8.3. Особливості дипломатії окремих країн Азії, Близького Сходу та Австралії

8.3.1. Японська дипломатія

Хоча японська дипломатія порівняно молода (її історія нараховує близько 100 років), вона може пишатися своїм професіоналізмом. Дип­ломатичні кадри підбираються дуже ретельно. Кандидати проходять суворі іспити при вступі на службу. Принципом японських дипломатів є постійне поповнення своїх знань. Від них вимагається щодня "завзя­то займатися", з повною віддачею сил, забуваючи про особистий час. "Для тих, хто ненавидить принцип "майхому сюгі" (мій будинок, моя родина, а для вас родина — насамперед МЗС), наше міністерство — невідповідне місце, — говорив, звертаючись до молодих, дипломат, начальник секретаріату міністерства закордонних справ, — дипломат повинен віддавати себе роботі повністю". Великої уваги приділяється вивченню англійської мови як світової, тому що вважається, що для дипломатів глибокі знання мови особливо важливі [3, с 287].

Одна цікава риса відрізняє кадри японської дипломатії — визнан­ня позитивної ролі династії в дипломатії, що, на думку японців, сприяє професіоналізму дипломатів і їхній відданості державі. В Японії нерідко

Специфіка ділового спілкування... в зарубіжних країнах 217

можна зустріти дипломатів у третьому і навіть четвертому поколіннях. Багато з них уже посіли найвищі посади. Трапляються випадки, що послами стають три брати. Перевага на прийманні на роботу надається дітям дипломатів чи тих, хто тривалий час перебував за кордоном. Вва­жається, що ці молоді люди вже мають певний досвід і добре знають мову. В японській дипломатії створена і підтримується атмосфера ви­сокої вимогливості до співробітників. Всі успіхи і поразки дипломатів фіксуються.

Сильною стороною японської дипломатії є ретельне відпрацювання питань, фахова підготовка до бесід, контактів, переговорів. У той же час далеко не всі японські дипломати здатні орієнтуватися в складних ситуаціях.

Говорячи про японський характер та зіштовхуючись із японцями, іноземці звертають увагу на "загадкову посмішку" та їхнє мистецтво приховувати свої думки. Боб Дан Хем у книзі "Мистецтво бути япон­цем", ніби відповідаючи на питання про те, які вони — японські дипло­мати, — пише: "На Заході люди говорять вам правду, або обманюють. Японці ж майже ніколи не обманюють, однак їм ніколи не спаде на думку говорити правду".

Відомо, що дипломати воліють не говорити "так" чи "ні" і роблять це дуже рідко. Для японця вимовити слово "так" і "ні" далеко не проста справа. Вони ретельно уникають також слів "не можу", "не знаю", по­ширюючи цю особливість і на сферу ділових відносин. Японці не схильні висловлювати свої думки прямолінійно, а зміст фраз навмисне затуманюється обмовками, в яких закладена невизначеність. З "поколін­ня в покоління їх привчали говорити натяками, щоб уникати зіткнення думок, радили уникати прямих тверджень".

У спілкуванні європейців із японцями найбільші труднощі і непоро­зуміння виникають через неправильне тлумачення японського слова "хай". Це слово звичайно перекладається як "так". Слухаючи співроз­мовника, японець може ледве чи не на кожну фразу відгукнутися сло­вом "хай", супроводжуючи його кивком, але це зовсім не означає, що він згідний із співрозмовником. Уживання слова "хай" звичайно озна­чає тільки "я уважно вас слухаю, продовжуйте".

Традиційна японська мораль не дозволяє відповісти "ні". Замість слова "ні" японці дають ухильні відповіді, найпоширеніша з яких — "це важко". Іноді вимовляють довгу промову, складену з туманних фраз,

218

Розділ 8

надзвичайно чемних зворотів, пояснень, вибачень, суть якої зводиться все до того ж вислову "це важко" і його слід розуміти як відмову. Чого тільки не винаходять японці, щоб не вимовляти цього забороненого слова!

У розмовах люди всіляко уникають слів "немає", "не можу", "не знаю", немов це якась лайка, щось таке, що ніяк не можна висловити прямо, а тільки натяком. Навіть відмовляючись від другої чашки чаю, гість замість "ні, дякую", вживає вислів, що дослівно означає: "Мені і так добре".

Щоб уникати слова "ні", японці розсилають запрошення гостю, до­даючи до них листівку зі зворотною адресою. На ній варто підкреслити або слово "дякую", або слово "шкодую" і знову кинути таку листівку в поштову скриньку [2, с 141—142].

У розмовах, контактах з японцями варто пам'ятати про ще одну їхню рису, втім, властиву дипломатам інших країн, — вони не терплять най­меншої образи, грубого слова і самі утримуються від подібних висловів, їхня ввічливість робить їх приємними співрозмовниками. Природно, що вони і від вас чекають такої ж люб'язності. Делікатність цінується японцями найбільше. Можливо, ще більше, ніж у англійців, у японців цінується мовчання. Про всі ці якості треба, звичайно, пам'ятати, коли ви встановлюєте контакти з японцями.

Спілкуючись із японськими партнерами, ніколи не використовуйте рукостискання. Японці уникають прямого погляду в вічі, який немину­чий при рукостисканні. А за традицією найважливішим елементом чем­ної поведінки є уклін. Вітаючись, застосовують три види поклонів — найнижчий ("сайкейрей"), середній уклін під кутом приблизно 30°. І лег­кий — приблизно 15°. Вітаючи один одного, японці повинні вклонити­ся не раз і не двічі: для звичайного вітання потрібно п'ятнадцять по­клонів, а для того, щоб висловити особливу повагу до дуже шанованої особи — дев'яносто разів підряд.

Японцям, на відміну від італійців, властива акуратність, їхній стиль — обов'язковість, пунктуальність у всьому. Вони вміють слухати партнера, демонструють увагу, заохочуючи співрозмовника вислов­люватися, що, однак, аж ніяк не слід розуміти як згоду з вашою думкою [З, с 289].

Специфіка ділового спілкування... в зарубіжних країнах 219