Корпорації: переваги, недоліки, сфера використання.

Корпорації – це об’єднання, спілка, акціонерна форма власності, що передбачає колективну власність капіталу, а також зосередження функцій управління підприємством в руках професійних управлінців (менеджерів), що працюють за наймом. Вони бувають відкритого і закритого типу.

Переваги корпорацій:

• важливою ознакою корпорації є гарантоване законодавством право на довічне існування незалежно від змін складу власників капіталу;

• мобілізація капіталу, за рахунок випуску цінних паперів. Корпорації займають панівне становище в економіці багатьох розвинутих країн за обсягом вироблюваної продукції або наданих послуг.

• висока пристосованість до умов ринку, поєднання різноманітних форм власності надає необхідності гнучкості економіці, сприяє формуванню більш гармонійних структур, які поєднують в собі переваги великих і малих господарських форм;

• особливістю корпорації є те, що на випадок банкрутства вона відповідає за своїм зобов’язаннями лише майном корпорації, а не майном власників або акціонерів, тобто є компанією з обмеженою відповідальністю;

• професійне управління, згідно з законодавством корпорації або акціонерні компанії мають два керівних органи: загальні збори акціонерів з кількістю голосів, та рада директорів.

Недоліки корпорацій:

• сплачуються більш високі податки;

• складність в організації нових підприємств;

• перебуває під впливом державного регулювання.

• Більшість акціонерів володіють дуже невеликою частиною всіх акцій, які дають право голосу. Така нерівність позбавляє велику частину акціонерів можливості впливати на рішення керівництва компанії.

Сфера використання:великий бізнес.

Сутність державного регулювання підприємництва, його форми та методи.

Державне регулювання підприємництва - це вплив держави на діяльність підприємницьких структур із метою сприяння та забезпечення нормальних умов їх функціонування.

Об'єктивна потреба регулювання підприємництва сьогодні в Україні зумовлена цілями економічної політики держави, зокрема:

• поступовим переходом до ринкової економіки;

• створенням сприятливих умов для вільної творчої праці, реа­лізації підприємницької ініціативи;

• підпорядкуванням суспільного виробництва потребам та інтересам людей;

• підвищенням престижу підприємництва;

• забезпеченням високої ефективності діяльності підприємницьких структур та ін.

Підприємництво, як і ринкова економіка, не має природженого імунітету проти монополізму, інфляції та спадів дідової активності. Якщо держава залишається байдужою, ці процеси починають прогресувати, за­вдаючи чималих економічних і соціальних збитків, отже без втручання держави, без державного регулювання під­приємництво ніколи не зможе зробити виробництво економічно безпеч­ним.

Механізм державного регулювання підприємництва - це сис­тема заходів, розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інте­ресів суб'єктів підприємницької діяльності.

До цієї системи входять:

• правовий і фінансовий механізми;

• механізми стимулювання. Підтримки, сприяння, контролю;

• форми та методи реалізації державного регулювання;

• державні органи та фонди, покликані займатися діяльністю суб’єктів підприємницької діяльності.

Державне регулювання підприємництва має свої функції, інстру­менти (методи) та відповідні органи

Основні функції державного регулювання підприємництва такі:

• підтримка пропорційності виробництва та споживання, анти циклічне регулювання;

• підтримка та розвиток конкуренції, антимонопольні заходи;

• :перерозподіл доходів та соціальний захист підприємців і спо­живачів.

До інструментів, або методів державного регулювання підприєм­ництва, належать:

• податково-бюджетна система (фіскальна);

• цінове регулювання;

• кредитне-грошове регулювання;

• зовнішньоекономічне регулювання (митні збори, ліцензії, квоти).

Органами державного регулювання є:

• центральні органи виконавчої влади, зокрема (Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва);

• місцеві органи виконавчої влади та органів самоврядування.

За засобами впливу механізми регулювання підприємництва мо­жуть бути:

• прямими,тобто такими, то здійснюються за допомогою при­йняття Верховною Радою України законодавчих актів, на яких ґрунтуються дії виконавчої влади;

• та непрямими, котрі ґрунтуються на викорис­танні різних економічних, фінансових важелів (цін, податків, кредитів, відсотків, пільг тощо).

Органи державного управління будують свої відносини з підпри­ємцями, використовуючи:

• податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи вста­новлення ставок податків і процентів за державними кредитами;

• податкові пільги, ціни і правила ціноутворення, цільові дотації;

• валютний курс, розміри економічних санкцій;

• державне мито і систему резервів, ліцензій, концесії, лізинг, соці­ально-економічні та інші норми і нормативи;

• науково-технічні, економічні та соціальні загальнодержавні й ре­гіональні програми, договори на виконання робіт і постачань, для держав­них потреб.