12. Строк дії суміжних прав (ст.44 зу, ст.456 цк).

Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання.

Особисті немайнові права виконавців, передбачені частиною першою статті 38 цього Закону, охороняються безстроково.

Права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікуванняфонограми (відеограми) або їх першого звукозапису (відеозапису), якщо фонограма (відеограма) не була опублікована протягом зазначеного часу.

Організації мовлення користуються наданими цим Законом правами протягом 50 років від дати першого публічного сповіщення передачі.

Закінчення строків захисту суміжних прав настає 1 січня року, наступного за роком, у якому закінчилися передбачені цією статтею строки захисту.

До спадкоємців виконавців і правонаступників виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконань, фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержання винагороди у межах установленого цією статтею строку.

Тема 5.Захист авторських і суміжних прав

1. Поняття та форми відповідальності за порушення авторських і суміжних прав.

2. Цивільно-правові способи захисту авторських і суміжних прав.

3. Кримінальна і адміністративна відповідальність за порушення авторських і суміжних прав.

Джерела: Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний Кодекс України від 5.06.2001р., .Закон України «Про авторське право і суміжні права», Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм» від 23.03.2000р.

1.Поняття та форми відповідальності за порушення авторських і суміжних прав.

Встановлені законодавством авторські і суміжна права іноді порушуються і потребують в захисті.

Зазвичай порушники, в якості яких виступають як фізичні так і юридичні особи, незаконно виготовляють і розповсюджують екземпляри, тобто копії творів і фонограм на різноманітних матеріальних носіях.

Вказані копії називаються контрафактними екземплярами. До їх числа відносяться не тільки копії, зроблені в Україні, але і екземпляри творів і фонограм, які охороняються в Україні і незаконно, тобто без згоди правоволодільцев, імпортуються в Україну із держави, в якій вони або ніколи не охоронялися або уже перестали охоронятися.

Основною ознакою порушення є заподіяння майнової чи моральної шкоди правам і інтересам суб’єкта права інтелектуальної власності. Потерпілою особою в разі порушення авторських і суміжних прав може бути як сам творець, так і похідний суб’єкт авторського і суміжних прав.

За порушення авторських і суміжних прав встановлена цивільна, кримінальна і адміністративна відповідальність.

2.Цивільно-правові способи захисту авторських і суміжних прав.

Цивільно-правова відповідальність за порушення права інтелектуальної власності встановлена ЦК.

Кожна особа, яка вважає порушеним своє право інтелектуальної власності, може звернутися до суду за захистом своїх особистих немайнових чи майнових прав інтелектуальної власності.

Способами захисту можуть бути:

• визнання права;

• визнання правочину недійсним;

• припинення дії, яка порушує право;

• поновлення становища, яке існувало до порушення права;

• примусове виконання обов’язку в натурі;

• припинення правовідношення;

• відшкодування збитків;

• відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

• визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування.

Крім наведених норм, ЦК передбачає спеціальні норми захисту права інтелектуальної власності, вони встановлені в ст.432: суд може постановити рішення про:

1) застосування негайних заходiв щодо запобiгання порушенню права iнтелектуальної власностi та збереження вiдповiдних доказiв;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарiв, iмпорт чи експорт яких здiйснюється з порушенням права iнтелектуальної власностi;

3) вилучення з цивiльного обороту товарiв, виготовлених або введених у цивiльний оборот з порушенням права iнтелектуальної власностi;

4) вилучення з цивiльного обороту матерiалiв та знарядь, якi використовувалися переважно для виготовлення товарiв з порушенням права iнтелектуальної власностi;

5) застосування разового грошового стягнення замiсть вiдшкодування збиткiв за неправомiрне використання об'єкта права iнтелектуальної власностi. Розмiр стягнення визначається вiдповiдно до закону з урахуванням вини особи та iнших обставин, що мають iстотне значення;

6) опублiкування в засобах масової iнформацiї вiдомостей про порушення права iнтелектуальної власностi та змiст судового рiшення щодо такого порушення.