8.3.2. Національні особливості китайської дипломатії

Китайська дипломатія в другій половині XX ст. зазнала значних змін. З відсталої країни Китай перетворився в ядерну державу з мільярдним населенням, з потужною промисловістю. "Культурна революція" завдала серйозного удару по іміджу КНР і в дипломатії. Більше 40 китайських послів було відкликано з-за кордону, іноземні дипломати в Пекіні зазнали принижень і образ, і "червона гвардія" навіть фізично розправилася з кожним із них. Радянське й англійське посольства піддалися нападу.

У 1971 році уряд Китаю приніс свої вибачення потерпілим у роки "культурної революції"" країнам, компенсував збитки, завдані посоль­ствам, посів своє місце в Раді Безпеки.

Іноземні дипломати, що працювали в Китаї, поважають високий професіоналізм китайського керівництва. Відомий американський дип­ломат Дж. Кеннан у своїх мемуарах писав, що в "індивідуальному плані китайці найрозумніші люди серед всіх народів світу".

У зв'язку з тим, що остаточні рішення приймаються, як правило, керівниками країни, то без їхнього схвалення жодна зміна відносин не­можлива. Разом з тим, керівники Китаю рахуються з думкою дипло­матів, учених. У китайській делегації, як правило, багато експертів, на­приклад, експерт із фінансових питань, технічних тощо. У результаті чисельність делегації виявляється досить великою [4, с 179].

Самі китайці відстоюють свої позиції дуже суворо і роблять вчинки тільки тоді, коли переговори зайшли в глухий кут. Вони вміло викорис­товують помилки, допущені партнерами [3, с 290—291].

Китайці — привітні господарі. Якщо вас запросять додому або в ре­сторан на обід, приготуйтеся до того, що подадуть два десятки справ, а то й більше. Категорично відмовлятися від запропонованого часту­вання не слід. Навіть якщо якась із екзотичних страв здається вам огид­ною, спробуйте з'їсти хоча б шматочок, чи кілька ложок, а решту за­лишіть. Якщо подають суп, значить, обід підходить до кінця. Гість у Ки­таї повинен підводитися з-за столу першим.

У Китаї популярними є і горілка, і вино. П'ють, як правило, після тост}'. Келих варто тримати в правій руці, підтримуючи її лівою. Цока­ються не часто, але якщо цокаються, то дотримаються правила: келих молодшого за рангом повинен торкнутися верхньою частиною ніжки келиха, що тримає людина вищого рангу. В чужі келихи потрібно нали­вати до країв, інакше це буде розцінено як неповага [2, с 137—138].

220

Розділ 8

8.3.3. Особливості дипломатії Індії

Дипломати Індії близькі до англійської школи, багато хто з них за­кінчували англійські університети і стажувалися в англійському Форін Офісі. Деякі індійські дипломати до дипломатичної служби були чи­новниками англійської колоніальної адміністрації. Англійські дипло­мати відрізнялися високим професіоналізмом, різнобічними зв'язками, вмілим відстоюванням інтересів своєї країни.

Підтримуючи контакти з представниками Індії, варто пам'ятати про те, що в індійців високо розвинене почуття власної гідності. Індус не дозволить образити себе. Колись принижений у результаті довгого ко­лоніального панування Англії, він дуже оберігає свою незалежність.

Американський дипломат, посол Уотсон, у своїй книзі "Диплома­тія" відзначає високу компетентність індійських колег у двосторонній і багатосторонній дипломатіях.

Імпонує ще одна риса індійських політиків і дипломатів — це їх­ні реалізм, практичність, підпорядкованість одній меті — інтересам країни.

Індійський дипломат ревно ставиться до своєї честі. Ось, наприклад, у Лондон до батька, посла Індії, приїхав син-школяр, і в магазині, куди він пішов один, його спокусили кольорові олівці і він їх украв. Його затримали, але як неповнолітнього, звичайно, відпустили. Про це дізна­лися журналісти жовтої преси. В одній із газет з'явилася стаття: "Бать­ко заявив, що вчинок його сина не дозволяє йому представляти свою країну, негайно подав у відставку і покинув Лондон".