4.1. Документи дипломатичного листування

Форми дипломатичної діяльності надзвичайно різноманітні: візити, встановлення контактів і ведення бесід, проведення переговорів, пошу­ки і збір інформації, інформаційно-роз'яснювальна робота. Але всі ці форми або абсолютна більшість з них спрямовуються на завершальний і найбільш відповідальний етап дипломатичної діяльності — підготов­ку дипломатичних документів, яка займає понад половину часу дипло­матів, що працюють у закордонних представництвах, і ще більше — в центральному апараті.

Дипломатичне листування — одна з консервативних сфер диплома­тичної практики, а тому передбачає дотримання низки традиційних правил дипломатичного протоколу (компліментарність, форми ввічли­вості, мова). Ці правила вироблені протягом тисячоліть, і вільний відступ від цих, здавалось би, архаїчних форм може призвести до небажаних наслідків, навіть до загострення відносин.

Підготовку дипломатичних документів, дипломатичне листування можна поділити на два основні блоки - офіційне та особисте диплома­тичне листування з представниками іноземних держав та внутрішньо­відомче листування з МЗС та іншими державними й громадськими організаціями своєї країни.

Отже, документи зовнішньодипломатичного листування — це:

• особисті (підписні) ноти;

• вербальні ноти;

• приватні листи напівофіційного характеру;

• пам'ятні записки;

• меморандуми;

• заяви.

112

Розділ 4

Дипломатичне листування

113

4.2. Документи зовнішьодипломатичного листування

При підготовці цих документів потрібно пам'ятати найголовніше — йдеться про спілкування держав та урядів, рівних суб'єктів міжнарод­ного права, і будь-яке приниження прав, достоїнств, престижу іншої суверенної держави абсолютно неприпустиме.

Найбільш поширеними документами дипломатичного листування були і залишаються особисті й вербальні ноти.

Особиста нота надсилається з надзвичайно важливих питань і мі­стить у собі інформацію про подію особливої політичної ваги (напри­клад, зміну державного устрою, оформлення домовленості з того чи іншого важливого питання двосторонніх відносин тощо). Посол чи по­сланник, який вручив вірчі грамоти главі держави перебування, інфор­мує про це своїх колег по дипломатичному корпусу також особистою нотою.

Особисту ноту використовують для інформування про тимчасовий чи остаточний від'їзд глави дипломатичного представництва з країни, для відрекомендування тимчасового повіреного у справах, надсилаєть­ся у відповідь на отриману особисту ноту. Останнім часом, особливо у зв'язку із зростанням кількості диппредставництв, для передачі тако­го роду інформації використовують вербальні ноти.

Особисту ноту складають у формі листа, у першій особі від імені того, хто її підписує. Вона друкується на відповідному нотному бланку з державним гербом і підписом під ним "Міністерство закордонних справ України" або "Посольство України у... (назва країни)". Загальноприй­нятий формат ноти — подвійне ліве поле основного тексту.

Особиста нота розпочинається звертанням, найпоширенішими фор­мами якого є: "Ваша Високоповажносте", "Шановний пане Міністр", "Шановний пане Посол". Така форма звертання повинна налаштовува­ти того, хто отримає ноту, на доброзичливе ставлення до змісту. Далі йде виклад суті питання, текст, як правило, розпочинається словами "маю честь". В особистій ноті, що містить співчуття або протест, слова "маю честь" пропускають. Закінчується особиста нота компліментом (форма ввічливості), в якому автор засвідчує свою повагу:

Прем'єр-міністру, Голові парламенту, Міністру закордонних справ чи Послу (якщо він має особистий ранг Посла)	"Прошу Вас, пане Прем'єр-міністре (пане Міністр, пане Посол) прийняти запевнення у моїй вельми високій (до Вас) повазі" або "Користуюся нагодою, щоб поновити Вашій Високоповажності запевнення..."
Віце-прем'єр-міністру, Заступнику Міністра, Посланнику, Раднику-посланнику, Директору департа­менту (якщо вони не мають особи­стого рангу Посла)	"Прошу Вас, пане Віце-прем'єр-міністр (пане Міністр, пане Директор), прийняти запевнення у моїй високій повазі". (При цьому слід пам'ятати, що в багатьох країнах звернення з "віце" (Прем'єр, Міністр) не вживається, а пишеться: Прем'єр, Міністр)
Тимчасовому Повіреному у спра­вах (у ранзі Посланника)	"Прошу Вас, пане Міністр, прийняти запевнення у моїй високій повазі"
Тимчасовому Повіреному у справах	"Прошу Вас, пане Тимчасовий Повірений у справах, прийняти запевнення у моїй глибокій повазі"

Особисті ноти дипломатичних представників окремих держав мо­жуть закінчуватися й інакше, а саме: "З глибокою повагою", "З пова­гою", "Щиро Ваш". У ноті-відповіді у порядку взаємності доцільно вжити такі ж компліменти, бо зміна компліменту може бути розцінена адресатом як така, що має певне значення.

Під текстом особистої ноти ставиться підпис особи, від імені якої вона посилається. Печатка, прізвище і посада того, хто підписує ноту, не обов'язкові.

Адреса пишеться в лівому нижньому куті першої сторінки ноти, незалежно від кількості сторінок. У адресі зазначається ранг особи, якій надсилається нота:

114

Розділ 4

Пану [прізвище]
Надзвичайному і	Повноважному
Послу Сполучених Штатів Америки
м. Київ

В окремих випадках, залежно від місцевої практики і на основі взаєм­ної поваги, перед прізвищем особи, якій надсилається нота, може вжи­ватися титул:

Його Високоповажності Пану [прізвище] Надзвичайному і Поважному Послу Королівства Швеція м. Київ

На конверті вказується та ж адреса, що й на особистій ноті.

Зразок особистої ноти