Тема 1. Загальні теоретичні засади і принципи бухгалтерського обліку в банках

1.1. Необхідність і зміст програми реформування бухгалтерського обліку в банках

З 1 січня 1998 р. банківські установи України працюють за реформованою системою обліку. Основна мета реформування обліку — зміна підходів до формування звітності. Ідеться про від­ображення у звітних формах показників за реальним станом акти­вів, зобов’язань, капіталу банку. Такий підхід передбачає запро­вадження в методики обліку всіх банківських операцій осново­положних принципів МСБО, а саме: нарахування доходів (витрат), оцінки активів через формування резервів під можливі втрати банку під час здійснення активних операцій та переоцінки акти­вів за зміни їхньої справедливої (ринкової) вартості.

У процесі реформування банки перейшли на новий план рахунків, що його опрацьовано та затверджено окремо для установ Національного банку України та банків другого рівня (донедавна їх означували як комерційні банки). Слід зауважити, що за час, що минув з «початкової дати затвердження плану рахунків (ПП НБУ від 21.11.97 № 388), до плану рахунків унесено суттєві зміни, що свідчить про постійний процес удосконалення реформованої системи обліку і звітності. Утім загальні підходи до побудови пла­ну рахунків (поділ рахунків на класи, групи, розділи) залишився незмінним.

У процесі реформування змінено також підходи до організації та ведення аналітичного обліку. В облікову практику запроваджено спеціальні та обов’язкові параметри для формування номера аналітичного рахунка. Передбачено максимальну кількість цифр в аналітичному рахунку — 14. Якщо перші чотири цифри відповідають чотиризначному коду балансового синтетичного рахунка з відповідного класу Плану рахунків, то решта 8 цифр — це коди, що відповідають обов’язковим і спеціальним параметрам. Обов’язкові параметри банки включають до номера аналітичного рахунка, зважаючи на вимоги НБУ та виходячи з чинної методики формування звітності за банківською системою України загалом. Обов’язкові параметри поділяються на загальні та спеціальні. Загальні параметри клієнтів, наприклад, охоплюють: код конт­рагента, ідентифікаційний код, резидентність, код країни, ознаку інсайдера, інституційний сектор економіки; форму власності, галузь економіки, види економічної діяльності.

Спеціальні параметри застосовують до окремих груп аналітич­них рахунків для розширення їхньої інформативності залежно від економічного змісту. Так, для рахунків, призначених для обліку кредитів, наданих клієнтам, логічно передбачити такі спеціальні параметри: вид забезпечення, дату видачі кредиту, дату повернення, кількість пролонгацій, категорію ризику.

Необов’язкові параметри банк визначає за потребою, отже, їхня номенклатура вибирається на його власний розсуд. Під час опрацювання процедури ведення та організації управлінського об­ліку та податкових розрахунків неможливо обминути використан­ня необов’язкових параметрів. Це особливо актуально для скла­дання внутрішньої управлінської звітності.

Зазначимо, що аналітичні рахунки є обов’язковим елементом особових рахунків клієнтів як основного регістру аналітичного об­ліку. Водночас вони формуються й у процесі ведення внутрішньо­банківського обліку. Так, наприклад, синтетичний рахунок 7400 «Основна і додаткова заробітна плата» підсумовує інформацію про загальні витрати банку на заробітну плату. Що стосується суми заробітної плати окремого працівника банку, то для її відображен­ня в підсистемі аналітичного обліку зазначений синтетичний раху­нок слід доповнити додатковою інформацією через включення до номера аналітичного рахунка таких параметрів: код працівника; вид нарахування; код підрозділу, де він працює. За потреби пере­лік параметрів може бути доповнений будь-якою інформацією, необхідною у процесі управління банком.

Загалом перелічені зміни суттєво вплинули на організацію і ведення бухгалтерського обліку в банках. У наукових колах та з-поміж практиків банківської справи їх означили «новою ідеоло­гією обліку». Врешті сформувалася цілісна система обліку через механізми тісного взаємозв’язку між її складовими підсистема­ми — фінансового обліку, управлінського обліку та податкових розрахунків. Кожна з підсистем функціонує в межах системи бухгалтерського обліку і ґрунтується на єдиній інформаційній базі первинного обліку. Це забезпечує одноразове введення інформації в систему автоматизації банку (САБ) і багаторазове її викори- стання під час формування звітності (фінансової, управлінської, податкової).