Моделювання парку рухомого складу

ДЛЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

Залізничний транспорт є одним з головних

наповнювачів державного бюджету України і однією з базових

галузей економіки країни. Також він є одним з головних

елементів виробництва для задоволення потреб населення в

перевезеннях як вантажів так і пасажирів. У зв’язку зі складною

ситуацією щодо оновлення основних фондів рухомого складу та

виробничої бази, що мають прогресуючу тенденцію до старіння, і

постійно зростаючими потребами суспільства та європейськими

стандартами якості можуть виникнути перешкоди для

подальшого соціально-економічного розвитку держави. Це також

зумовлено відсутністю державної підтримки галузі і низькими

тарифами на перевезення пасажирів з недостатнім

компенсуванням збитків з надання суспільних послуг. У

подальшому вживаються кардинальні заходи для удосконалення

системи управління залізничним транспортом та забезпечення

державної підтримки його реформування [1].

Мета статті. Метою статті є наукове обґрунтування

структурних реформ у локомотивному господарстві залізниць

України та прогнозування виділення із нього парку рухомого

складу для регіональних перевезень.

Основний матеріал статті. Централізоване управління

залізничним транспортом як складовою багатогалузевою

системою здійснюється за схемою: Державна адміністрація

залізничного транспорту України “Укрзалізниця” – залізниця –

регіональне представництво – лінійне підприємство.

Локомотивне господарство залізниць є часткою цієї

багатогалузевої системи і розміщується на значній території

країни. Тому керівництво локомотивним господарством

побудовано на територіально – галузевому принципі, при якому

сполучаються елементи лінійного та функціонального способів

управління. У територіальному відношенні усі підприємства

локомотивного господарства, які знаходяться на території

регіонального представництва (відділення) залізниці,

підпорядковані начальнику регіонального представництва

залізниці, а для здійснення галузевого керівництва у

регіональному представництві є локомотивний відділ. Загальне

керівництво локомотивним господарством у межах залізниці

здійснює начальник залізниці, а галузеве керівництво – служба

локомотивного господарства управління залізниці.

Служба локомотивного господарства залізниці розроблює і

впроваджує у межах залізниці організаційно-технічні заходи

щодо високоефективного використання локомотивів, організації

праці та відпочинку локомотивних бригад, планує технічне

обслуговування та всі види поточного ремонту локомотивів,

гарантує безпечний рух поїздів та техніку безпеки. Лінійними

галузевими підприємствами локомотивного господарства є

основне локомотивне депо, оборотне депо, пункти технічного

обслуговування та екіпірування локомотивів, пункти зміни

локомотивних бригад і інші лінійні об’єкти локомотивного

господарства.

Для характеристики експлуатаційної та ремонтної роботи

локомотивного господарства і його лінійних підрозділів, а також

для оцінки використання тягового рухомого складу, визначення

потреби в матеріальних, грошових та трудових ресурсах,

визначення парку тягового рухомого складу, що експлуатується,

використовують систему показників, яка складається з обсягових

(кількісних) та якісних показників. Ремонт та обслуговування

тягового рухомого складу теж характеризується кількісними та

якісними показниками.

Першим етапом розподілу локомотивних депо на

експлуатаційну та ремонтну складові передбачалось виведення з

розпорядження локомотивних депо приміської складової та

передача її в Головне управління приміських пасажирських

перевезень. Для вирішення цього завдання рекомендується така

модель.

Основними критеріями при відокремленні приміського

рухомого складу зі складу локомотивних депо запропоновано:

критерій збереження конкурентоспроможності

залізничного транспорту в приміському русі в порівнянні з

альтернативними видами перевезень (тобто збереження обсягів

перевезень);

критерій урахування соціального фактора

(збереження робочих місць у депо);

критерій урахування регіональності приміських

перевезень.

Етап 3. У змішаних депо (залежно від значень критеріїв

доцільності розподілу), реформування та реструктуризацію

проводять залежно від таких варіантів:

а) локомотивне депо розділяється на два депо -

локомотивне та моторвагонне;

б) локомотивне депо розділяється на локомотивне депо та

колону моторвагонного депо (рухомий склад, який зайнятий у

приміських перевезеннях передається в інше депо разом зі

штатом);

в) локомотивне депо залишається, а рухомий склад, який

зайнятий у приміських перевезеннях, передається в інше депо

разом зі штатом;

г) локомотивне депо розділяється на моторвагонне депо та

колону локомотивного депо (рухомий склад, який зайнятий в

інших видах роботи, передається разом зі штатом в інше депо);

д) локомотивне депо стає моторвагонним, а рухомий склад,

який був зайнятий в інших видах робіт, разом зі штатом

переходить у розпорядження іншого локомотивного депо;

е) локомотивне депо розформовується, а рухомий склад

разом зі штатом переходить у розпорядження інших

локомотивних депо, якщо штат депо менше 100 чоловік.

Етап 4. Виконується оптимізація розміщення парку

рухомого складу по депо за розробленою на кафедрі ЕРРС

програмою.

Рецензія на наукову статтю

"Придатність основних виробничих фондів підприємства та ефективність

виробництва"

У статті Е.Д. Тартаковського

«МОДЕЛЮВАННЯ ПАРКУ РУХОМОГО СКЛАДУ

ДЛЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ» зроблено аналіз існуючої ситуації в локомотивному

господарстві Укрзалізниці та запропоновано заходи щодо його

реформування. Охарактеризовано основні складові елементи

локомотивного господарства та заходи, що впроваджуються для

високоефективного використання локомотивів

Метою статті є наукове обґрунтування

структурних реформ у локомотивному господарстві залізниць

України та прогнозування виділення із нього парку рухомого

складу для регіональних перевезень.

Дана тема статті висвітлює таку проблему, як складну

ситуацією щодо оновлення основних фондів рухомого складу та

виробничої бази, що мають прогресуючу тенденцію до старіння, і

постійно зростаючими потребами суспільства

Під час проведення дослідження у статті Визначені

основні обсягові та якісні показники роботи підприємств

локомотивного господарства. Побудована модель розподілу

локомотивних депо на експлуатаційну та ремонтну частини.

Наведено модель розподілу локомотивних депо по

Південній залізниці з розрахунком основних критеріїв роботи.

Останнім часом такому питанню, як Придатність основних виробничих фондів підприємства та ефективність

виробництва приділяється досить мало уваги. Дана тема є актуальною, актуальною є проблема оновлення основних фондів рухомого складу та

виробничої бази України. Зроблено висновки щодо необхідності корегування моделі

розподілу у зв’язку з ситуацією, що склалася в економіці країни.