Одноосібне (приватне) володіння: переваги, недоліки, сфера використання.

Одноосібне приватне володіння – це таке підприємство власником якого є одна особа або сім’я, все майно якого належить одному власникові, який самостійно управляє підприємством, одержує прибуток і несе повну особисту відповідальність. Одноосібні володіння мають свої переваги.

• Оскільки весь прибуток належить підприємцеві, він кровно зацікавлений в ефективній праці, прибуток підприємця в ринковій економіці розгляда­ється як його індивідуальний дохід і оподатковується лише індивідуаль­ним прибутковим податком (а не податком на прибуток, як в інших ви­падках);

• У власника фірми витрати па організацію виробництва є невеликими. Його управлінські рішення негайно втілюються в життя. Він непідзвітний співвласникам чи будь-яким керівним органам. Невеликі розміри фірми дають змогу підприємцеві підтримувати прямі контакти зі своїми працівниками та клієнтами.

• Одноосібному володінню властива простота в органі­зації фірми та її ліквідації. В обох випадках достатньо лише рішення са­мого підприємця.

Проте, ця форма підприємництва має і значні недоліки.

• Мають місце труднощі із залученням великих капіталів, а власних фінансових ресурсів одноосібного підприємця здебільшого не вистачає для розвитку своєї справи. Через невисокий рівень платоспроможності комерційні банки неохоче надають таким підприємцям великі кредити. вимагаючи більш високу плату за користування ними.

• Повна відповідальність за борги. Іде означає, що у випадку невда­лого господарювання одноосібний власник може втратити не лише осо­бисті заощадження, а й усе майно.

• Відсутність спеціалізованого менеджменту негативно позначається на ефективності підприємницької діяльності. Адже одноосібний власник сам виконує всі управлінські функції. Проте далекої не всі люди здатні не це.

• Невизначеність термінів функціонування. Підприємницька діяль­ність такої організаційної форми юридично припиняється у разі банкрут­ства, позбавлення волі за карний злочин, психічного захворювання або смерті одноосібного власника.

• Недовговічність. Форма існує не більше 2-3 поколінь.

Сфера використання:сільське господарство, роздрібна торгівля, гро­мадське харчування, лікарська практика, консультативний бізнес і т.д.

Господарські товариства: переваги, недоліки, сфера використання.

Господарські товариства – це об’єднання двох або більше господарюючих суб’єктів для спільної діяльності з метою отримання прибутку.

Угода між його членами містить такі пункти:

• повноваження кожного партнера;

• тривалість угоди;

• сума інвестована кожним партнером;

• схема розподілу прибутків і можливих збитків;

• заява про фінансові необхідні процедури в товаристві;

• процедура прийняття нових партнерів і ліквідація товариства.

У сфері АПК на даний час утворилися цілий ряд нових організаційно-правових форм с.-г. підприємств:

Акціонерне товариство – це підприємство створені на засадах угоди юридичними особами або громадянами шляхом об’єднання їх майна та статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.

Акціонерні товариства можуть бути двох видів:

• відкриті акціонерні товариства акції яких можна придбати вільно, без обмежень;

• закриті акціонерні товариства,акції яких розподіляються тільки між його власниками.

Товариства з обмеженою відповідальністю– це підприємство, створене на засадах угоди юридичними особами або громадянами шляхом об’єднання їх майна підприємницької діяльності з метою одержання прибутку та статутний фонд поділений на частки в розмірах, визначених установчими документами.

Ці товариства доцільно створювати за наявності невеликої кількості власників (2-10 осіб) зі спільними інтересами, що дає змогу швидко приймати рішення з питань спільної підприємницької діяльності.

З розвитком ринкових відносин створюються також і інші види товариств.

Товариство з додатковою відповідальністю створюється і функціонує в умовах, встановлених чинним законодавством для ТОВ. Істотною особливістю є додаткова відповідальність його учасників. Вони відповідають за зобов’язаннями товариства не тільки своїми внесками до статутного фонду, але й частково – власним майном.

Командитне товариство – це підприємство яке охоплює учасників як з повною, так і з обмеженою відповідальністю (вкладників). КТ доцільно створювати з одним або кількома лідерами, яким один власник або група власників довіряють своє майно чи права для самостійного здійснення підприємницької діяльності.

Повне товариство – підприємство, в якому всі учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном.

Переваги товариств:

• розширене відтворення виробництва та акумулювання капіталу коли на ринку найбільш економічно вигідно проводити операції з дуже великими партіями продукції і наявністю дрібних виробників;

• більш широкі можливості для отримання додаткових фінансових ресурсів (отримання кредитів, спонсорська допомога);

• управління здійснюється професійними менеджерами, при голосування не потрібна одностайність, рішення приймаються простою або кваліфікаційною більшістю голосів.

Недоліки товариств:

• недовговічність, разові і постійні витрати на створення і функціонування товариств дуже високі;

• можливість зосередження реальної влади в руках виконавчого органу, якщо ніхто не володіє контрольним пакетом акцій або відсутня керівна коаліція акціонерів;

• товариство може бути створене, якщо розмір його статутного фонду є не меншим суми, еквівалентної 1250 розмірів законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати.

Сфера використання: середній бізнес, трастові компанії, біржова діяльність.