Порявняльні особливості систем вільного (чистого) ринку та сучасного ринкового господарства

Основні риси	Система вільного (чистого) ринку	Система сучасного ринкового господарства
Масштаби усуспільнення виробництва	Усуспільнення виробництва в межах підприємства	Усуспільнення і одержавлення частини господарства в національному і інтерн атональному масштабі
Переважна форма власності	Економічна діяльність одноосібних господарств	Економічна діяльність на базі приватної і державної власності
Регулювання економіки	Саморегулювання індивідуальних капіталів на основі вільного ринку при слабкому втручанні держави	Активне державне регулювання національної економіки з метою стимулювання споживчого попиту і пропозиції, запобігай -ню криз, безробіття тощо
Соціальні гарантії	Соціальна незахищеність громадян у випадках безробіття, хвороб і старості	Створення державних і приватних фондів соціального страхування і соціального забезпечення

Національне-державні різновиди змішаної еконошки В економіці країн світу в сучасний період склалися і продовжують складатися відповідні співвідношення між ринковим і державним регулюванням. Причому ці регулятори можуть мати різну питому вагу в економічній системі суспільства. Систему з найменшим втручанням держави визначають як систему вільного ринку; з найбільшою часткою втручання - як централізовано-планову, або командну; і приблизно з середньою часткою втручання - як змішану економіку.

Система змішаної економіки в сучасних умовах є домінуючою в світі. Що стосується України, то її економіка переважну частину XX ст. розвивалася як економічна система централізовано-планового типу. Починаючи з 90-х років економічна система України трансформується у напрямі посилення ролі ринкових регуляторів.

Щоб розкрити сутність змішаної економіки, зупинимося на її основних рисах та особливостях. Економічна система змішаного типу зберігає деякі риси, що притаманні вільному ринку.

зберігається значна, як правило переважаюча, частка приватної власності. "Змішаною" називають економіку ще й тоді, коли беруть до уваги співіснування різних форм власності. В змішаній економіці США, наприклад, розподіл підприємств за формами власності на ресурси (у процентах до загальної кількості) складає: приватні без використання найманої праці - 70%; приватні з використанням найманої праці - 28° о; державні - 2%;

вільне підприємництво;

прагнення в економічній діяльності найповніше реалізувати

економічні інтереси функціонування ринкового координаційного механізму;

розвиток конкуренції. Обмеження сфери конкуренції приводить до 1) виникнення монополістичних об'єднань, які намагаються проводити узгоджену політику в сфері ціноутворення та спільного визначення ринків збуту: 2) формування великих економічних комплексів, що конценгрують виробництво певних товарів: 5) поширення узгоджених дій в процесі спеціалізації та кооперування виробництва і використання ресурсів на основі технічного прогресу, появи нових технологій і видів продукції. В національній ринковій економіці періодично виникають такі "хвороби" або негаразди як коливання ділової активності (приводить до зменшення обсягів національного виробництва);

зростання безробіття; диспропорції у сфері ціноутворення, про- _

цеси інфляції і дефляції; диференціація або розбіжності у забезпеченні доходами певних категорій населення та інші.

Отже, ринковий механізм не в спромозі вирішити усі проблеми економічного розвитку, зокрема, формування та забезпечення нових соціально-економічних цілей, науково-технічного прогресу, регулювання соціальних відносин, проблем зайнятості, екології, міждержавної інтеграції тощо. Тому в системі змішаної економіки зростає регулююча роль держави у здійсненні економічних і правових процесів.

3. Національні моделі економічних системСпецифіка і особливості економічної системи конкретної держави залежить від домінуючої форми власності, комбінацій природно-ресурсних, техніко-технологічних, інституціональних, юридичних, морально-психологічних факторів, що закріплені в економічній національній доктрині. Саме вони формують національну модель економічної системи.

Найбільш ефективними і конкурентноздатними в кінці XX ст. з усіх сформованих національних моделей економічних систем є американська і японська моделі.

Висока ефективність цих національних моделей пояснюється такими факторами:

• інноваційною структурою капіталовкладень і високим рівнем витрат на НДПКР (науково-дослідницькі і проектно-конст-

рукторські роботи);

• наявністю висококваліфікованої робочої сили;

• комплексом розвинутої інфраструктури;

• специфічними системами стимулювання високої якості продукції;

• оптимальною системою менеджменту.

Звергають на себе увагу останні дві позиції: у японському менеджменті прийняття рішень засновано на системі "ріджі" ("рі" - запитай підлеглого, "джі" - подумай). Американський менеджмент практикує прийняття рішень за одночасного інформування співробітників про плани керівництва і стратегічні перспективи.

Специфічні властивості кожної з цих моделей можна відобразити у порівняльній формі (табл. 4.2).

Особливості американської та японської систем менеджменту

Критерії організації роботи фірми	Американський підхід	Японський підхід
Основа організації	ефективність	гармонія
Відношення до роботи	головне - реалізація проекту	головне - виконай -ня обов'язків
Конкуренція	дуже жорстка	практично невелика
Гарантії для працівника	низькі	високі (пожиттєвийнайм)
Прийняття рішень	зверху донизу	колективні
Відносини з підлеглими	формальні	сімейні
Метод найму	за діловими якостями	після закінчення навчання
Оплата праці	в залежності від результатів	в залежності від стажу

Амереканська модель.

Основою американської економічної системи вважають приватне підприємство. США називають “всесвітньою корпорацією”, що особливо притаманно сучасному розвику завдяки процесам глобалізації та інформації. Втручання держави в ринкову систему відбувається через застосування фіксальної та монетарної політики. Вона здійснюється через системи оподаткування, цільових виплат, замовленнь на товари і послуги; контроль збоку Федерального резервного фонду за грошовою масою і процентними ставками.

В США з боку держави здійснюється також контроль за діловою активністю.

На початку 90-х років минулого століття Конгресом США була схвалена нова економічна програма, у якій були виділені три частини:

1-стимулювання виробництва і подолання економічного падіння;

2-спрямування інвестицій в основний капітал з метою модернізації економіки;

3-заходи щодо скорочення дефіциту державного бюджету і створення сприятливих умов для кредитування економіки.

Японська модель.

Японія перетворилась на могутню світову державу завдяки значної ролі держави у стимулюванні еконномічного розвитку.

Основними факторами зміцнення японської економічної системи можна назвати такі:

• поразка Японії у другій світовій війні обернулася для неї сильним імпульсом соціально-економічного розвитку, оскільки призвела дорішучого усунення феодальних перешкод, які заважали розвитку товарно-капіталістичного ринкового господарства, інтеграції Японії у світове господарство;

• демонтування великих монополій (“Дзайбацу”) у 1947-1948 рр. Сприяло формуванню конкурентного середовища в економіці.

• земельна реформа (1947-1950 рр.), в результаті якої феодали припинили існувати, а земля перейшла до дрібних фермерів, що привело до значного підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва;

• були прийняті дійові заходи фінансового оздоровлення японської економіки, зокрема: а) припинило існувати безповоротне фінансування збиткових підприємств; б) поставлена під контроль грошова емісія і встановлено твердий курс національної грощової одиниці- йєни; в) почали стимулюватись експорт та кредитування “базових” галузей; г) зупинена інфляція, що зміцнило ринкові відносини;

• бідність природних ресурсів Японії визначила специфічний шлях розвитку економіки, спрямований на інтенсивний позвиток і експортну орієнтацію японської промисловості;

• велика залежність від імпорту енергоресурсів поставили на порядок денний проблему енерго- і ресурсозбереження в розвитку промисловості і всього народного господарства;

• мала значення також економія на військових витратах, які законодавчо були встановлені на рівні 1% ВВП.