20

Тема 1 загальна теорія інформації як наука

Перші способи осмислення інформації виникли у рамках філософської теорії пізнання, коли стародавні філософи поставили питання: яке знання є істинним, яка природа істинного знання і яким чином отримати це істинне знання.

У новітній філософії продовжують розвиватися способи аналізу імен як знаків, які вказують на данні цим іменам речі и думки, піднімаються питання про різницю між об'єктними і суб'єктними ідеями, завдяки яким людина пізнає навколишній світ. Емпіризм бачить витоки знання у досвіді, раціоналізм наполягає на тому, що істинне знання надає лише розум. Однак обидва напрями визнають, що знання надається людині завдяки природним і культурним знакам, що приводить до формування і розповсюдження у філософії першої інформаційної дисципліни - семіотики (теорії знаків).

У вітчизняному просторі термін «інформація » вперше був надрукований у «Тлумачному словнику російської мови» Н.Д. Ушакова у 1935 р. і визначався як свідчення про що-небудь. У Європі термін використовували в основному у журналістиці і означав процес інформування про найважливіші події у житті суспільства. У розмовній мові ХХ ст. значення терміну змінюється та акцентується увага саме на тому, що інформація несе у собі зміст переданих відомостей.

У ті ж роки складається вузьке значення теорії інформації - математична теорія передачі повідомлень у системах зв'язку, яка виникла після робіт К. Шеннона і отримала розвиток у кібернетиці. У його теорії інформація отримує тлумачення - знятої невизначеності вибору однієї з безлічі можливостей.

Основним постулатом математичної теорії інформації є:

- коди повідомлень надходять із джерела інформації через канал зв'язку до приймача і змінюють систему його знань та зменшують систему розмаїття, невизначеності, яка вимірюється ентропією;

- ентропія системи повідомлень визначається їхніми ймовірностями як середнє значення логарифмів величин, зворотних до цих ймовірностей;

- одиниця вимірювання інформації називається - біт і задається кількістю інформації про те, яка з двох однаково ймовірних подій реалізувалася.

Кількісне визначення інформації вимагає відволікання від багатьох її інших аспектів - змісту, цінності, доцільності, когнітивності. Д.І. Дубровський зазначає, що відмінність між сигналом та інформацією лежить у основі розрізнення того, що відбувається на допсихічному рівні та на рівні людської психіки. Сучасна загальна теорія інформації не зводиться до до вузького визначення представленого у теорії Шеннона. На противагу математичній теорії, яка зосереджує увагу на кількісних аспектах інформації, загальна теорія інформації розглядає в першу чергу якісні, смислові аспекти інформації, неоднорідність та різноманіття інформаційних форм. Сучасна теорія інформації являє собою - сукупність матеріальних, фізичних, біологічних, соціологічних, культурологічних, комунікативних, семіотичних та філософських дисциплін, предметне поле яких може суттєво відрізнятися одне від одного.

У 60-ті роки ХХ століття Т. Павлов відмітив: "Фізіологи, психологи, соціологи, економісти, технологи, естетики та інші шукають і знаходять інформацію майже у всіх органічних, суспільних і розумових процесах". Лінгвісти почали розуміти під інформацією "усе, що можна так чи інакше повідомити, передати", а інформатики перетворили бібліографічні показники у "вторинні джерела інформації".

З плином часу визначення інформації набули різноманітних форм та визначень:

Велика Радянська Енциклопедія	Відомості передані одними людьми іншим, усним, письмовим або іншим способом, а також сам процес передачі або одержання цих відомостей.
Філософський енциклопедичний словник (1983)	1) Повідомлення, про стан справ, або відомості про будь-що передані людьми; 2) Зменшена, знята невизначеність у результаті одержання повідомлень; 3) Повідомлення, нерозривно пов'язане з керуванням, сигнали в єдності синтаксичних, семантичних і прагматичних характеристик.
А.І. Дьомін	Загальна властивість матерії, яка, разом з енергією, визначає параметри будь-якого руху матеріального світу і виявляється в спрямованості руху й утворенні впорядкованих форм існування матерії як результату інформаційної взаємодії.
Дж. Хопфілд	Комунікація є створенням порядку з безладдя або, збільшення ступені тієї упорядкованості, яка існувала до одержання овідомлення.
З. Ровенський, А. Уємов, Є. Уємова	Усі ті данні зовнішній світ, які ми одержуємо шляхом безпосереднього впливу на інші органи почуттів навколишніх предметів і явищ, так і шляхом через книги, газети, розповіді інших людей.
С. Анісімов	Всяке повідомлення або передача відомостей про будь-що, що заздалегідь було не відоме.
А. Берег, Ю. Черняк	Відображення у свідомості людей об'єктивних причинно-наслідкових зв'язків у навколишньому світі.
Г. Кастлер	Випадковий і запамятований вибір одного варіанта з декількох можливих і рівноправних.
А. Берег, А. Скіркін	Якісна і кількісна характеристика організованості відображення.
Н.І. Кондаков	Одна із властивостей предметів, явищ, процесів об'єктивної дійсності, створених людиною, вона полягає у здатності сприймати внутрішній стан і вплив навколишнього середовища.
А.І. Михайлов, А.І. Чорний, Р.С. Гіляревський	Об'єктивний зміст зв'язку між взаємодіючими матеріальними об'єктами, що проявляються у зміні стану цих об'єктів.
Г.Г Воробйов	Повідомлення, тобто форму зв'язку між джерелом, що передає повідомлення, й приймачем, який його приймає.
Н.В. Макарова	Відомості про об'єкти і явища навколишнього середовища, їхні параметри, властивості і стани, які зменшують наявну про них ступінь невизначеності, неповноту знань.
Л. Бріллюен	Заперечення ентропії, міра хаосу у системі
О.П. Дзьобань	Матеріальний слід (відображення), що залишається при взаємодії двох і більше матеріальних тіл і процесів один в одному, потенційно здатний бути сприйнятим кимось саме як слід тіла, що залишило його, або процесу.
А. Моль	Кількість непередбаче­ного, яке є у змісті повідомлення.
А.В. Соколов	Інформація у сутності являє собою амбівалентний феномен, який виражає смисли у комунікабельній знаковій формі
І.В. Мелік-Гайказян	Феномен інформації є багатостадійним, необоротним процесом становлення структури у відкритій нерівноважній системі, який починається з випадкового запом'ятованого вибору, який ця система робить, переходячи від хаосу до порядку, й який завершується цілеспрямованою дією згідно з алгоритмом або програмою, що відповідають семантиці вибору.
Н. Вінер	Позначення змісту, отриманого із зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього й пристосування до нього наших почуттів.
В.В. Саночкін	існуючі на матеріальному носії співвідношення властивостей об'єктів, певні в момент порівняння властивостей (взаємодії) цих об'єктів.
А.Д. Урсул	Різноманітність, яку один об'єкт містить про інший, це взаємна, відносна різноманітність. 3 позицій теорії відображення інформація може бути представлена як відображена різноманітність, як різноманітність, яку об'єкт, що відображає, містить про відображене.
Закон України «Про інформацію»	Будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Таким чином, у загальнонауковому плані інформацію, як правило, розглядають у зв'язку з одержанням нових відомостей про об'єкт, явище або подію. При цьому повідомлення має інформаційну цінність для одержувача лише у тому випадку, коли воно змінює його попередні знання про об'єкти і їхні відношення з іншими об'єктами. Інформаційні взаємодії розглядають як взаємодії трьох класів систем:

- природних (живих) - від генів до соціальних співтовариств;

- штучних (технічних) - від найпростіших регуляторів до глобальних комп'ютерних мереж;

- змішаних, наприклад, взаємодія штучного органу й живого організму або системи «людина - машина».

У сучасній теорії інформації у якості інваріанта розглядають відображення - здатність матеріальних об'єктів у процесі взаємодії з іншими об'єктами відтворювати й фіксувати у своїх змінах деякі особливості й риси об'єктів, що впливають на них. Існують два основних підходи до відображення як предмета теорії інформації - атрибутивний та функціональний. Атрибутивний підхід розглядає інформацію як невід'ємну частину відображення, функціональний - як особливу форму відображення, яка виникає на певній стадії розвитку матерії.

Оскільки для людини найважливішою є галузь соціокультурної інформації, то одним із головних завдань загальної теорії інформації є вивчення інформаційних кодів суспільства, що створюють культурні константи і антропологічні моделі, які впливали і продовжують впливати на людство. Таким чином, предметом загальної теорії інформації є вивчення особливої форми відображення, яка є основою інформаційних взаємодій, способів утворення цієї форми і закономірностей її функціонування.

Виміри інформації, пов'язані зі змістом, є семантичними вимірами інформаційної взаємодії. Виміри, пов'язані зі значимістю й цінністю ефекту, який створюється інформацією, є прагматичними вимірами. Значення й цінність інформації самі по собі не існують, вони є або елементами взаємодіючих об'єктів, або елементами комунікативної системи, яка використовується для опосередкованої передачі інформації. Співвідношення між елементами цієї системи є синтаксичними вимірами інформації.

Синтактика, семантика й прагматика інформації у своїй сукупності складають семіотику інформації - єдину систему структури, змісту й цінності інформації, виражену у конкретних знакових системах.

Виокремлення інформації в самостійну сутність пов'язане саме з її функціонуванням на рівні соціокультурних систем, де синтактичні, семантичні і прагматичні аспекти інформації (як основні, істотні аспекти) з'являються як єдина цілісна система у вигляді знаково-комунікативних формацій і створюються незалежні від окремого індивіда знакові системи інформаційної взаємодії.

Основним є поняття інформації, яке уточняється й конкретизується через інші терміни, такі як сигнал, повідомлення й інші, пов'язані з ними поняття.

Сигнал - фізичний процес або явище, що несе повідомлення про яку-небудь подію, стан об'єкта або передає команди керування. Сигнал являє собою зміну характеристики носія інформації, а значення цієї характеристики, віднесене до деякої шкали вимірів, називається параметром сигналу.

Знак - це елемент деякої штучної множини, який володіє рядом функціональних значень. Природа і форма знака може бути будь-якою (жест, малюнок, буква, сигнал світлофора, певний звук тощо) і визначається як за носієм повідомлення, так і за формою даності інформації у повідомленні.

Дані (сіага) - це представлені у формалізованому виді відомості, отримані шляхом виміру, спостереження, логічних або арифметичних операцій, придатні для постійного зберігання, передачі й автоматизованої обробки.

Повідомлення - це призначена для передачі інформації сукупність матеріальних носіїв (слів, букв, малюнків, речей, дій тощо). Будь-яке повідомлення, що несе інформацію, має конкретні складові елементи, які утворюють повідомлення й співвідносяться у ньому один з одним певним чином.

Сукупність засобів, які використовуються для передачі повідомлень від джерела до споживача інформації, у математичній теорії інформації, заснованій на концепції К. Шеннона, називається системою зв'язку.

Вона складається з п'яти частин:

1) джерело повідомлень, що створює повідомлення або послідовність повідомлень, які мають бути передані;

2) передавач, який обробляє деяким чином повідомлення у сигнали відповідного типу, визначеного характеристиками використовуваного канату;

3) канал, який є комплексом технічних засобів і забезпечу є передачу сигналів від передавача до приймача;

4) приймач, який звичайно виконує операцію зворотну стосовно операції, яка здійснюється передавачем, тобто відновлює повідомлення по сигналах;

5) одержувач, для якого призначено повідомлення (людина або апарат).

Процес перетворення інформації у сигнал, що здійснюється у передавачі, й зворотний йому процес, що реалізується у приймачі, називається відповідно кодуванням і декодуванням, які ґрунтуються на певному коді.

Код - це сукупність сигналів (знаків) разом з набором правил, за якими із сигналів цієї сукупності формуються повідомлення.

У схемі Шеннона передача інформації одностороння й однозначна, і у цьому змісті вона збіднює реально існуючі інформаційні процеси, хоча й дозволяє вимірювати швидкість надходження інформації від джере­ла в канал зв'язку, пропускну здатність каналу зв'язку тощо.

Р. Якобсон розглянув вербальну комунікацію як сукупність шести факторів. У вербальній події (наприклад, розмові) беруть участь адресант і адресат, від першого до другого направляється повідомлення, створене за допомогою коду. Контекст пов'язаний зі змістом повідомлення, з переданої ним інформацією, а поняття контакту пов'язане з регулятивним аспектом комунікації. Уявлення про багатомірність інформаційного процесу підтримує І.В. Мелік-Гайказян. Вона розглядає інформаційний процес як багатостадійний, де на кожній стадії формується особливий стан інформації. На основі різноманіття інформаційних процесів і способів їх реалізації виділяють такі види інформації:

- за способом здійснення інформаційної динаміки (біологічна, соціокультурна, технічна);

-  за способом сприйняття (візуальна, аудіальна, тактильна, нюхова, смакова);

- за формою репрезентації (графічно-образна, звукова, текстуальна, комбінована);

- за суспільною формою (ідеологічна, політична, економічна, юридично-правова, етична, моральна, естетично-художня, міфічна, релігійна, філософська, наукова).

Таким чином, неоднорідність і складність інформаційних процесів, особливо у сфері суспільства і культури, постійно потребує чітких визначень понять і категорій, які належать до інформаційної термінології, але ці визначення мають бути відносними, тобто такими, які специфічно змінюються щодо конкретної системи інформаційного впливу та інформаційної взаємодії.