2.2.2. Взаємодія аес і навколишнього середовища.

Особливістю атомної енергетики є невеликі витрати ядерного палива, які забезпечують виділення значної кількості енергії (тепла). Для АЕС потужністю 1 млн. кВт потрібно на добу 3 кг U²³⁵ замість 7100 т.у.п., як для ТЕС такої ж потужності.

Головна відмінність між ТЕС та АЕС полягає в наступному, в схемі останньої замість котла, який працює на органічному паливі, є атомний реактор, а також парогенератор особливої конструкції. Інше обладнання, а отже і вплив цієї частини АЕС на навколишнє середовище, не відрізняється від обладнання ТЕС: парова турбіна, електричний генератор, конденсатор, водяний насос та т.п.

Виділення енергії в процесі регульованої ланцюгової реакції розпаду атомів урану, торію та плутонію відбувається в ядерному реакторі, в його активній зоні. Майже вся енергія ядерної реакції передається теплоносію. Прямий вихід радіоактивних відходів в навколишнє середовище попереджається багаторівневою системою радіаційного захисту, яка діє як в умовах нормальної експлуатації, так і при аварійних ситуаціях. За нормальної експлуатації АЕС радіоактивність контуру ядерного реактора обумовлена активізацією продуктів розпаду та проникненням їх в теплоносій. Наведену активність зазнають практично усі речовини, які взаємодіють з радіоактивним випромінюванням.

В схемах АЕС передбачаються необхідне устаткування для збору активних речовин та видалення їх у вигляді газоподібних, рідких або твердих відходів. Рідкі відходи містять радіоактивні ізотопи стронцію, цезію, водню та інших елементів. Радіоактивність рідких та газоподібних викидів у різних АЕС відрізняється на декілька порядків, але в більшості випадків сумарні викиди значно нижчі гранично допустимих рівнів (ГДР).

Систематичні спостереження за впливом АЕС на водне середовище за нормальної експлуатації не виявили істотних змін природного радіоактивного фону. При встановлених допустимих рівнях впливу ядерної енергетики на гідросферу та існуючих методах контролю скидів діючі типи ядерних енергетичних установок не представляють великої загрози порушення локальних і глобальних рівноважних процесів в гідросфері та її взаємодію з іншими складовими географічної оболонки Землі.

Відповідно до Правил ядерної безпеки АЕС МАГАТЕ проекти усіх систем, компоненти яких впливають на ядерну безпеку, повинні містити докладний аналіз усіх можливих відмов складових елементів з виділенням небезпечних відмов та оцінку їх наслідків. З урахуванням поширення викидів при аваріях на АЕС встановлюються санітарно-захисні зони.

Всі інші види впливу АЕС на гідро- і літосферу, не пов'язані з радіоактивністю (вплив системи водопостачання, підвідних та відвідних каналів, фільтрів), якісно не відрізняються від аналогічних впливів ТЕС. Основне тепловиділення АЕС на навколишнє середовище, як і на ТЕС, відбувається в конденсаторах паротурбінних установок. Але питомі тепловиділення в охолоджуючу воду у АЕС більші, ніж у ТЕС, внаслідок значної питомої витрати палива. Це визначає великі питомі витрати охолоджуючої води. В зв'язку з чим на всіх нових АЕС передбачається установка градирень, в яких теплота відводиться безпосередньо в атмосферу. Потім охолоджуюча вода надходить в ставок-охолоджувач. Це водоймище відокремленого водокористування, необхідне для забезпечення замкнутої системи водопостачання АЕС.

Споживання повітря на АЕС визначається потребами розбавлення забруднюючих викидів та забезпечення нормальних умов життєдіяльності персоналу. Витрати повітря на АЕС з тепловими реакторами оцінюється в межах (15-20)·106м³/рік на 1МВт встановленої потужності.

Найбільш складною екологічною проблемою при експлуатації АЕС є поховання багатотоннажних радіоактивних відходів, які утворюються при демонтажі елементів обладнання, які мають радіоактивність, по закінченню строку служби або з інших причин, а також відпрацьованого ядерного палива. Передбачається декілька варіантів поховання обладнання: поміщення всіх забруднених радіоактивністю елементів в шахтних виробітках; поховання тільки найбільш забруднених наведеною радіоактивністю елементів з повторним використанням інших за призначенням; періодична дезактивація обладнання на місці з похованням концентрованих відходів та змивів.

Подальший розвиток атомної енергетики України пов'язаний зі створенням на території держави постійного сховища багатотоннажних радіоактивних відходів.