґрунту, збільшенні концентрації робочого розчину. При внесенні в ґрунт препарати 2,4-Д та 2М-4Х досить швидко вбираються і акумулюються кореневою системою, однак надходження в надземні органи рослин по ксилемі з транспіраційним потоком відбувається досить повільно. Проникнувши в чутливі дводольні рослини (бур’яни), препарати хлорфеноксиоцтових кислот спричиняють у них різке порушення найважливіших фізіологічних і біохімічних процесів: дихання, фотосинтезу, азотного, вуглеводного та фосфорного обмінів, що й призводить їх до загибелі або сильного пригнічення.

261

У однодольних злакових рослин (пшениці, жита, ячменю вівса, проса, кукурудзи та ін.) під впливом 2,4-Д та 2М-4Х відбуваються лише незначні порушення фізіолого-біохімічних процесів, що швидко потім зникають.

Підвищена стійкість рослин, зокрема злаків, до препаратів феноксиоцтових кислот пов’язана із здатністю швидко інактивувати гербіциди

іпереборювати патологічні зміни, що виникли в організмі. Так, у злакових рослинах 2,4-Д швидко декарбоксилюється, а також переходить у фізіологічно неактивні сполуки з амінокислотами та білками, так звані кон’югати, тоді як у дводольних рослин (горох, дика редька) ці процеси відбуваються дуже повільно.

Хлорфеноксиоцтові кислоти – нестійкі сполуки. Вони порівняно швидко (2-3 тижні) декарбоксилюються, гідролізуються і повністю розкладаються в рослинному організмі до СО2. Однак, при порушенні доз і строків застосування (вихід у трубку і пізніші фази у злаків), залишки та білкові комплекси 2,4-Д та 2М-4Х можуть міститися у соломі, полові й навіть зерні злакових культур. Так, у зерні та соломі озимої пшениці при обробці 2,4-Д у фазі кущіння містилося відповідно 0,12

і0,84 мг/кг гербіциду, а при обробці у фазі виходу в трубку кількість його в зерні зросла у 2, а в соломі – більш як у 20 разів.

Під час гідролітичних процесів у шлунках тварин або у ґрунті кон’югати розпадаються з вивільненням 2,4-Д або 2М-4Х. Тому застосування такої соломи небезпечне для тварин, а використання її у парниковому та тепличному господарстві може призвести до пригнічення і навіть загибелі чутливих до цих гербіцидів огірків, салату та інших культур.

Слід відзначити, що стійкість культурних злаків проти 2,4-Д та 2М4Х може бути забезпечена лише при дотриманні оптимальних доз, строків і умов їх застосування. Порушення строків обробки та завищення доз призводить до різких порушень фізіолого-біохімічних процесів і у злакових культур, що негативно впливає на формування врожаю та його якість.

При потраплянні в ґрунт, препарати 2,4-Д і 2М-4Х зберігають токсичність протягом 4-6 тижнів. На важких за механічним складом ґрунтах з підвищеною кислотністю гербіциди розкладаються швидше, ніж на легких ґрунтах з меншими рН. Ці препарати переміщуються по профілю ґрунту з атмосферними опадами на глибину 20-30 см і більше. У рекомендованих дозах вони не пригнічують активність основних груп корисних мікроорганізмів ґрунту.

262

Гербіциди на основі хлорфеноксипропіонових кислот. До цієї групи належать препарати 2-метил-4-хлорфеноксипропіонової та 2,4- дихлорфенокси-α-пропіонової кислот. За селективністю та характером дії на рослини та поведінкою в ґрунті вони подібні до препаратів 2,4-Д та 2М-4Х, але гербіцидна активність їх вища. Тому вони можуть знищувати стійкі до 2,4-Д бур’яни: підмаренник чіпкий, зірочник середній, ромашку непахучу, кропиву, різні види щавлю тощо.

Гербіциди на основі хлорфеноксимасляних кислот. До цієї групи належать препарати 2,4-дихлорфенокси-γ-масляної (2,4-ДМ) та 2-метил- 4-хлорфенокси-γ-масляної (2М-4ХМ) кислот. Ці сполуки самі фізіологічно не активні, але в тканинах дводольних рослин, які мають ферменти β-окислення, вони перетворюються в гербіциди 2,4-Д та 2М-4Х. Злакові культури, а також горох, боби, конюшина, люцерна, еспарцет, льон та інші не мають ферментів β-окислення, тому гербіциди цієї групи на них токсично не впливають. Це й покладено в основу застосування 2,4-ДМ та 2М-4ХМ у боротьбі з дводольними бур’янами на посівах вказаних культур. Стійкими проти феноксимасляних кислот виявилися, крім злакових бур’янів, дика редька, зірочник середній, ромашка непахуча, шпергель, кульбаба та інші. Дуже чутливі до дії цих препаратів люпин, вика, сочевиця.

Слід мати на увазі, що ферменти β-окислення знаходяться в кореневій системі всіх рослин, тому при внесенні хлорфеноксимасляних кислот у ґрунт вони можуть надходити в кореневу систему і пошкоджувати не тільки бур’яни, а й культурні рослини. Крім того, деякі ґрунтові мікроорганізми мають здатність швидко перетворювати 2,4-ДМ та 2М4ХМ у гербіциди 2,4-Д та 2М-4Х. Тому обприскування посівів препаратами феноксимасляних кислот слід провадити при невеликих дозах витрат робочої рідини, щоб розчин гербіциду не стікав з рослин на поверхню ґрунту. Ці гербіциди руйнуються в рослинах протягом 40, а у ґрунті – 30 днів.

Похідні хлорбензойних кислот. До цієї групи належать, препарати 2,3-6-трихлорбензойної (2,3,6-ТБ, полідим), 2-метокси-3,6-дихлорбен- зойної (банвел-Д) кислот та ряд інших сполук. Вони надзвичайно токсичні для багатьох дводольних бур’янів, зокрема злісних коренепаросткових і деяких деревних порід. Злакові рослини більш стійкі проти них.

Препарати хлорбензойних кислот добре проникають у рослини як через надземні органи, так і через кореневу систему. Вони швидко переміщуються в рослинах по флоемі зверху вниз і по ксилемі знизу

263

вверх. У чутливих рослин переміщення і нагромадження гербіцидів в зонах інтенсивного росту відбувається швидше, ніж у стійких (кукурудза). Ці сполуки, потрапивши в рослину, порушують процеси дихання і обміну речовин. Вони мають властивість довгий час зберігати свою токсичність.

Уґрунті 2,3,6-ТБ можуть проявляти токсичність протягом 2-3 років. Особливо повільно руйнуються гербіциди у ґрунті в районах недостатнього зволоження. Препарат банвел-Д інактивується швидше (4-6 міс.), особливо в ґрунтах з високою біологічною активністю. На Україні застосовують полідим та банвел-Д.

Хлораліфатичні карбонові кислоти. На Україні з цієї групи широ-

ко застосовують препарати трихлороцтової (ТХАН) та дихлорпропіонової (далапон) кислот. Це типові протизлакові гербіциди, хоч у підвищених дозах вони можуть уражувати і деякі дводольні бур’яни: щирицю, лободу білу, шпергель, зірочник середній, грицики та ін.

Серед культурних рослин порівняно стійкими проти хлораліфатичних кислот виявилися цукрові, столові та кормові буряки, морква, капуста, цибуля. Дані гербіциди швидко, разом з вологою, проникають

упроростаюче насіння як стійких, так і чутливих рослин. Вони добре поглинаються кореневою системою і з транспіраційним током переносяться в стебла і листки, нагромаджуючись у точках росту. Препарати дихлорпропіонової кислоти можуть надходити в рослини і через листки і швидко переміщуватися в стебла та коріння. ТХАН також швидко проникає в листки рослин, але по флоемі не переміщується, бо згубно впливає на неї. Механізм токсичної дії хлораліфатичних кислот пов’язують з пригніченням синтезу пантотенової кислоти і порушенням енергообміну в рослинах.

Хлораліфатичні кислоти виявилися надзвичайно стійкими сполуками. Вони важко піддаються руйнуванню в тканинах і клітинах рослин і в незмінному вигляді мігрують із старих листочків у молоді, нагромаджуючись у плодах та насінні. Досить часто залишки цих гербіцидів знаходять у листках буряків, капусти, коренеплодах моркви у кількості 3-7 мг/кг.

Уґрунті токсичність хлораліфатичних кислот залежно від ґрунтовокліматичних умов, доз внесення зберігається протягом 1,5-4 місяців, а при високих дозах – близько року. Це дуже добре розчинні препарати і легко вимиваються із ґрунту з атмосферними опадами в нижчі шари або зносяться в понижені місця рельєфу та водойми, забруднюючи їх. Токсичність гербіцидів втрачається в основному внаслідок вимивання, однак деяка частина розкладається також мікроорганізмами ґрунту.

264

В невеликих дозах хлораліфатичні гербіциди не пригнічують активності корисних мікроорганізмів і не погіршують агрохімічних властивостей ґрунту.

Симетричні триазини. В господарствах країни з препаратів цієї групи широко застосовували атразин, симазин, майазин, прометрин, семерон та ряд комбінованих гербіцидів, до складу яких входять симетричні триазини: агелон, протразин, ситрин, примекстра, ротаприм, ацетазин, ацетатрин.

Гербіциди цієї групи згубно діють на однорічні дводольні та деякі однодольні злакові бур’яни. Стійкими виявились кукурудза, картопля, зернобобові, морква, капуста, цибуля та інші культури. Триазинові гербіциди мають властивість швидко проникати в проростаюче насіння як стійких культурних рослин, так і чутливих бур’янів. Вони добре поглинаються кореневою системою і з транспіраційним током переносяться в стебла і листки, тому їх застосовують в основному як ґрунтові гербіциди. Чим більше вологи в ґрунті й інтенсивніша транспірація, тим краще триазини надходять у рослини.

Атразин, прометрин і семерон, що більш розчинні в ліпоїдах, можуть також проникати в рослини через листки, тому їх часто використовують для обробки вегетуючих бур’янів, але вони не можуть переміщуватися до коріння. Потрапивши в листки рослин, симтриазини швидко проникають у цитоплазму клітин і нагромаджуються в хлоропластах, різко пригнічуючи фотосинтез. Вони гальмують фотохімічні реакції (реакцію Хіла, фотофосфорилювання), порушують утворення фосфоцукрів та їх відновлення до вільних вуглеводів. Це й призводить чутливі рослини до загибелі. Вибірковість дії триазинів пов’язана з інтенсивністю вбирання, переміщення та інактивації цих сполук. Кукурудза та інші стійкі рослини менше поглинають гербіциди, а головне, вони мають речовини (бензоксазинон) та ферментні системи (трансферази), які швидко розкладають їх до нетоксичних сполук.

Значну роль у стійкості рослин проти симтриазинів відіграє кількість запасних речовин у них. Так, у рослин картоплі та цибулі під впливом прометрину в перший період росту повністю припиняється фотосинтез, але завдяки значним запасам поживних речовин у бульбах та цибулинах ці рослини не зазнають пригнічення. Через кілька днів їх коренева система виходить із токсичного шару ґрунту, фотосинтез відновлюється і рослини продовжують нормально розвиватися. Саме завдяки великій кількості запасних речовин у кореневищах багаторічних бур’янів і пояснюється мала ефективність симтриазинів у боротьбі з ними.

265

В рослинах та зерні кукурудзи, проса, гороху, люпину, бульбах картоплі, коренеплодах моркви, петрушки не виявлено залишків триазинових гербіцидів при застосуванні їх у рекомендованих дозах.

Сполуки симтриазину в ґрунті розкладаються як хімічним, так і біологічним шляхом. Внаслідок поганої розчинності у воді і швидкого поглинання колоїдами ґрунту ці гербіциди практично не вимиваються опадами і слабо переміщуються по профілю ґрунту. Цю особливість

івикористовують у боротьбі з бур’янами на посівах культур з глибоким загортанням насіння (соняшник, горох, люпин, картопля), а також у плодових насадженнях. Симтриазинові гербіциди у рекомендованих дозах не впливають шкідливо на корисні мікроорганізми ґрунту і не погіршують його агрохімічних властивостей.

Похідні сечовини. До цієї групи належить дихлоральсечовина, монурон, диурон, арезин, метурин, малоран, дозанекс та ін. На Україні застосовували дихлоральсечовину, малоран, дозанекс. Ці гербіциди знищують однорічні дводольні та однодольні злакові бур’яни. Гербіциди проникають у рослини в основному через кореневу систему і по ксилемі з транспіраційним током переміщуються в надземні частини, концентруючись у листках та точках росту. Вони можуть проникати

ічерез листки, але переміщуються тільки знизу вверх. У рослинах похідні сечовини подібно до симтриазинів різко пригнічують світлову фазу фотосинтезу, а також порушують ділення клітин у меристематичних тканинах. У рослинах похідні сечовини руйнуються шляхом деалкілірування з утворенням анілінів та комплексних сполук. Окремі види рослин мають неоднакову здатність діалкілірувати гербіциди. Різниця в швидкості інактивації похідних сечовини і визначає стійкість або чутливість рослин проти цих гербіцидів.

При внесенні в ґрунт похідні сечовини майже не вимиваються і слабо переміщуються по профілю ґрунту, тому їх застосовують для знищення бур’янів на посівах культур з глибоким загортанням насіння (зернобобові, картопля), а також у плодових насадженнях. Залежно від ґрунтово-кліматичних умов і доз внесення токсичність препаратів може зберігатися 2-6 місяців. Не відмічено негативного впливу їх на корисну мікрофлору та агрохімічні властивості ґрунту.

Похідні карбамінової та тіокарбамінової кислот. Серед похідних фенілкарбамінової кислоти широко застосовують препарати бетанал, хлор-ІФК, карбін. На основі тіокарбаматів випускають велику кількість гербіцидів – ептам, ерадикан (алірокс), тилам, роніт, ялан, триалат, сутан, сатурн та ін. Це в основному протизлакові гербіциди, але деякі з них можуть згубно впливати і на дводольні однорічні бур’яни.

266

Вони проникають у рослини через кореневу систему і по ксилемі переміщуються у стебла і листки, концентруючись у місцях інтенсивного росту. Виняток становлять лише бетанал та карбін, які мають властивість добре проникати у рослини через листки.

Потрапивши в рослини, карбамати різко порушують процеси ділення клітин подібно до мітотичних отрут, особливо в кореневій системі чутливих рослин. Значні зміни відбуваються в фізіолого-біохімічних процесах, порушується обмін нуклеїнових кислот. Бетанал, хлор-ІФК порушує процеси фотосинтезу у світловій фазі.

Вибірковість дії карбаматів на рослини зумовлюється різним характером їх детоксикації в чутливих і стійких видів. Потрапивши в тканини, похідні карбамінової кислоти швидко, протягом кількох днів і навіть годин, руйнуються як у стійких, так і чутливих рослинах. Проте, в стійких рослин продуктами їхнього розкладу є нетоксичні сполуки, а в чутливих – токсичні. В результаті гідролізу молекули тіокарбаматів утворюється меркаптан, СО2 та диалкіламін.

Необхідно мати на увазі, що гербіциди з групи карбаматів проявляють вибірковість дії у вузькому діапазоні доз внесення і порушення їх у бік збільшення, може призвести до різкого пригнічення і загибелі культурних рослин. При дотриманні рекомендованих доз і умов застосування, ці препарати не знижують величину і якість урожаю, а швидке руйнування токсикантів у тканинах рослин забезпечує відсутність залишків гербіцидів у продукції.

Препарати фенілкарбамінової та тіокарбамінової кислот мають властивість швидко руйнуватися у ґрунті, втрачаючи токсичність протягом 1,5-3 місяців. Вони не впливають негативно на корисну мікрофлору та агрохімічні властивості ґрунту.

Динітроаніліни. З цієї групи на Україні застосовують трефлан, стомп і вітчизняні препарати нітран і пенітран. Препарати на основі динітроаніліну швидко проникають у проростаюче насіння і кореневу систему рослин. Вони майже, не переміщуються в надземну частину – стебла та листки і нагромаджуються в корінні та коренеплодах рослин, найбільш згубно діючи на проростки злаків у зонах інтенсивного росту корінців. Механізм фітотоксичності динітроанілінів пов’язаний з пригніченням утворення мікротрубочок і порушенням функцій цитоскелету. Токсиканти також порушують обмін речовин у клітинах рослин, пригнічуючи синтез нуклеїнових кислот і білків. Стійкість проростків насіння до дії гербіцидів може пояснюватися швидкістю їх детоксикації та кількістю тубуліну, з якого будуються мікротрубочки. Зберігають

267

гербіцидну активність при нестачі вологи в ґрунті. Динітроаніліни – леткі сполуки і швидко руйнуються на сонячному світлі, тому потрібно якомога швидше загортати їх у ґрунт, де вони поглинаються колоїдами та органічною речовиною і майже не переміщуються по профілю. Потрапивши в ґрунт, вони під впливом мікроорганізмів і хімічних реакцій зазнають відновлення нітрогруп та деалкілірування з утворенням продуктів розпаду, – так званих метаболітів. Встановлено 11 метаболітів трефлану які втратили частково фітотоксичність, але деякі з них виявились у кілька разів токсичнішими для людей і тварин, ніж сам гербіцид. Динітроаніліни, зокрема трефлан, нітран, у підвищених дозах можуть зберігати токсичність у ґрунті 6 місяців і більше і пригнічувати наступні культури (овес, ячмінь), а деякі метаболіти динітроанілінів зберігаються до трьох років.

Комбіновані гербіциди. Дія більшості розглянутих вище гербіцидів на бур’яни досить специфічна, що часто є причиною їх недостатньої ефективності. Крім того, тривале застосування одних і тих самих препаратів зумовлює збільшення стійких видів бур’янів на полях. Тому останнім часом, особливо в інтенсивних технологіях, велика увага приділяється комплексному (комбінованому) застосуванню кількох препаратів. Це не тільки розширює спектр токсичної дії гербіцидів, але й часто підвищує їх токсичність для бур’янів, що дає змогу помітно зменшити дози токсикантів.

Комплексне застосування гербіцидів на посівах сільськогосподарських культур здійснюється як використанням сумішей гербіцидів, які готують перед обробкою посівів або роздільним послідовним внесенням компонентів комплексу, так і шляхом застосування спеціальних комбінованих препаратів, що випускаються

промисловістю.

Рис. 15. Оприскувач Hardi

(в робочому стані).

268

Для обприскування посівів і ґрунту використовують тракторні обприскувачі: ”Hardi” (рис. 15), Nitro N2XP, Nitro 4215, Nitro 4240, AS 710, AS 1010, Elios BDL 1700-2700, Fox BDL2700-3200, IRIS 2200,

ПОУ, ОН-400, ОП-1600-2, ОВТ-1А, ОПШ-15 та інші, обов’язково обладнані польовими штангами та мішалками в баках. Перед проведенням обробок всю апаратуру треба ретельно відрегулювати на задану дозу витрати гербіциду.

При проведенні робіт з гербіцидами необхідно дотримуватися вимог з техніки безпеки при зберіганні, транспортуванні та застосуванні пестицидів у сільському господарстві.

На разі на Україні щорічно обробляють гербіцидами близько 10 млн. га посівів зернових колосових, кукурудзи, цукрових буряків, соняшника, овочевих та інших культур. Дослідження показують, що в посівах кукурудзи майже 30 видів бур’янів, раніше чутливих до гербіцидів, набули до них стійкості. Виживають вони навіть після посиленого обробітку посівів кукурудзи гербіцидами, спричиняючи значні втрати врожаю. Також зараз налічується понад 400 видів комах і 7 видів гризунів, включаючи щурів, нечутливих до пестицидів.

Розширення масштабів застосування хімічних засобів захисту рослин виявило ряд серйозних негативних наслідків: забруднення токсикантами ґрунту, нагромадження залишків препаратів та їх метаболітів у рослинницькій продукції; мутагенна дія на рослини, виникнення стійких форм бур’янів, забруднення підґрунтових вод і водойм тощо. Забруднення навколишнього середовища пестицидами, у тому числі й гербіцидами, є однією з найбільш серйозних проблем. Особливо велику тривогу вчених і широкої громадськості викликає вплив засобів хімізації на забруднення токсикантами продукції сільського господарства. У зв’язку з цим, у багатьох наукових установах нашої країни і за рубежем, протягом багатьох років, проводять ґрунтовні дослідження з вивчення впливу гербіцидів на ґрунт, культурні рослини і бур’яни, виявлення змін у біохімічному складі рослинницької продукції та наявності залишків токсикантів і їх метаболітів. Численні експериментальні дані наукових установ переконливо свідчать, що гербіциди в цілому не погіршують біохімічних показників якості врожаю сільськогосподарських культур, при ретельному дотриманні регламентів застосування.

При плануванні хімічних обробок, необхідно виходити з характеру засміченості посівів та економічних порогів шкідливості. Важливим заходом у зменшенні забруднення продукції залишками гербіцидів є правильний вибір сортименту гербіцидів. Слід поступово відмовлятися

269

від морально застарілих препаратів (дихлоральсечовина, трихлорацетат натрію, далапон, нітрафен, дактал та ін.), які дуже забруднюють ґрунт, урожай сільськогосподарських культур і навколишнє середовище. На зміну їм прийшли нові високоефективні гербіциди: фюзилад, зелек, тарга, глін, гранстар та інші, які вносять у 10 і навіть в 100 разів менших дозах. Їх застосовують в основному по вегетуючих рослинах, тому вони в меншій мірі забруднюють ґрунт.

Певну роль у забрудненні врожаю залишками ряду гербіцидів мають умови живлення рослин. Збалансоване забезпечення елементами живлення сприяє проходженню більш інтенсивної детоксикації і розкладу молекул гербіцидів у тканинах культурних рослин. Потрапляння гербіцидів в урожай можна дещо зменшити, застосовуючи їх у вигляді сумішей або комбінованих препаратів. Правильний підбір компонентів сумішей гербіцидів, у яких підсилюється згубна дія на бур’яни, дає змогу помітно зменшити внесення токсикантів, скоротити шкідливу післядію, усунути загрозу забруднення продукції.

Витрату гербіцидів, а значить, і зниження їх потрапляння в ґрунт і продукцію можна зменшити щонайменше в 2 рази, обробляючи посіви кукурудзи, соняшника та інших культур лише вздовж рядків стрічками шириною 30-35 см. Велике значення в одержанні чистої продукції рослинництва має забезпечення господарств апаратурою для внесення хімічних засобів (зокрема бортовими комп’ютерами, датчиками GPRS тощо). Тільки рівномірне внесення правильно встановленої дози гербіциду в добре розроблений ґрунт або по вегетуючих рослинах у відповідні фази їх росту, забезпечує ефективне знищення бур’янів і зводить до мінімуму можливість нагромадження залишків токсикантів

вурожаї.

Усучасних умовах ведення сільського господарства, коли посилюються тенденції до переведення його на ресурсоощадну технологію, дуже важливе застосування хімічних засобів у поєднанні з агротехнічними і біологічними методами боротьби з бур’янами. Ретельне застосування агротехнічних заходів і є гарантом знищення переважної більшості бур’янів і одержання чистої від токсикантів продукції. В основу їх покладено використання біологічних особливостей окремих видів і груп бур’янів. Сільськогосподарські культури і прийоми їх вирощування по-різному впливають на бур’яни, тому тільки при чергуванні культур у правильній сівозміні можлива ефективна боротьба із специфічними та іншими видами бур’янів. Суворе дотримання чергування

270