Тема 4. Педагогічна техніка як складова педагогічної майстерності

Мета – ознайомлення із загальними засадами педагогічної техніки, сприяння розумінню необхідності у студентів самовихованню в процесі становлення й формування себе всебічно розвиненою творчою особистістю майбутнього фахівця.

План

1. Педагічні здібності педагога.

2. Поняття «педагогічна техніка».

3. Зовнішня і внутрішня педагогічна техніка.

Основні поняття: педагогічні здібності, педагогічна техніка, зовнішня техніка, внутрішня техніка, педагогічна технологія, техніка самопочуття, культура мовлення.

Тези лекції

1. Педагогічні здібності: комунікативність, перцептивність (розуміння інших), динамізм особистості (активність, гнучкість впливу), емоційна стабільність (саморегуляція) , оптимістичне прогнозування ( віра в позитивне в кожній людині, у перспективу її розвитку), креативність (творчість) тощо.

2. Педагогічна техніка ( форма організації поведінки педагога) :

а) вміння використовувати свій психофізичний потенціал як інструмент виховного впливу (володіти своїм фізичним, психічним, емоційним станом; голосом, мімікою, пантомімікою); б) вміння впливати на інших (вербальні, невербальні засоби спілкування ).

Педагогічна техніка (мистецтво, майстерність, уміння). Є сукупністю раціональних засобів, умінь та особливостей поведінки вчителя, спрямованих на ефективну реалізацію обраних ним методів і прийомів навчально-виховної роботи з учнем, учнівським колективом відповідно до мети виховання, об'єктивних та суб'єктивних їх передумов. Вона передбачає наявність специфічних засобів, умінь, особливостей поведінки педагога: високу культуру мовлення; здатність володіти мімікою, пантомімікою, жестами; уміння одягатися, стежити за своїм зовнішнім виглядом; уміння керуватися основами психотехніки (розуміння педагогом власного психічного стану, уміння керувати собою); здатність до «бачення» внутрішнього стану вихованців і адекватного впливу на них.

З розвитком педагогіки та психології як науки і практичної діяльності поряд з поняттям «педагогічна техніка», яке відображає тільки суб'єктивні особливості навчально-виховного процесу (контроль педагога за своїми емоціями, настроєм, поведінкою, перцептивно-чуттєвим сприйняттям зовнішніх предметів, технікою мовлення) стали використовувати і термін «педагогічна технологія» (знання про майстерність), який стосується проблем планування та організації навчального процесу.

Педагогічна технологія. Є комплексом знань, умінь і навичок, необхідних учителю для вирішення стратегічних, тактичних, а також процедурних завдань під час навчально-виховного процесу. Йдеться про систему взаємодії вчителя з учнями, способи добору та впорядкування навчального матеріалу згідно з вимогами теорії пізнання. Іншими словами, педагогічна технологія є описом системи дій учителя та учнів, які слід виконати для оптимальної реалізації навчального процесу. Складовими педагогічної технології є володіння мистецтвом спілкування з дітьми, вміння керувати своєю увагою та увагою дітей, здатність за зовнішніми ознаками поведінки дитини визначати її душевний стан тощо. Уміння налагоджувати оптимальні взаємостосунки з дітьми, змінювати їх відповідно до розвитку учнів і їхніх вимог до вчителів є важливим компонентом педагогічної майстерності.

3.Внутрішня – концентрація розумових і фізичних сил педагога на досягненні дидактичної і виховної мети, зняття зайвої напруги, розподіл уваги (велике, середнє, мале коло), спостереження за готовністю учнів (студентів) до роботи, їхньою реакцією на виклад навчального матеріалу, активністю, зацікавленістю, створення творчої ділової атмосфери в аудиторії, збереження упевненості, самовладання за будь-яких умов, саморегуляція.

Зовнішня педагогічна техніка та її характеристика. Мовні (вербальні) засоби – стилістичні (риторичні) фігури, тропи, звертання, риторичні запитання, заохочувальні висловлювання (адгортація), діалогізація мовлення, різноманітне використання інтонаційно-просодичних засобів, створення ефективної вербальної комунікації.

Позамовні (невербальні) засоби: хода, постава, пластика тіла, міміка, жести, зовнішній вигляд, контакт очей, розміщення у міжособистісному просторі (проксеміка).

3.Культура зовнішнього вигляду.

І. Постава: пряма постава, вміння сидіти прямо, вільно, підтягнутість, зібра­ність.

2. Одяг: охайність, скромність, кольорова гармонія, відповідність віко­ві, умовам занять, моді, почуття міри.

3. Грим: помірність.

4. Зачіска: охайність.

5. Міміка: вираз доброзичливості, спокою, впевненості (але не само­впевненості), погляд на співрозмовника; емоційна виразність; відпові­дність виразу обличчя характеру мовлення.

6. Пантоміміка: жести органічні, природні, хода пружна, ритмі­чна, легка; рухи гнучкі, розмірені, невимушені; стриманість у рухах, без нервозності, метушливості; вміння безшумно вставати, ходити, сідати.

Техніка педагогічного спілкування.

1. Дотримання спокійного, доброзичливого тону в спілкуванні: вміння слухати, задавати питання, аналізувати виступ, встановлювати кон­такт, розуміти людину, орієнтуватися в ситуації спілкування.

2. Прагнення до встановлення зорового контакту: дивитися на аудито­рію, бачити і розуміти реакцію слухачів.

3. Вміння зацікавити розповіддю, виступом: володіння вільним, зв'язним проголошенням промови: зовнішня виразність готовності і бажання спілкуватися; вміння передавати свое відношення до матеріалу педагогічного спілкування.

Саморегулювання. 1. Вміння знімати зайву напругу, хвилювання, 2. Вміння переборювати нерішучість у спілкуванні. 3. Мобілізація робочого і творчого самопочуття. 4. Стриманість у стресових ситуаціях. 5. Вміння створювати необхідний настрій, оптимальні умови для спілкування.

Культура  і техніка мовлення.

Культура мовлення: 1. Граматична правильність. 2. Лексичне багатст­во. 3. Виразність, образність. 4. Логічність, доступність. 5. Чистота.

Техніка мовлення: гучність голосу; багатст­во інтонації: вірно вибрана сила голосу; чітка дикція; необхідний темп, ритм, тональність.

В.Сухомлинський створив чітку концепцію гуманістичного виховання особистості учня засобами живого переконливого слова вчителя, який у слові виявляє себе, свою культуру і моральність, ставлення до людини і виховання. Слово вчителя, як неодноразово підкреслював педагог, - це інструмент впливу на душу вихованця, який нічим не можна замінити. Мистецтво гуманістичного виховання містить, насамперед, мистецтво вчителя звертатись словом до серця учня.

Словом вчитель впливає на емоційну сферу школяра. Лише викликавши емоційні відгуки, видозміни у свідомості учня, можна надати педагогічному впливу гуманістичного спрямування. Багаторічний досвід переконав В.Сухомлинського у тому, що слово вчителя пробуджує в малої дитини, потім у підлітка, юнака, дівчини почуття людини – глибоке переживання того, що поруч з учителем людина зі своїми радощами й печалями, інтересами й потребами. Тонкість внутрішнього людського світу, благородство морально-емоційних стосунків не можна утверджувати без високої культури словесного виховання.

         У “Школі радості” Василь Сухомлинський відзначає, що дитина стає “сином народу” через слово, яким діди та прадіди викладали свої заповіти, свою любов до рідного краю, до ближніх і друзів.

Значний крок вперед у розвитку мистецтва живого слова і його впровадження в практику гуманістичного виховання людини зробив В.Сухомлинський своїми статтями: “Слово вчителя в моральному вихованні”, “Рідне слово”, “Як добитися, щоб слово вихователя доходило до серця вихованця” та багато інших. Зміст цих статей  для майбутнього вчителя “ніби місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність.”

Учитель є джерелом словесної творчості, майстром переконливого слова. Він своїм словом надихає дитину. В.Сухомлинський писав, що за найбільшу творчу знахідку  він вважав ту мить, коли дитина сказала своє слово, тому що   в цю мить вона піднялась на одну сходинку людської культури. Не можна допустити, щоб дитина на самому початку свого шляху втратила віру в себе. Вплив слова на психіку дитини повинен бути наче легкий дотик. В атмосфері сердечності, доброзичливості у дітей виростає бажання стати кращими, у зв’язку з внутрішньою потребою відчувати повагу вчителя і оточуючих .

У статтях В.О.Сухомлинського знаходимо взірці образного, точного, емоційного слова про “живу мову” вчителя: “В руках вихователя слово такий же могутній засіб, як музичний інструмент у руках музиканта, як фарби в руках живописця. Як без скрипки нема музики,  без фарби і пензля – живопису..., так без живого, трепетного, хвилюючого слова немає школи, педагогіки”

Техніка самопочуття вчителя.

Робота вчителя емоційно напружена. "Це робота серця і нервів, це буквально щоденна і щогодинна витрата величезних душевних сил. Наша праця - це повсякчасна зміна ситуації, що викликає то посилене збуджен­ня, то гальмування" (В. Сухомлинський, Т.5,426 ).

Вчителю потрібна техніка саморегуляції, яка дає йому  впевненість в роботі, дозволяє без зайвого емоційного напруження здійснювати професійну діяльність.  Педагогічний оптимізм, впевненість в собі, відсутність страху перед діть­ми; уміння володіти своїми фізичним, психічним, емоційним станами; на­явність вольових якостей (цілеспрямованість, самовладання, рішучість, самокерування) сприяють позитивній самореалізації учителя.

Для зняття нервової напруги, напруження м'язів існують різні системи вправ (аутотренінг, релаксація, гімнастика йогів тощо). Навчившись керувати своїм диханням, вдосконалюючи його, вчитель набуває ще один засіб емоційного саморегулювання.

Техніка педагогічного спілкування.Невербальні засоби спілкування.

1. Міміка  вираз обличчя вчителя повинен відповідати зовнішній виразності впливу на людину. Для кращого розуміння виразу людського обличчя можна звернутись до розгляду основних 12 варіантів міміки людини, в яких зако­довано 42 типи її емоційного стану: а) байдужість; б) ворожість; в) весе­лість; г) сильна злість;

д) сум; є) радість; ж) погане самопочуття; з) злість; і) велика радість; к) глибокий сум; л) скепсис; м) скорбота.

2. Пантоміміка:  жести, рухи тіла.

Жести: вказівні, символічні, емоційно-експресивні (радість, горе, байдужість...), оціночні.  "Слова були відсутні, окремих поглядів або окли­ків не було; міміки, рухів, дій - теж. Але були очі, погляд. Це - пряме, безпосереднс відчуття в чистому вигляді, з душі - в душу, з очей - в очі або з кінців пальців, з тіла без видимих для зору дій. Нехай люди науки пояс­нюють нам природу цього невидимого процесу, я же можу говорити лише про те, що я сам відчуваю його в собі і як я користуюся цими відчуттями для свого мистецтва" (К. Станиславский. Собр. соч.: в 8 т.  - М., 1954  -T.2. - С. 268 ).

B.I.Даль визначав обличчя людини як поєднання "вищих духовних дарів: “ лоб - небесна любов, очі - розуміння, розумне співглядання, вуха -розуміння і послух, ніс - розуміння добра, щоки - осягнення духовних іс­тин, рот -  думка і учення, губи  - духовна хвала, борода -  зовнішність учення” (Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. - Т.З. -С. 2 5 9).

Контрольні питання

1. Як Ви розумієте поняття «педагічні здібності педагога»? Наведіть приклади.

2. Як Ви розумієте поняття «педагогічна техніка»?

3. Що таке педагогічні технології? Що Вам відомо про сучасні педагогічні технології?

4. Як Ви розумієте зовнішню й внутрішню педагогічну техніку?

5. Як Ви розумієте поняття «техніка педагогічного спілкування»?

Література

1. Артемова Л.В. Педагогіка і методика вищої школи: Інтерактивні технології в курсах навчальних дисциплін : навч.-метод. посіб / Л.В. Артемова – К.: Кондор, 2008. – 271 с.

2. Методичні рекомендації семінару-наради заступників директорів з виховної роботи вищих навчальних закладів культури і мистецтв І – ІІ рівнів акредитації. – Луганськ : Видавництво «Шико», 2008. – 214 с.

3. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / [Курлянд З.Н., Хмелюк Р. І., Семенова А. В. та ін.]; за ред. З. Н. Курлянд. – [3-тє вид., перероб. і доп.] – К. : Знання, 2007. – 495 с.

4. Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка: Збірник наукових праць – Вип. 12 ЛДІКМ. – Луганськ – Арт, 2010. – 310 с.

5. Резник С.Д. Преподаватель вуза: технологии и организация деятельности : учеб. пособ./ под ред. С.Д. Резника – М.: ИНФРА - М, 2009. – 389 с. – (Серия «Менеджмент в высшей школе»).

6. Рудницька О. П. Педагогіка: загальна та мистецька : навч. посіб. / О. П. Рудницька. – Тернопіль : Навч. книга – Богдан, 2005. – 360 с