Міжнародне середовище менеджменту

Ще однією важливою сферою для менеджерів у сучасних умовах є міжнародний менеджмент. Після розгляду останніх тенденцій міжнародного бізнесу ми проаналізуємо види міжнародної економічної діяльності та умови міжнародного бізнесу.

Тенденції міжнародного бізнесу

Підґрунтя теперішнього середовища міжнародного бізнесу закладено наприкінці другої світової війни. Підприємства переможених країн, таких як Німеччина і Японія, потрібно було відбудовувати заново. Керівники цих підприємств за таких умов обдумували кожен напрям своєї діяльності, включно з технологією, виробництвом, фінансами та маркетингом. Хоча відбудова зайняла багато часу, однак було досягнуто успіху й економічна система держав отримала імпульс для зростання. Протягом цього періоду фірми США розширювалися, зростала кількість споживачів. Збільшення кількості населення, зумовлене бумом народжуваності, та післявоєнне економічне піднесення привели до різкого підвищення середнього життєвого рівня. Громадськість США постійно вимагала нових та ліпших товарів і послуг. Багато компаній від цього виграли, однак більшість сприйняла це як належне.

Тепер фірми США не ізольовані від глобальної конкуренції або глобального ринку. Кілька простих цифр дає змогу розповісти цілу історію міжнародної торгівлі та промисловості. Перш за все, обсяг міжнародної торгівлі за період від 1960 до 1997 pp. зріс на 3000%. З найбільших світових корпорацій 162 мають свої штабквартири у США, 126-у Японії, 42-у Франції, 41-у Німеччині і 34 - у Великобританії. У деяких галузях домінують неамериканські фірми. Наприклад, лише один із десяти найбільших світових банків і одна з десяти найбільших електронних компаній базуються у США; лише дві з десяти найбільших хімічних компаній - американські. З іншого боку, фірми США становлять шість із восьми найбільших аерокосмічних компаній, чотири з семи найбільших авіаліній, шість з дев'яти найбільших компаній з виробництва комп'ютерів, чотири з п'яти найбільш диверсифікованих фінансових компаній, шість з десяти найбільших компаній роздрібної торгівлі.

Керівництво фірм у США також усвідомило, що міжнародна діяльність стає щораз важливішим елементом їхнього збуту та прибутків. Наприклад, у 1996 p. Exxon Corporation отримала 80% надходжень і 64% прибутків за кордоном. Для Avon ці показники становили, відповідно, 64 і 68%22. З будь-якого боку очевидно, що ми живемо у справжній глобальній економіці. Фактично усі компанії сьогодні повинні зважати на конкурентну ситуацію і методи конкуренції, з якими вони стикаються в інших державах.

Види міжнародної економічної діяльності

Фірми можуть обрати різні види міжнародної економічної діяльності, шукаючи порівняльну перевагу в інших країнах, зокрема експорт, імпорт, ліцензування, стратегічне партнерство та прямі інвестиції. У табл. 2.1 наведено переваги та недоліки кожного виду діяльності.

Таблиця 2.1. Переваги та недоліки різних видів міжнародної економічної діяльності

Коли організації вирішують збільшити свій рівень інтернаціоналізації, вони можуть розробити декілька стратегій. Кожна стратегія є справою компромісу, оскільки це дискретна та взаємно ексклюзивна категорія. І кожна має унікальні переваги та недоліки, які потрібно проаналізувати.

Види діяльності	Переваги	Недоліки
Імпорт та експорт	1. Невеликі витрати готівки 2. Малий ризик 3. Немає потреби в адаптації	1. Мита і податки 2.Високі транспортні затрати 3. Державне регулювання
Ліцензування	1. Більша прибутковість 2. Тривала прибутковість	1. Негнучкість 2. Сприяє конкурентам
Стратегічне партнерство/ спільне підприємство	1. Швидке завоювання ринку 2. Доступ до матеріалів та технології	1. Спільна власність (обмежує контроль та прибутки)
Прямі інвестиції	1. Допускає контроль 2. Наявна інфраструктура	1. Гнучкість 2. Більший економічний та політичний ризик 3. Більша непевність

Імпорт та експорт. Експорт, або виробництво продукції на внутрішньому ринку фірми і продаж її в іншій країні, може охоплювати як товари, так і послуги. Імпорт забезпечує надходження товарів, послуг або капіталу у вітчизняну країну з-за кордону. Наприклад, автомобілі (Mazda, Ford, Volkswagen, Mercedes-Benz, Ferrari) та стерео устаткування (Sony, Bang and Olufsen, Sanyo) виробники постійно експортують у інші країни. Багато дистриб'юторів вина купують продукцію на виноградниках у Франції, Італії або Каліфорнії та імпортують її до своїх країн для перепродажу.

Ліцензування. Ліцензування - це домовленість, згідно з якою фірма дає змогу іншій компанії використовувати її комерційний знак, торговельну марку, технологію, патент, авторське право або інші активи. Відповідно, ліцензіат платить ліцензійну плату (роялті) залежно від обсягу продажу. Наприклад, Kirin Brewery, найбільший японський виробник пива, хоче розширити міжнародну діяльність, однак побоюється, що внаслідок транспортування пива з Японії цей продукт втратить свіжість. Тому фірма уклала декілька ліцензійних угод з пивоварними заводами на інших ринках. Ці броварні варять пиво, чітко дотримуючись інструкцій японської фірми, а тоді пакують і продають продукт як Kirin Beer. Іноземні пивовари платять Kirin ліцензійну плату за кожну продану банку. Згідно з такою домовленістю Molson продає Кігіп у Канаді; Charles Wells - в Англії.

Стратегічне партнерство. У стратегічному партнерстві дві або більше фірм працюють разом заради спільної мети. Наприклад, Kodak і Fuji спільно з трьома головними японськими виробниками фотоапаратів нещодавно працювали над розробкою нового картриджа для плівки. Ця співпраця дала змогу Kodak і Fuji розділити витрати на наукові дослідження і розробки, уникнути рекламної війни у разі, якби обидві фірми розробляли різні картриджі, і полегшила продаж нових фотоапаратів одночасно із новими картриджами. Спільне підприємство - це особлива форма стратегічного партнерства, у якій партнери фактично с спільними власниками нового підприємства. Стратегічне партнерство за кілька останніх років зазнало величезного піднесення.

Прямі інвестиції. Прямі інвестиції є тоді, коли фірма, яка мас базу в одній країні, будує або купує виробничі потужності в іншій країні. Тоді іноземне виробництво стає філією фірми. Mercedes-Benz недавно інвестувала 1,1 млрд. дол. на будівництво нового підприємства в Алабамі з виробництва спортивних автомобілів. Так само Ford і General Motors нещодавно побудували нові заводи у Бразилії. Головна причина прямих інвестицій - капіталізація на підставі зниження затрат на оплату праці. Метою тут є перенесення виробництва до місця, де дешева робоча сила. Зокрема, японські фірми перемістили велику частку свого виробництва до Таїланду, оскільки там затрати на робочу силу набагато менші, ніж у Японії. Багато фірм США мають maquilacloras - складальні заводи у Північній Мексиці близько до кордону зі США. Мексиканський уряд надає цим заводам особливі податкові канікули, і ця територія заселена робітниками, які погоджуються працювати за дуже низьку платню.