семинар 1 по истории укр кул-ры

Занепад материкової Греції внаслідок римських завоювань потягнув за собою і поступовий фінансовий і політичний занепад чорноморських грецьких колоній. Окрім того, як стверджують дослідники, «майже всі античні держави остаточно припинили своє існування в 70-х роках IV ст. під ударами гунів»²⁰. З розкладом рабовласницької системи, а також від набігів численних кочівників – готів, гуннів, аланів – занепадають Тір, Ольвія, Херсонес, Пантікапей та інші міста. Раби повтікали, опустіли гамірні ринки, грецькі майстри і ремісники лишилися без роботи. Чимало з них повернулося на батьківщину. Час і грабіжники довершили зруйнування колоній. Але й ті залишки, що вцілілі, мовчазно посвідчують: північні береги Чорного моря пережили епоху розквіту античного мистецтва, яке за своїм рівнем не набагато поступається мистецтву Еллади (материкової Греції).

Після остаточного занепаду грецьких міст-полісів грекомовне населення розселяється на півострові Крим та в причорноморських степах України, протягом віків зберігаючи свою грецьку мову, національну кухню та обряди. У XVI-XVII ст. грецькі колонії виникають у Львові, Кам’янець-Подільському та інших містах, де греки брали активну участь у діяльності місцевих православних братств. Значним центром українських греків було місто Ніжин на Чернігівщині, де грецькі купці ініціювали щорічні ярмарки, до призвело до фінансового розквіту міста.

Основні відкриття античних шедеврів були зроблені упродовж XIX–XX століть. Грецькі поліси-держави стали прямим джерелом античних традицій в нашій українській культурі. Важливо зауважити, що разом з грецькою колонізацією на територію Причорномор’я прийшло письмо; на основі цього грецького алфавіту пізніше святі Кирило та Мефодій створили слов’янський алфавіт – так звану кирилицю, якою користуються східні слов’яни, болгари, серби. З релігійної точки зору грецькі міста відіграли вирішальну роль в християнізації Давньої Русі, адже в місті Корсуні (сучасний Севастополь) відбулося хрещення великого київського князя Володимира. Так, «Повість врем’яних літ» описує цю знаменну дату нашої вітчизняної історії наступним чином: «в літо 6496 [988] пішов Володимир із воями на Корсунь… Із Божого допусту в це врем’я розхворівся очима Володимир, і не бачив нічого і затужив сильно, і не знав, що робити. І послала до нього цариця, кажучи: «Коли хочеш хвороби цієї позбутися, то охрестися негайно, а коли ні, то не збудешся цього». І як почув це, сказав Володимир: «Якщо справді так буде, то воістину великий Бог християнський» І повелів охрестити себе. І єпископ же корсунянський із попами царициними благословив його і охрестив Володимира. І коли возложив руку на нього, Володимир в ту же мить прозрів. Коли Володимир відчув це нагле прозріння, то прославив Бога і сказав: «Тепер тільки узнав Бога істинного». Побачила це дружина його, і багато охрестилося. Хрестилися ж в церкві святої Софії, і стоїть та церква в Корсуні посеред города, де торгують корсунці»²¹.

1 Хазанов А.М. Золото скифов. – М.: Советский художник, 1975. – С. 5.

2 Мозолевский Б. М. Скіфський степ. – К.: Наукова думка, 1983. – С. 18.

3 Мозолевский Б. М. Скіфський степ. – К.: Наукова думка, 1983. – С. 21.

4 Давня історія України: Навч. посібник: У 2 кн. Кн. 1. – К: Либідь, 1994. – С. 128.

5 Степовик Д. В. Скарби України. – К.: Веселка, 1990. – С. 11.

6 Мозолевский Б. М. Скіфський степ. – К.: Наукова думка, 1983. – С. 11.

7 Хазанов А.М. Золото скифов. – М.: Советский художник, 1975. – С. 22.

8 Давня історія України: Навч. посібник: У 2 кн. Кн. 1. – К: Либідь, 1994. – С. 118-119.

9 Докладніше див.: Мозолевский Б. М. Скіфський степ. – К.: Наукова думка, 1983. – 200 с.

10 Степовик Д. В. Скарби України. – К.: Веселка, 1990. – С. 11.

11 Хазанов А.М. Золото скифов. – М.: Советский художник, 1975. – С. 30-31.

12 Хазанов А.М. Золото скифов. – М.: Советский художник, 1975. – С. 82.

13 Хазанов А.М. Золото скифов. – М.: Советский художник, 1975. – С. 83.

14 Крижицький С. Д., Зубар В. М., Русяєва А. С. Античні держави Північного Причорномор’я. – К.: Видавничий Дім Альтернативи, 1998. – С. 18.

15 Давня історія України: Навч. посібник: У 2 кн. Кн. 1. – К: Либідь, 1994. – С. 161.

16 Крижицький С. Д., Зубар В. М., Русяєва А. С. Античні держави Північного Причорномор’я. – К.: Видавничий Дім Альтернативи, 1998. – С. 21.

17 Хазанов А.М. Золото скифов. – М.: Советский художник, 1975. – С. 62.

18 Хазанов А.М. Золото скифов. – М.: Советский художник, 1975. – С. 23.

19 Давня історія України: Навч. посібник: У 2 кн. Кн. 1. – К: Либідь, 1994. – С. 164.

20 Давня історія України: Навч. посібник: У 2 кн. Кн. 1. – К: Либідь, 1994. – С. 165.

21 Повість врем’яних літ: Літопис (За Іпатським списком). – К.: Радянський письменник, 1990. – С 173-175.

15