Тема№9. Ремонтне господарство

9.1. Система управління ремонтним господарством, організація планово-попереджувальних ремонтів.

9.2. Поняття «категорія ремонтної складності» та побудова план-графіку ремонту.

9.3. Розрахунок тривалості міжремонтного циклу, міжремонтного та міжоглядового періодів, трудомісткості ремонтних робіт, чисельності ремонтного персоналу, кількості ремонтного обладнання.

9.1. Система управління ремонтним господарством, організація планово-попереджувальних ремонтів.

Основні завдання ремонтних служб:

• підтримка технологічного устаткування в постійній експлуатаційній готовності;

• збільшення термінів експлуатації устаткування без ремонтів;

• удосконалення організації та підвищення якості ремонту обладнання;

• зниження витрат на ремонт і технічне обслуговування обладнання.

Значення ремонту обумовлюється тим, що:

• капітальний ремонт є одним зі способів простого відтворення основних фондів;

• ремонт потребує значних ресурсів;

• витрати на ремонт обладнання займають достатньо велику частку в собівартості продукції (до 6-20%);

• частка ручної праці в ремонті досягає 75-90% (проти 20-30% у виготовленні нового обладнання);

• ресурс відремонтованої техніки не досягає 40-50% ресурсу нового обладнання.

Система управління ремонтним господарством:

• система ремонтних засобів, що знаходяться в розпорядженні робочих основного виробництва і чергового ремонтного персоналу (дрібні деталі і ремонтні комплекти, змащення і т. п.);

• ремонтні ділянки в складі виробничих цехів, що розпоряджаються універсальними і спеціальними верстатами для ремонту;

• ремонтні цехи (РЦ) або майстерні (ремонтно-механічний цех - РМЦ, електроцех - ЕЦ);

• складські приміщення (склади і комори) для зберігання запасних деталей, інструменту, дрібного устаткування, мастильних та обтиральних матеріалів;

• конструкторсько-технологічне бюро (КТБ), що виконує роботи, пов'язані з ремонтом, модернізацією та конструюванням нестандартного обладнання;

• планово-виробниче бюро (ПВБ), яке планує роботу ремонтних цехів і майстерень;

• бюро планово-попереджувальних ремонтів (БППР), що планує ремонти.

Управління ремонтним господарством, організація і планування ремонту ведеться:

• для технологічного обладнання - службами (відділами) головного механіка (ОГМ);

• для енергетичного обладнання та енергопостачання - службами (відділами) головного енергетика (ВГЕ);

• для будівель і споруд - службами з їх ремонту та експлуатації - відділами капітального будівництва підприємств.

Система планово-попереджувальних ремонтів (ППР) - сукупність запланованих технічних і організаційних заходів, що проводяться по заздалегідь складеному плану з метою попередження прогресивного зносу, раптових виходів устаткування з ладу і підтримки його в працездатному стані.

Система планово-попереджувальних ремонтів включає:

• догляд за обладнанням,

• міжремонтне обслуговування,

• технічні огляди, перевірку на точність,

• промивку обладнання і заміну олії,

• періодичні планові ремонти:

Види періодичних ремонтів:

1. малий (поточний) ремонт - мінімальний за обсягом ремонт, що забезпечує нормальну роботу устаткування до чергового планового ремонту шляхом: заміни, або відновлення швидкозношуваних деталей, регулювання механізмів;

2. середній ремонт - часткове розбирання основних вузлів устаткування, заміна і відновлення зношених деталей (але без зняття устаткування з фундаменту);

3. капітальний ремонт - повне розбирання і ремонт базових деталей, заміна зношених деталей і вузлів; може використовувати вузловий метод ремонту (заміна цілих вузлів новими або заздалегідь відремонтованими) дозволяє різко знизити простої устаткування в ремонті і підвищити якість ремонту.

Модернізація обладнання включає:

• механізація і автоматизація управління виробничим циклом;

• підвищення потужності, швидкості і ємності робочих механізмів;

• розширення технологічних можливостей;

• підвищення експлуатаційної надійності, довговічності і точності роботи устаткування;

• поліпшення умов праці робітників.

Доцільність проведення модернізації визначається зіставленням економічних показників устаткування до і після модернізації, а також зіставленням витрат за трьома варіантами:

• ремонт старої машини;

• модернізація старої машини;

• заміна старої машини новою.

Економічно доцільною вважається модернізація, що вимагає менший обсяг капітальних витрат, ніж при встановленні нового обладнання.

Не менш важливим показником доцільності модернізації є фізичний і моральний знос обладнання.

Фізичний знос устаткування визначається за результатами обстеження його технічного стану.

Моральний знос обумовлений появою нових, більш продуктивних і досконалих машин і устаткування аналогічного типу і призначення.