Подготовка к ГОСам / Для дипломников 2010 / статматериалы / elbul_012010

6. Окремі дані про депозитні корпорації (крім Національного банку України) 6.2. Дані про кількість банків України

6. Окремі дані про депозитні корпорації (крім Національного банку України) 6.3. Дані про кредити та депозити банків, що знаходяться в режимі ліквідації

(залишки коштів на кінець періоду, млн.грн.)

1Включено дані за підсекторами роботодавців і самостійно зайнятих працівників сектору домашніх господарств.

2Включено дані за підсекторами найманих працівників та одержувачів доходу від власності та трансфертів сектору домашніх господарств.

7. Методологічний коментар

Розділ 1. Основні соціально-економічні показники

Таблиці 1.1 – 1.4 розділу 1 містять основні показники, що характеризують економічний та соціальний стан України. Джерелом інформації для формування таблиць є дані Державного комітету статистики України та Міністерства фінансів України.

Випуск товарів та послуг відображає результат виробничої діяльності інституційних одиниць – резидентів у звітному періоді.

Проміжне споживання містить витрати на товари та послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб.

Валова додана вартість (ВДВ) розраховується як різниця між випуском в основних цінах та проміжним споживанням. Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – показник, що характеризує кінцевий результат виробничої діяльності виробників-резидентів протягом звітного періоду. Визначається як сума валових доданих вартостей, що створюються в результаті економічної діяльності і податків на продукти за винятком субсидій на продукти.

Номінальний ВВП – обсяг ВВП у поточних (фактичних) цінах. Реальний ВВП – обсяг ВВП в цінах періоду, який прийнятий за базу

порівняння.

Індекс-дефлятор ВВП – співвідношення показника у фактичних цінах звітного періоду та постійних цінах.

Індекс промислового виробництва обчислюється в порівняних цінах відповідного року.

Індекс цін виробників промислової продукції відображає зміну цін у сфері промислового виробництва.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) характеризує зміни загального рівня цін і тарифів на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Рівень безробіття – відношення (у відсотках) кількості безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, до кількості працездатного населення працездатного віку.

Зареєстровані безробітні згідно із Законом України „Про зайнятість населення” – це працездатні громадяни працездатного віку (15 – 70 років), які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Доходи населення включають: надходження грошей населенню у вигляді оплати праці всім категоріям працюючих, пенсії, доходи від

2

власності, стипендії та різні допомоги, надходження від продажу продуктів сільського господарства та іноземної валюти тощо, а також натуральні доходи домашніх господарств, що дозволяє здійснювати оцінку номінальних, у тому числі грошових, наявних та реальних наявних доходів, а також витрат населення.

Наявні доходи – максимальний обсяг грошових доходів, які призначені для використання домашніми господарствами на придбання споживчих товарів та оплату послуг.

Витрати та заощадження населення включають: витрати на купівлю товарів та оплату послуг, обов’язкові платежі та добровільні внески, приріст заощаджень у вкладах, витрати на придбання цінних паперів, іноземної валюти тощо.

Середньомісячна номінальна заробітна плата працівників –

нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований час або виконану роботу, премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати за невідпрацьований час. Номінальна заробітна плата включає обов’язкові відрахування: прибутковий податок, відрахування до Пенсійного фонду та збір на обов’язкове соціальне страхування.

Індекс реальної заробітної плати характеризує зміну купівельної спроможності номінальної заробітної плати у звітному періоді до базисного (індекс номінальної заробітної плати визначають без урахування податків та обов’язкових платежів до фондів соціального страхування і ділять на індекс споживчих цін за той самий період).

Доходи бюджету – усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Видатки бюджету – кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Бюджетний дефіцит – перевищення видатків бюджету над його доходами.

Бюджетний профіцит – перевищення доходів бюджету над видатками.

У таблиці 1.5 наведено основні показники зовнішнього сектору економіки України.

Платіжний баланс – це статистичний звіт, у якому систематизовано подано сумарні дані про зовнішньоекономічні операції резидентів країни з резидентами інших країн (нерезидентами) за певний період. Основні компоненти платіжного балансу групуються за двома рахунками: рахунком поточних операцій і рахунком операцій з капіталом і фінансових операцій.

Валовий зовнішній борг – це загальний обсяг заборгованості резидентів країни перед нерезидентами за станом на кінець певного періоду.

Динаміка показників статистики платіжного балансу, валового зовнішнього боргу та міжнародної інвестиційної позиції публікується в

3

офіційному виданні Національного банку України „Платіжний баланс і зовнішній борг України”.

Визначення офіційних резервних активів подано у спеціальному методологічному коментарі до розділу 3. Визначення офіційного курсу гривні до іноземних валют – у розділі 5.

Розділ 2. Основні показники грошово-кредитної політики Національного банку України

У таблицях розділу 2 наводяться дані про процентні ставки Національного банку України, нормативи обов’язкового резервування та грошову базу, починаючи з 2002 року. Більш тривала динаміка цих даних публікується на сторінці Національного банку України в мережі Інтернет за адресою www.bank.gov.ua.

Таблиці підрозділу 2.1 містять дані про процентні ставки, що встановлює Національний банк України за пасивними та активними операціями, зокрема облікову, рефінансування, за кредитами овернайт, за депозитними сертифікатами, операціями репо, операціями своп.

Облікова ставка – монетарний інструмент, за допомогою якого Національний банк України встановлює для суб’єктів грошово-кредитного ринку орієнтир ціни на гроші. Облікова ставка є основною процентною ставкою, що залежить від тенденцій загального економічного розвитку, макроекономічних та бюджетних процесів, стану грошово-кредитного ринку. Вона найнижча серед процентних ставок, за якими Національний банк може підтримати ліквідність, і підтримується на позитивному реальному рівні щодо рівня інфляції.

Ставка рефінансування – процентна ставка, яку встановлює Національний банк України за кредитами рефінансування під час проведення з банками кількісного тендера або процентного тендера залежно від пропозиції вартості на кошти Національного банку, що надходять від банків. Процентна ставка рефінансування визначається на основі облікової ставки та залежно від строку та виду рефінансування і не може бути нижчою, ніж облікова ставка.

Ставка за кредитами овернайт – визначається Національним банком України на основі облікової ставки з урахуванням поточної ситуації на грошово-кредитному ринку, аналізу процентних ставок на міжбанківському кредитному ринку, попиту і можливої пропозиції щодо випуску Національним банком України в обіг коштів. Розмір процентної ставки за кредитами овернайт може бути диференційованим залежно від забезпечення кредиту. Кредити надаються банкам строком на один робочий день під забезпечення державними облігаціями України (крім облігації зовнішньої державної позики України) або депозитними сертифікатами Національного банку України і без забезпечення (бланковими).

4

Процентний дохід за операцією репо – дохід, який отримує покупець державних облігацій України або банківських металів у разі здійснення операції репо, що визначається як різниця між ціною зворотного продажу (викупу) портфеля державних облігацій України або банківських металів та ціною їх купівлі.

Процентна ставка за операцією своп – процентна ставка за операцією, що ґрунтується на двосторонньому договорі між банком та Національним банком України про обмін іноземної валюти на національну валюту. Процентна ставка за операцією своп за користування національною валютою визначається в розмірі, установленому на рівні процентної ставки, що визначена за результатами проведення останнього тендера з підтримання ліквідності банків строком на 14 днів, та процентної ставки за коштами в іноземній валюті, що визначається Національним банком України у співвідношенні до середньозваженої ставки міжбанківського кредитування (в іноземній валюті).

Утаблиці 2.2 наведено нормативи обов’язкового резервування, які Національний банк України використовує як один із монетарних інструментів для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком.

Норматив обов’язкового резервування – установлений Національним банком України у процентному значенні розмір обов’язкових резервів до зобов’язань щодо залучених банком коштів у національній та в іноземній валюті (у тому числі в банківських металах). Єдиний порядок визначення і формування обов’язкових резервів для всіх банків України встановлюється Правлінням Національного банку України.

Утаблиці 2.3 подано інформацію про структуру та динаміку грошової бази. Визначення грошової бази наведено в спеціальному методологічному коментарі до розділу 3.

Утаблиці 2.4. подано дані Балансового звіту Національного банку України за категоріями активів і пасивів згідно з методологією Міжнародного валютного фонду. Визначення категорій активів і пасивів зазначено в загальному методологічному коментарі до розділу 3. Починаючи

згрудня 2002 року Балансовий звіт Національного банку України складається на підставі даних стандартизованої форми звітності Національного банку України за методологією МВФ.

5

Розділ 3. Грошово-кредитна статистика

Загальний методологічний коментар до розділу 3

Грошово-кредитна статистика є комплексним набором даних про вимоги та зобов’язання сектора фінансових корпорацій та його підсекторів по відношенню до інших секторів економіки країни та нерезидентів. Це одна з чотирьох систем макроекономічної статистики, крім статистики національних рахунків, статистики державних фінансів і статистики платіжного балансу.

Грошово-кредитна статистика України включає дані про запаси фінансових та нефінансових активів і пасивів Національного банку України та банків, що створені та діють на території України. Наразі грошовокредитною статистикою в Україні охоплюється 100 відсотків банків (крім банків, що знаходяться в режимі ліквідації) та не охоплюються інші фінансові корпорації, такі як страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, кредитні установи, фінансові компанії. Відповідальним за складання грошово-кредитної статистики є Національний банк України відповідно до Закону України „Про Національний банк України”.

Джерелом даних для складання грошово-кредитної статистики є статистична звітність банків і Національного банку України, яка надається відповідно до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 19.03.2003 № 124 (зі змінами).

Грошово-кредитна статистика складається та поширюється на щомісячній основі. Дані грошово-кредитної статистики сприяють розробленню грошово-кредитної політики та контролю за її проведенням, утворюють статистичну основу для макроекономічного аналізу та програмування, для проведення оцінки стабільності фінансового сектора, а також є необхідними для інформування широкого кола користувачів – органів влади, резидентів і нерезидентів, що проводять операції з фінансовими корпораціями країни.

Показники грошово-кредитної статистики поширюються в мережі Інтернет на сторінці Національного банку України, розповсюджуються відповідно до Спеціального стандарту поширення даних Міжнародного валютного фонду, публікуються в офіційному виданні „Бюлетень Національного банку України”, у статистичному виданні Міжнародного валютного фонду „Міжнародна фінансова статистика”.

Грошово-кредитна статистика складається відповідно до міжнародних стандартів, викладених у Керівництві з грошово-кредитної та фінансової статистики (Міжнародний валютний фонд, 2000).

Методологія складання грошово-кредитної статистики узгоджується з вимогами Системи національних рахунків (1993 рік), Керівництва з платіжного балансу, Керівництва зі статистики державних фінансів та інших

6

офіційних видань Міжнародного валютного фонду та інших міжнародних організацій за такими принципами та концепціями.

Класифікація інституційних одиниць.

Розподіл за резидентською належністю. Учасники економічних операцій – інституційні одиниці класифікуються як резиденти та нерезиденти згідно з законодавством України та міжнародними стандартами.

Розподіл за інституційними секторами економіки. Інституційні одиниці–резиденти, однакові за своїми цілями, функціями та діяльністю, групуються у п’ять секторів економіки відповідно до Класифікації інституційних секторів економіки України (КІСЕ), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 18.04.2005 №96 (зі змінами):

1)фінансові корпорації;

2)сектор загального державного управління;

3)нефінансові корпорації;

4)домашні господарства;

5)некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства. Фінансові корпорації – корпорації, які спеціалізуються на фінансових

послугах чи допоміжній фінансовій діяльності: Національний банк України, інші депозитні корпорації (банки, що створені і діють на території України) та інші фінансові корпорації (страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, кредитні установи, фінансові компанії тощо). До підсектора інших депозитних корпорацій (банків) належать фінансові корпорації, основною функцією яких є фінансове посередництво і які емітують зобов’язання у формі депозитів чи інших інструментів залучення фінансових ресурсів, що включаються до грошових агрегатів.

Сектор загального державного управління об’єднує юридичні особи,

основною діяльністю яких є виконання функцій законодавчої, виконавчої або судової влади відносно інших господарських одиниць в межах певної території та розподіляється на підсектори: центральні органи державного управління, регіональні та місцеві органи державного управління, фонди соціального страхування.

Нефінансові корпорації – корпорації, основним видом діяльності яких є виробництво товарів чи надання нефінансових послуг і які розподіляються на підсектори: державні нефінансові корпорації, приватні нефінансові корпорації, нефінансові корпорації під іноземним контролем.

Домашні господарства – наймані працівники, роботодавці, самостійно зайняті працівники, одержувачі пенсій, одержувачі доходу від власності та інших трансфертів.

Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства –

організації, що надають неринкові товари та послуги домашнім господарствам без оплати або за цінами, що не мають економічного значення: політичні партії та інші громадські організації, благодійні організації та фонди, соціально-культурні підрозділи нефінансових і фінансових корпорацій.

7

Класифікацію інституційних секторів економіки за міжнародними стандартами подано у таблиці 1.

одиниці – резиденти класифікуються за видами економічної діяльності відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2005 „Класифікація видів економічної діяльності” (КВЕД), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 №375 (зі змінами).

Класифікація фінансових активів. Фінансові активи класифікуються за такими категоріями активів і пасивів:

•монетарне золото і спеціальні права запозичення (СПЗ) (актив центрального банку);

•готівкові кошти і депозити;

•цінні папери, крім акцій;

•кредити;

•акції та інші форми участі в капіталі;

•страхові технічні резерви;

•похідні фінансові інструменти;

•інша дебіторська/кредиторська заборгованість.

8

Монетарне золото і СПЗ є фінансовими активами, для яких немає відповідних зобов’язань з боку пасивів.

Монетарне золото – золото, що зберігається в Національному банку України і є частиною офіційних резервних активів (міжнародних резервів). Золото, що не включається до офіційних резервних активів, класифікується як нефінансові активи.

СПЗ – міжнародні резервні активи, які створюються Міжнародним валютним фондом (МВФ) і розподіляються серед його членів у доповнення наявних офіційних резервних активів. Авуари в СПЗ є безумовними правами на отримання іноземної валюти чи інших резервних активів у країн-членів МВФ.

Готівкові кошти – банкноти і монети, що випущені Національним банком України і мають фіксовану номінальну вартість. Готівкові кошти в іноземній валюті є зобов’язанням центральних банків іноземних держав.

Депозити – вимоги до Національного банку України, інших депозитних корпорацій, які підтверджені документом про вкладення. Депозити включають переказні та інші депозити.

Переказні депозити – фінансові активи, що за першою вимогою можуть бути обміняні на готівкові кошти за номіналом та безпосередньо використані для здійснення платежу.

Інші депозити – не переказні депозити, що в короткий термін можуть бути обміняні на готівкові кошти чи переказні кошти, а саме кошти на вимогу, які безпосередньо не використовуються для здійснення платежу, строкові кошти та ощадні депозити.

Цінні папери, крім акцій – фінансові інструменти, що обертаються на ринку та є підтвердженням про зобов’язання бути погашеними готівковими коштами, фінансовим інструментом чи іншим економічно цінним об’єктом. Це облігації, казначейські зобов’язання, векселі, ощадні (депозитні) сертифікати корпорацій тощо.

Кредити – фінансові активи, які створюються в разі надання кредитором коштів безпосередньо позичальнику та засвідчуються документами, що не обертаються. Це надані позики та аванси, крім кредиторської і дебіторської заборгованості.

Акції та інші форми участі в капіталі – усі фінансові інструменти та облікові документи, що підтверджують вимоги на вартість майна корпорації, що залишилася після задоволення вимог кредиторів: акції, інвестиційні сертифікати тощо, що забезпечують участь у розподілі кінцевої вартості при ліквідації корпорації.

Страхові технічні резерви – чиста вартість коштів домашніх господарств в резервах із страхування життя і в пенсійних фондах, а також попередні внески страхових премій та резервів для покриття неврегульованих претензій.

Похідні фінансові інструменти – форвардні контракти (ф’ючерси,

свопи) та опціони.