4. Захист прав власника на торговельну марку

Цільної системи захисту права інтелектуальної власності в Україні ще немає. Є лише розрізнені, часто неузгоджені між собою правові норми, що містять чинні закони України про інтелектуальну власність.

ЦК України передбачає дві групи норм щодо захисту права інтелектуальної власності - загальні цивільно-правові норми і спеціальні, передбачені законами України про інтелектуаль­ну власність.

ЦК України передбачає захист цивільних прав у судовому порядку. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого чи майнового права або інтересу (ст. 161 ЦК України). Суд здійснює захист шляхом:

■ визнання права;

■ визнання правочину недійсним;

■ припинення дій, що порушують право;

■ відновлення становища, що існувало до порушення;

■ примусового виконання обов'язків боржником у натурі;

■ зміни правовідносин;

■ припинення правовідношення;

■ відшкодування збитків та інші майнові способи відшкодування;

■ відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

■ визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності державного органу, органу вла­ди Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Суд здійснює захист цивільних прав та інтересів і іншими способами, передбаченими законом.

Захист прав на торговельну марку здійснюється на підставі Закону України «Про охо­рону прав на знаки для товарів і послуг» зі змінами і доповненнями, внесеними Законом Украї­ни «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності» від 21 грудня 2000 р.

Як і патентні закони, Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» також порушенням прав на торговельну марку визнає будь-яке посягання на ці права з боку інших осіб. Закон визначає, що будь-яке порушення спричиняє відповідальність згідно з чин­ним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення має бути припи­нене, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Про упуще­ну вигоду та одержані прибутки у Законі не йдеться. Не встановлює цей Закон і обов'язку по­рушника відшкодувати моральну шкоду.

Проте особливістю захисту торговельної марки є обов'язок порушника усунути з товару, його упаковки незаконно використану марку або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Власник свідоцтва має право також вимагати знищення виготовлених зобра­жень марки або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Зазначені особливості захисту прав на торговельну марку зумовлюються специфікою використання марки. У законі нічого не сказано про використання торговельної марки або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, на вивісках, бланках, у рекламі, будь-якій іншій документації, Що супроводжує товар, чи при наданні послуг, на друкованих виданнях. Торговельна марка може використовуватися і під час демонстрації експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та іншій до­кументації, пов'язаній із введенням зазначених товарів і послуг у цивільний обіг. Усі наведені способи використання торговельних марок можуть відтворюватися, виготовлятися і викорис­товуватися зловмисниками, тому власник свідоцтва повинен мати право вимагати від зловмис­ника знищення незаконно виготовлених чи відтворених позначень, що використовуються в будь-якій документації, на виставках чи ярмарках.

Проте Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» норм про захист від таких порушень та наслідив про їх застосування не містить. Нічого у цьому Законі не гово­риться про ввіз чи вивіз товарів з протиправним позначенням торговельних марок, пропону­вання товарів під зазначенням їх певним знаком тощо.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» також містить перелік спорів, що розв'язуються у судовому порядку (господарським або третейським судом у поряд­ку, встановленому чинним законодавством України). Відповідно до їх компетенції суди роз­глядають спори про: становлення власника свідоцтва; укладення та виконання ліцензійних до­говорів; порушення майнових прав власника свідоцтва. Судам підвідомчі й інші спори, пов'я­зані з охороною прав, що надаються цим Законом. У цьому Законі міститься досить специфічна норма, відповідно до якої ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення чинності свідоцтва.

Найменш ефективним способом захисту права інтелектуальної власності є адміністра­тивно-правовий захист, - не систематизований і не упорядкований. Зазначений захист поши­рюється лише на окремі об'єкти права інтелектуальної власності.

Так, стаття 164³ Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає групу дій, що спричиняють адміністративно-правову відповідальність. Перша частина цієї статті пе­редбачає відповідальність за три види адміністративних правопорушень, серед яких: неправо­мірне використання торговельної марки або будь-якого маркування товару. Зазначені адмініст­ративні правопорушення спричиняють накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, зна­рядь виробництва і сировини чи без такої.