6.1.3. Нафтопереробна галузь.

У нафтопереробній галузі основний потенціал енергозбереження головним чином зосереджений в технологічних заходах та впровадженні нового високоефективного обладнання. На перспективу планується, що нафтопереробна галузь буде розвиватись в напрямку поглибленої переробки нафти до 75 - 77 % шляхом вакуумної перегонки мазуту, каталітичного крекінгу і гідрокрекінгу, а надалі до глибини переробки до 82 - 85 % за рахунок поглибленої переробки гудрону. Поряд з цим в галузі будуть впроваджуватися нові установки по облагороджуванню нафтових фракцій з метою отримання високоякісних та екологічно чистих палив, сировини для нафтохімії та продуктів для інших галузей промисловості. Крім цього в галузі передбачається значно підвищити рівень рекуперації тепла на установках атмосферної перегонки та використання тепла відходящих газів після гідроочистки газойля, збільшення теплообмінних агрегатів у технологічній схемі підігріву сировини. Значну економію паливно-енергетичних ресурсів буде отримано за рахунок удосконалення технологічних процесів шляхом впровадження нових видів каталізаторів, зменшення витрат нафти і нафтопродуктів при впровадженні автоматичних систем на наливних резервуарах.

6.1.4. Металургійний комплекс

Чорна металургія

Розвиток чорної металургії характеризується такими рівнями виробництва основних видів продукції: залізної руди з 52 млн. т в 1995 р. до 34 млн. т у 2010 р., чавуну з 20 до 23 млн. т, сталі з 23.1 до 29 млн. т і готового прокату з 17,1 млн. т до 25 млн. т відповідно по роках.

Обсяги виробництва продукції в 2000 - 2010 рр. визначені згідно з "Концепцією розвитку гірничо-металургійного комплексу України", яка була затверджена Постановою Верховної Ради України від 17.10.1995 р., а також проектом "Національної програми розвитку гірничо-металургійного комплексу".

Чорна металургія - найбільш енергоємна галузь промисловості, яка споживає біля 17.5 % палива та 16.7 % електроенергії від загального їх споживання в економіці України.

Ефективність використання палива в галузі може бути значно підвищена за рахунок впровадження енергозберігаючих заходів по таких основних напрямках:

- вдосконалення та оптимізація існуючих технологічних процесів та режимів, їх автоматизація та впровадження систем управління;

- впровадження нових енергозберігаючих та безвідходних технологій, устаткування та апаратів;

- структурна перебудова галузі в напрямку зменшення частки енергомістких виробництв і процесів;

- заміна природного газу іншими видами палива;

- підвищення рівня використання вторинних енергетичних ресурсів, перш за все теплових;

- зниження енергомісткості та матеріаломісткості виробництва;

- підвищення якості металу та металопрокату, розширення його сортаменту (економія досягається в галузях, які використовують метал, та загалом в економіці країни).

Чорна металургія є значним джерелом утворення вторинних енергетичних ресурсів (ВЕР). Вихід горючих ВЕР становить 90 %, а теплових - біля 60 % від загальної кількості їх в промисловості. Тому повне використання їх за рахунок установки теплових утилізаційних електростанцій, газових утилізаційних безкомпресорних турбін, установок сухого гасіння коксу, котлів-утилізаторів, охолоджувачів конверторних газів, утилізаційних турбогенераторів низького тиску, теплообмінників на теплових трубах, теплонасосних установок, використання низькокиплячих теплоносіїв, локальних схем теплофікації, кондиціювання повітря та утилізація тепла вентвикидів - все це дозволить одержати значну економію ПЕР при відносно низьких капітальних витратах, в ряді випадків, до 100 - 150 дол. США на 1 т у. п.

Реалізація енергозберігаючого потенціалу в чорній металургії дозволить знизити енергомісткість прокату на 20 - 25 %. Проте це можливо лише за умови цільового фінансування енергозбереження в галузі в необхідних масштабах.

Кольорова металургія

Розвиток кольорової металургії України відповідає світовим тенденціям, але спостерігається відставання в технічному та сировинному забезпеченні, технологічному оснащенні, якості виробів із кольорових металів.

Внаслідок союзної спеціалізації праці, яка була раніше, майже для всіх кольорових металів практично не існує особистих замкнутих циклів виробництва - від первинної сировини до готового прокату або напівфабрикатів підвищеного ступеня готовності, а також - суттєвий дисбаланс між споживанням та забезпеченням економіки України кольоровими металами. Тому Концепція розвитку гірничо-металургійного комплексу України (Постанова Верховної Ради України від 17.10.1995 р.) і розроблений на її основі проект Національної програми розвитку гірничо-металургійного комплексу передбачають здійснити детальну розвідку родовищ, проектування і будівництво та реконструкцію підприємств кольорової металургії. Це дозволить задовольнити потребу в сировині для виробництва кольорових металів, необхідних для галузей економіки країни.

Питома вага кольорової металургії в структурі промислового паливоспоживання становить менше 1 %, теплоспоживання - біля 2 і електроспоживання - біля 4 %. Приблизно дві третини галузевого паливоспоживання припадає на перетворення в електричну і теплову енергію. Вся потреба галузі в теплоенергії задовольняється власним виробництвом. Більше половини галузевого теплоспоживання становлять витрати теплоенергії в глиноземному виробництві. Дві третини витрат електроенергії становлять її витрати в алюмінієвій промисловості.

Скороченню витрат палива і енергії в кольоровій металургії будуть сприяти технічне переозброєння галузі, впровадження енергозберігаючих технологій, особливо в найбільш енергоємній алюмінієвій промисловості, а також зміна структури виробництва теплової енергії за рахунок залучення в тепловий баланс галузі вторинних енергоресурсів.

Рівень технічно можливого енергозбереження в кольоровій металургії в 1995 р. дорівнював 402 тис. т у. п., в тому числі: паливні ресурси - 140 тис. т у. п., електроенергія – 0,5 млрд. кВт·год і теплоенергія - 480 тис. Гкал.

Подальший розвиток галузі зумовлює збільшення рівня енергозбереження до 777 - 923 тис. т у. п., у тому числі: паливні ресурси - 230 - 290 тис. т у. п., електроенергія - до 1,25 - 1.4 млрд. кВт·год, теплоенергія - 650 - 840 тис. Гкал.

Суттєві резерви енергозбереження має алюмінієва промисловість. Наприклад, в 1995 р. питомі витрати електроенергії на 1 т алюмінію становили 18,6 тис. кВт·год проти 17,6 тис. кВт·год в 1990 р. Цей показник на кращих заводах Росії становить 15 тис. кВт·год., Японії, США, Франції – 13,3 – 13,6 тис. кВт·год.

Основними причинами перевитрат електроенергії є нестабільний режим роботи алюмінієвих електролізерів, що є наслідком експлуатації застарілих конструкцій, а також недоліки в автоматизації технологічного режиму електролізу тощо.

Більшість технологічного обладнання галузі працює з виходом вторинних енергоресурсів. Тому пріоритетним напрямком енергозбереження є створення і впровадження в виробництво технологічних процесів і агрегатів з повним внутрішнім теплообміном, які забезпечують мінімальні втрати тепла.

У країні щорічно накопичуються великі запаси кольорового металофонду, більша частина якого через відсутність спеціального устаткування, недозбір та втрати не залучається в господарський обіг. якщо по прикладу розвинутих країн інвестиції направляти на випереджуючий розвиток вторинної кольорової металургії, то це дозволить отримати високий економічний ефект за рахунок залучення альтернативних джерел сировини і скорочення потреби в паливі та енергії. Енергомісткість виробництва вторинного алюмінію чи нікелю не перевищує 10 % енерговитрат при виробництві металів із первинної сировини, міді - 13 - 16 %, цинку - 28 - 40, свинцю - 35 - 40 %.