3.5. Основи пожежної безпеки

3.5.1. Пожежна безпека

Пожежна безпека - це стан захищеності особи, майна, суспільства і держави від пожеж, це такий стан об'єкта, при якому з регламентованої ймовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі і впливу на людей небезпечних факторів пожежі, а також забезпечує захист матеріальних цінностей. Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності по охороні життя і здоров'я людей, національного багатства і навколишнього середовища [18].

Пожежа – це процес знищування або пошкоджування вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для живих істот і довкілля. Це може бути некероване горіння поза межами спеціально відведеного вогнища, яке може призвести до загибелі і (або) ураження людей (тварин, рослин), значних матеріальних збитків, суттєвого погіршення стану навколишнього природного середовища [15].

Горіння – це екзотермічна реакція окислення речовин, яка супроводжується виділенням диму та виникненням полум'я і свіченням. При горінні, як правило, утворюється полум'я. Горіння може початися спонтанно внаслідок самозаймання або бути ініційованим запалюванням. Горіння виникає тоді коли є займиста речовина, окиснювач та джерело запалювання. Окиснювачами можуть бути кисень, повітря, бертолетова сіль, пероксид натрію, азотна кислота, хлор, флуор, бром, оксиди азоту тощо [28].

Поже́жна профіла́ктика — це комплекс організаційних і технічних заходів, які спрямовані на здійснення безпеки людей, на попередження пожеж, локалізацію їх поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі. Відповідальним керівником робіт по ліквідації пожеж і аварій на підприємстві є головний інженер. Начальник структурного підрозділу, в якому виникла пожежа, є відповідальним виконавцем робіт по її ліквідації [39].

Активний пожежний захист – це система організаційних і технічних засобів для боротьби з пожежами й запобігання негативної дії на організм людини та обмеження матеріальних збитків. Система пожежного захисту включає облаштування шляхів евакуації людей; використання засобів колективного та індивідуального захисту працюючих; систему протидимного захисту; використання засобі пожежної сигналізації і засобів повідомлення про пожежу, організацію пожежної охорони об’єкта. Локалізацію пожеж здійснюють шляхом облаштування протипожежних перешкод (стін, зон, захисних смуг); гідрозатворів, водяних заслонів, інертних газових або парових завіс; гранично допустимих площ протипожежних і вибухонебезпечних відсіків і секцій; аварійного відключення апаратів і комунікацій і т.ін.

Для запобігання пожежам розробляють: організаційні заходи – правильний добір режиму технологічного процесу, нагляд і контроль, навчання і т. ін., технічні заходи – відповідний монтаж електрообладнання, режим, що виключає іскроутворення або контакт горючих матеріалів з нагрітими поверхнями і т. ін., режимні заходи – заборона куріння, запалювання вогню, контроль за зберіганням мастильних матеріалів, промаслених ганчірок і т. ін. та тактико-профілактичні заходи – швидка дія пожежних команд, забезпечення засобами пожежогасіння і т. ін. [18].

До небезпечних і шкідливих чинників пожежі, що можуть діяти на людей та матеріальні цінності, належать:1) токсичні продукти горіння(пінополіуретану та капрону утворюється ціанистий водень (синильна кислота), вініпласту - хлористий водень та оксид вуглецю, лінолеуму - сірководень та сірчистий газ і т. ін. Найчастіше при пожежах відзначається високий вміст у повітрі оксиду вуглецю. У підвалах, шахтах, тунелях, складах його вміст може становити від 0,15 до 1,5 %, а в приміщеннях - 0,1-0,6%); 2) вогонь(під час пожежі температура полум'я може досягати 1200-1400 °С, і у людей, що знаходяться у зоні пожежі, випромінювання полум'я можуть спричинити опіки та больові відчуття. Мінімальна відстань від полум'я у метрах, на якій людина ще може перебувати, приблизно становить 1,6 - середня висота факелу полум'я в метрах); 3) підвищена температура навколишнього середовища (небезпека підвищеної температури середовища полягає у тому, що вдихання розігрітого повітря разом із продуктами горіння може призвести до ураження органів дихання та смерті). В умовах пожежі підвищення температури середовища до 60 °С є життєво небезпечною для людини; 4) дим ( велику кількість видимих най дрібніших твердих та (або) рідинних часточок незгорілих речовин, що знаходяться в газах у завислому стані. Він зумовлює інтенсивне подразнення органів дихання та слизових оболонок (сильний кашель, сльозотечу тощо); 5) знижена концентрація кисню (в процесі горіння відбувається хімічна реакція окиснення горючих речовин та матеріалів). Небезпечною для життя людини вважається ситуація, коли вміст кисню в повітрі знижується до 14% (норма - 21%). При цьому втрачається координація рухів, з'являється слабкість, запаморочення, загальмовується свідомість. При концентрації кисню 9-11 % смерть настає через кілька хвилин. До вторинних проявів небезпечних чинників пожежі належать: уламки та частини зруйнованих апаратів, устаткування, конструкцій; радіоактивні та токсичні речовини та матеріали, що вийшли із зруйнованих апаратів і устаткування; небезпечні чинники вибуху, що стався внаслідок пожежі; вогнегасні речовини тощо [15].

Засоби пожежогасіння. До первинних засобів пожежогасіння належать: вогнегасники; пожежні крани-комплекти, ручні насоси; лопати, ломи, сокири, гаки, пили, багри; ящики з піском, бочки з водою; азбестові полотнища, повстяні мати та ін. Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють на території об'єкта з розрахунку один щит на 5000 м². Вони мають бути пофарбовані у червоний колір, а пожежний інструмент у чорний. Серед первинних засобів пожежогасіння найважливішу роль відіграють вогнегасники різних типів: водяні, водопінні, порошкові, вуглекислотні, газові. Залежно від способу транспортування вони бувають: переносні ( до 20 кг) та пересувні ( до 450 кг). Залежно від об'єму вогнегасники бувають малолітражні (до 5л ), ручні (до 10 л ), пересувні (понад 10л ). Вогнегасники маркують буквами, що означає їх вид та цифрами, що визначають їх об'єм.

Найбільш перспективними є порошкові вогнегасники, які застосовують для гасіння лужних металів, ЛЗР і ТР, електрообладнання, що горить під напругою до 1000В, твердих та газоподібних речовин. Найбільш розповсюдженими є: ОП-1, ОП-2, ОП-9, ОП-10 — переносні; ОПА-50, ОПА-100 — пересувні. Вони відрізняються між собою лише складом порошку та пристроєм для його подачі. Вуглекислотні вогнегасники застосовуються для гасіння загорянь на машинах, автомобілях і для невеликих об'ємів нафтопродуктів, а також електроустановок під напругою до 1000В. У корпусі вогнегасника міститься вуглекислий газ у рідкому стані під високим тиском 6мПа (ручні) і 15 мПА (переносні). У горловині балону змонтований спеціальний пусковий пристрій із сифонною трубкою, який приводиться у дію за допомогою вентильного або пістолетного пристрою. Виходячи з балону назовні, зріджений двооксид вуглецю перетворюється на снігоподібну масу за температури - 80⁰С. Вибір типу вогнегасника визначається розмірами загоряння і можливих осередків пожеж [15].

Висновки. У даному розділі бакалаврської роботи розглянуто загальні питання охорони праці для виконання всіх норм техніки безпеки та класифікація аналізу виробничого травматизму, а також забезпечення нормальних умов для високої продуктивності праці працівників, які запобігають виникненню виробничого травматизму, профзахворювань, аваріям і пожежам в приміщенні і на робочих місцях, а також захист робочого місця і регулювання повітря в приміщенні, дотримання правил пожежної й електробезпеки для захисту свого здоров'я по створенню здорових та безпечних умов праці, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності, проведена оцінка параметрів мікроклімату в приміщені відповідають ДСН 3.3.6.042-99 та нормативними значеннями параметрів температури від періоду року, категорії важкості праці.