Розрахунок норм витрати енергії

Основні техніко-економічні показники ЕГ:

1. показники економічності виробництва і розподілу енергії:

- питомі витрати палива на виробництво енергії і тепла;

- питома витрата енергії на виробництво 1000 м³ стислого повітря і т. д.

2. питомі витрати енергії на технологічні потреби - витрати енергії, що фактично витрачена на виробництво, на одиницю виробленої продукції в натуральних одиницях (енергоємність продукції) (наприклад, на: 1 тону сталі, 1 тону заготовок, комплект деталей, виріб, складальну одиницю, 1000 грн. продукції), або на одиницю часу роботи устаткування (наприклад, на 1 кВт.г), на одиницю площі (наприклад, на нагрів 100 м2 площі на 1 °С для опалювання) тощо,

3. енергоозброєність (зокрема, електроозброєності) виробництва - відношення сумарної потужності встановлених на підприємстві енергоустановок, до вартості основних виробничих фондів на підприємстві (у грн.).

4. собівартість виробництва енергії.

Під час виготовлення однорідної продукції використовуються натуральні вимірники, а при виготовленні різнорідної продукції — нормо-години, верстато-години, гривні на одиницю продукції.

Нормативи енерговикористання базуються на встановленні і впровадженні питомих норм витрати енергії і палива.

Дослідно-статис­тичний метод планування питомих норм витрат енергоресурсів - середньоарифметична фактична витрата за кілька років.

Розрахунково-аналітичний метод - технічно обґрунтовані норми визначаються за операціями, що дає можливість їх визначення з урахуванням змін режимів роботи, параметрів технологічних процесів та інших чинників.

Види норм:

1. диференційовані (питомі) - встановлюють витрату енергії на окремі агрегати, деталі, операції, процеси та на інші одиниці виміру продукції;

2. сумар­ні, укрупнені (збільшені) — встановлюють витрату енергії по дільницях, цеху і підприємству на одиницю або умовну одиницю продукції (наприклад, на 1 тону хлібобулочних виробів, на 1000 грн. продукції),

3. прогресивні — це максимально допустима витрата на одиницю продукції або одиницю роботи в раціональних умовах організації виробництва та експлуатації устаткування.

4. технологічні - витрати енергії, що фактично витрачена на технологічні цілі (з урахуванням втрат енергії в мережах), на одиницю продукції, часу роботи устаткування, площі.

5. загальновиробничі - витрати енергії, що фактично витрачена на технологічні цілі та допоміжні потреби (з урахуванням втрат енергії в мережах), на одиницю продукції, часу роботи устаткування, площі.

Корегування питомих норм витрати енергоресурсів - приведення їх до прогресивного рівня, з урахуванням економії енергоресурсів від проведення організаційно-технічних заходів і зміни їх споживання у зв’язку зі зміною потужностей установленого устаткування.

Питомі норми витрати енергії мають періодично переглядатися, тому що збільшення випуску продукції і поліпшення організації виробництва приводить до їх зменшення, а механізація та автоматизація виробництва — до збільшення.

Контроль використання енергоресурсі:

• лічильники енергоресурсів мають бути встановлені на кожній одиниці енергоустаткування або на невеликих їх групах;

• дані первинного обліку реєструють в журналах, а після їх обробки переносять у форми вторинною документації;

• облік палива ведеться при його надходженні на підприємство, у разі відвантаження центральним складом окремим цехам, у разі споживання в цеху окремими агрегатами за допомогою лічильників, нафтомірів, тарованих вимірювальних приладів, газомірів,

• електрична енергія, що споживається на технологічні цілі та освітлення обліковується окремо за допомогою лічильників активної і реактивної енергії,

• облік пари, відпрацьованої пари і конденсату здійснюється за встановленим на кожному агрегаті манометром і термометром,

• облік стиснутого повітря фіксується повітромірами з одночасною установкою манометрів і термометрів на кожному компресорі,

• облік води здійснюється за водомірами і манометрами, що встановлюються на всіх насосних станціях для обліку її подавання в мережу, а також у цехах,

• сумарні дані норм використовують при складанні балансу і аналізі ефективності ЕГ.

Резерви та напрями вдосконалення енергетичного господарства:

• впровадження ресурсозберігаючого устаткування;

• підвищення коефіцієнта корисної дії власних генеруючих і перетворюючих установок;

• вдосконалення схем енергоспоживання;

• автоматизація виробничих процесів, обліку і контролю споживанням енергії;

• застосування розрахунково-аналітичних методів нормування енергоресурсів;

• укрупнення, використання технічно обґрунтованих норм витрати енергоносіїв,

• спрощення структури енергетичного господарства;

• перехід на централізоване енергопостачання,

• застосування економічних енергоносіїв, вторинних енергетичних ресурсів, нетрадиційних видів енергії,

• упровадження раціональних методів організації ремонту і технічного обслуговування устаткування і мереж.

8