Тема 7. Політична криза як тип політичного конфлікту

Конфліктогенні фактори внутрішніх політичних криз. Поняття урядової кризи як наслідку та причини соціально-політичних конфліктів у державі. Методики розв’язання. Особливості парламентської кризи (міжнародний досвід урегулювання конституційних криз, методи політичного дискурсу та переговорів у встановлення обсягів політичних вимог та поступок під час конституційних криз). Загальнонаціональні кризи (поняття, приклади, методи розв’язання).

Тема 8. Конфлікти політичних культур як різновид внутрішньополітичних конфліктів

Об’єктивні та суб’єктивні основи зовнішніх та внутрішніх конфліктів політичних культур. Ідеологічні конфлікти (проблема толерантності й консенсусу в співіснуванні різноспрямованих ідеологій, ідеології насильства та нетерпимості, проблеми примусового поширення ліберальної ідеології, методи управління ідеологічним різноманіттям).

Конфлікти політичної свідомості (конфлікти поколінь, протистояння політичних цінностей різних соціальних груп, процеси модернізації політичної свідомості, конфлікти політичного мислення). Конфлікти цивілізацій (конфліктний потенціал примусової культурної гомогенізації, проблеми вестернізації та неврахування національних та етнічних особливостей окремих національно-політичних культур, цивілізаційні суперечності Схід-Захід). Вплив маргіналізації суспільства.

Тема 9. Попередження політичних конфліктів

Запобігання і прогнозування конфлікту в сучасних умовах. Запобігання конфлікту – діяльність суб’єктів політичних відносин, спрямована на нейтралізацію протиріччя, яка веде до конфліктних дій. Профілактика конфліктів. Рівні профілактики конфліктів. Етапи запобігання конфлікту. Поняття часткового запобігання конфлікту. Прогноз –ефективний метод попередження конфлікту. Політичне прогнозування. Методи запобігання конфліктів. Соціальне маневрування. Політичне маневрування. Політичне маніпулювання. Створення образу ворога. Силовий тиск. Концепція стримування конфліктів. Приклади застосування наведених методів запобігання конфлікту в історії. Роль міжнародних організацій у вирішенні конфліктів. Сучасна тенденція до глобалізації міжнародного життя. Створення сучасних міжнародних організацій (НАТО, ЄС, ОБСЄ, ООН та ін.). Миротворча політика – ефективне вирішення та запобігання глобальних конфліктів чи незаконне втручання у внутрішні справи країн? (дискусійне обговорення). Політика невтручання. Соціальне партнерство – гармонізація суспільно-політичного життя.

Тема 10. Механізми управління політичними конфліктами

Теорії управління політичним конфліктом. Методи конфліктологічного управління соціально-політичними конфліктами. Поетапні технології управління політичними конфліктами. Особливість переговорного процесу при врегулюванні політичних конфліктів. Розкриття понять врегулювання, нейтралізації, гальмування, розпалювання, впливу, використання, маніпулювання та умиротворення політичного конфлікту. Зацікавлення конфліктуючих сторін та ступінь керованості конфлікту. Теорія «твердої стратегії» та «принципових переговорів». Можливості альтернативних варіантів управління соціально-політичними конфліктами. Конфлікт – історично-перехідне явище в суспільному житті. Діалектика розвитку політичного конфлікту. Запобігання та врегулювання конфлікту як наука та мистецтво у міжнародних відносинах. Правові основи управління конфліктом. Роль міжнародних організацій у цьому процесі. Роль третьої сторони у процесі управління політичними конфліктами. Методи вирішення політичних конфліктів. Уникнення конфліктів – найбільш розповсюджений метод у суспільному житті. Інший метод – відкладення конфлікту. Причини недовготривалості дій результатів цього методу. Роль посередника. Арбітраж – вища форма врегулювання політичного конфлікту. Переговори – універсальний і найрезультативніший метод врегулювання політичного конфлікту. Роль ООН у вирішенні політичних конфліктів.