V. Заходи щодо запобігання надзвичайних ситуацій у керівництва

Об'єкт господарської діяльності – це підприємства (державні і "приватні), установи і організації, навчальні заклади та інші. На всіх об'єктах Цивільна оборона організовується з метою завчасної підготовки їх до захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, зниження втрат, створення умов для підвищення стійкості роботи об'єктів та своєчасного проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Найбільш повне та організоване виконання заходів цивільної оборони на об’єкті досягається завчасною розробкою плану заходів, які необхідно проводити при загрозі або виникненні НС.

План дій органів управління і сил цивільної оборони ( міністерств, відомств, областей, районів, міст, підприємств, установ і організацій) із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій розробляється на підставі законодавчих, директивних і нормативних документів і призначений для координації і діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, відповідальних керівництв, а також оперативності їх реагування на загрозу і виникнення НС, відвернення або зниження можливої загибелі людей, мінімізація матеріальних збитків і втрат та організацію задоволення першочергових потреб населення, яке постраждало.

План визначає порядок дій і відповідальність керівництва відповідних органів управління підприємств, установ і організацій, а також основні заходи щодо організації і проведення робіт із запобігання і ліквідації НС техногенного і природного характеру, узгодження термінів їх виконання, фінансові, матеріальні та інші ресурси, які необхідні для цих заходів і робіт. У план дій включаються заходи щодо захисту робітників і службовців, підтримування виробничої діяльності та інші з урахуванням обстановки після виникнення НС, передбачаються необхідна кількість сил і засобів для ліквідації наслідків НС.

При плануванні використовуються необхідні вихідні дані та довідкові матеріали з урахуванням специфіки роботи та особливостей щодо відомчої та регіональної діяльності підприємства, організації чи установи.

Основними вихідними даними при розробці плану дій на об’єкті є рішення та вказівки вищого штабу цивільної оборони ( управління, відділу з НС), розпоряджень начальника цивільної оборони об’єкта, документів, що характеризують об’єкт (комунально-енергетичні мережі, стан будівель і споруд, вододжерела, дані прогнозування за можливими НС та ін.).

План дій розробляється на підставі наказу начальника цивільної оборони об’єкта. До розробки документів плану залучається керівний склад і спеціалісти об’єкта. Начальник штабу цивільної оборони складає графік розробки окремих документів (розділів) і контролює його виконання.

План дій розробляється у двох ( при необхідності і більше) примірниках. Підписується план дій начальником штабу цивільної оборони об’єкта, погоджується з територіальними управліннями (відділами) з питань надзвичайних ситуацій і затверджується начальником цивільної оборони об’єкта (підприємства, організації, установи, незалежно від форм власності і підпорядкування). Після затвердження зміст плану дій доводиться до виконавців.

Щорічно, станом на перше січня, план коригується і вносяться відповідні зміни. Реальність плану перевіряється під час командно-штабних, комплексних об'єктних навчань та тренувань цивільної оборони.

План дій органів управління і сил цивільної оборони із запобігання та ліквідації НС – це програма здійснення запобіжних та захисних заходів. Він дозволяє цілеспрямовано та організовано вирішувати завдання цивільної оборони в умовах НС мирного та воєнного часу.

Основу плану складають заходи щодо захисту робітників, службовців і членів їх сімей. При визначенні цих заходів враховується важливість та особливості виробничої діяльності об’єкта, основні завдання органів управління та сил цивільної оборони щодо запобігання і ліквідації НС.

План дій органів управління та сил цивільної оборони на мирний час складається із п’яти розділів текстової частини і додатків до них. Текстова частина плану включає 5 розділів:

Розділ 1 . Висновки із оцінки обстановки на території об’єкта

У цьому розділі викладається загальна характеристика території, енергетичного та промислового комплексу, комунальних комунікацій, під’їзних шляхів та транспортних доріг, вірогідних надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, їх масштаби і наслідки, які визначаються на підставі експертної оцінки, прогнозу чи результату модельних експериментів, проведених кваліфікованими експертами.

Розділ 2. Приведення в готовність та організація роботи органів управління в НС

У розділі викладається порядок надходження інформації про загрозу та виникнення НС, терміни оповіщення та збору керівного складу цивільної оборони в робочий та неробочий час.

Дії людини, яка отримала інформацію про загрозу та виникнення НС:

інформування керівництва об’єкта;

оповіщення керівного складу цивільної оборони та персоналу об’єкта;

порядок та форма доповіді вищій інстанції.

Дії начальника цивільної оборони з отриманням інформації про загрозу та виникнення НС:

віддача розпорядження на збір керівного складу цивільної оборони об’єкта;

доповідь начальника цивільної оборони району (міста) про обстановку, яка склалася, прийняті рішення та вжиті заходи;

прийняття і доведення рішення до підлеглих на запобігання (ліквідацію) НС;

практичне керівництво проведенням робіт щодо запобігання (ліквідації) наслідків НС і ходом евакуації персоналу (при необхідності);

щодобове підведення підсумків щодо ліквідації наслідків НС та інформація вищої інстанції.

Дії цивільної оборони об’єкта з отриманням інформації про загрозу та виникнення НС:

постановка завдання старшому оперативної групи, яка виїжджає в район НС, порядок зв’язку, взаємного інформування;

інформування начальника цивільної оборони про НС, організація роботи комісії з НС;

уточнення обстановки в районі НС, визначення потреби в силах і засобах;

проведення аналізу та оцінки обстановки, уточнення завдань опер групі;

підготовка пропозицій щодо першочергових робіт;

уточнення питань взаємодії;

при необхідності виїзд в район НС для організації керівництва.

Розділ 3. Сили цивільної оборони об’єкта, що залучаються до виконання аварійно-рятувальних, пошукових та відновлювальних робіт

Розкривається наявність сил і засобів цивільної оборони об’єкта, які залучаються до ліквідації наслідків НС (табл.. 1.1.).

№ п/п	Найменування формування	База їх створення, адреса	№ тел еф.	Чисельн. Особов. складу	Чисельн. техніки	Терм. готовн.
1	Спеціалізовані формування	цех		_______	_______	Ч+___
2	Невоєнізовані формування - загального призначення - служби ЦО	цех цех		_______ _______	_______ _______	Ч+____ Ч+____

Таблиця 1.1

Сили цивільної оборони об’єкта, які залучаються до ліквідації наслідків НС

Розділ 4. Організація забезпечення заходів та дій цивільної оборони

У розділі визначається порядок організації забезпечення заходів та дій цивільної оборони під час проведення рятувальних та інших невідкладних робіт: завдання розвідки, транспортного, матеріально-технічного, хімічного, медичного, протипожежного і охорони громадського порядку.

Розділ 5. Організація управління, оповіщення і зв’язку

У розділі визначаються місця розташування основного та запасного пункту управління цивільної оборони об’єкта, порядок за діяння засобів зв’язку, забезпечення управління, зв’язку і оповіщення при загрозі виникнення і в ході ліквідації НС на всіх її етапах.

Додатки до плану дій органів управління та сил цивільної оборони об’єкта з запобігання і ліквідації надзвичайної ситуації:

календарний план основних заходів цивільної оборони при загрозі та виникненні НС;

карта (схема) з можливою обстановкою при виникненні НС;

схема організації управління, зв’язку та оповіщення;

план забезпечення захисту персоналу (населення) в разі різноманітних аварії;

розрахунки щодо екстреної евакуації, укриття в захисних спорудах;

варіанти рішень начальника цивільної оборони на ліквідацію наслідків НС;

завдання оперативній групі та інші додатки.

Окремо розробляється “План дій органів управління та сил цивільної оборони об’єкта при переведенні з мирного на воєнний стан” за ступенями готовності воєнного часу та при раптовому нападі супротивника.

Структура та зміст цього плану практично не змінилися. Крім цього, на об’єкті господарської діяльності розробляються плани служб цивільної оборони, щодо забезпечення заходів і дій органів управління і сил цивільної оборони оборона при загрозі і виникненні НС та при переведенні органів управління і сил з мирного на воєнний стан.

6. Інструкція з надання першої долікарської допомоги 1. Загальні вимоги 1.1 Недотримання правил безпеки може призвести до таких нещасних випадків як отруєння чадним газом, опіки, удари, переломи, поранення, ураження електричним струмом і т.д. 1.2 Усі працівники повинні вміти надати першу невідкладну допомогу постраждалим і обов'язково викликати лікаря (швидку допомогу тел. 9-03). 1.3 Надає допомогу повинен провести наступні дії: - Оцінити обстановку, що склалася. - Вжити заходів до припинення травмуючого впливу ушкоджує чинників (витягти потопаючого з води, згасити палаючий одяг, винести потерпілого з палаючого приміщення або із зони зараження отруйними речовинами тощо). - Дати вказівки про виклик швидкої медичної допомоги (викликати швидку медичну допомога по тел. 9-03) або організувати доставку потерпілого в найближчий медичний заклад. Вжити невідкладних заходів щодо запобігання розвитку аварійної ситуації та впливу травмуючих чинників на інших осіб, вжити заходів щодо усунення обставин, що загрожують життю і здоров'ю. Швидко і правильно оцінити стан потерпілого (у свідомості або без свідомості, чи є пульс і дихання, чи є видимі травми, кровотеча), надати першу допомогу потерпілому: При необхідності відновити прохідність дихальних шляхів. Провести штучну вентиляцію легенів. Відновити кровообіг. Надати інші види допомоги. Негайно повідомити про нещасний випадок (аварії) в службу охорони праці. Зберегти обстановку на місці нещасного випадку (якщо це не загрожує життю та здоров'ю працівників і не призведе до аварії) до прибуття комісії з розслідування. 1.4 Оцінка стану хворого або потерпілого. При огляді слід спочатку встановити, чи живий потерпілий або мертвий, потім визначити тяжкість ураження, триває кровотеча. У багатьох випадках потрапив у біду людина втрачає свідомість. Надає допомогу повинен вміти відрізнити втрату свідомості від смерті. 1.5 Ознаки життя: наявність пульсу; наявність самостійного дихання. Встановлюється по руху грудної клітини, за зволоженням дзеркала, прикладеного до рота і носа потерпілого, по звуку дихання або руху повітря; реакція зіниці на світло. Якщо відкрите око потерпілого затулити рукою, а потім швидко відвести її в бік, то спостерігається звуження зіниці. 1.6 При виявленні ознак життя необхідно негайно приступити до надання першої допомоги. Необхідно виявити, усунути або послабити загрозливі для життя прояви-кровотеча, зупинка дихання і серцевої діяльності, порушення прохідності дихальних шляхів, сильний біль, шоковий стан, що розвивається опік і інше. Слід пам'ятати, що відсутність серцебиття, пульсу, дихання і реакція зіниць на світло ще не означає, що потерпілий мертвий. 1.7 Надання допомоги безглуздо при явних ознаках смерті: помутніння і висихання рогівки ока; при стисненні очі з боків пальцями зіницю звужується і нагадує котяче око; поява трупних плям і трупного задубіння. 1.8 У всіх випадках надання першої допомоги необхідно вжити заходів з доставки потерпілого до лікувального закладу або викликати «швидку допомогу». Виклик медпрацівника не повинен припиняти надання першої медичної (долікарської) допомоги. 1.9 Слід пам'ятати, що надання допомоги пов'язане з певним ризиком. При контакті з кров'ю та іншими виділеннями потерпілого в деяких випадках можливе зараження інфекційними захворюваннями, в т.ч. сифілісом, СНІДом, інфекційним гепатитом, ураження електричним струмом, утоплення при захопленні постраждалим, а також отримання травматичних і термічних ушкоджень. Це ні в якому разі не звільняє від цивільної моральної відповідальності з надання медичної допомоги постраждалим, але вимагає знання і дотримання найпростіших заходів безпеки. 1.10. Найпростіші заходи безпеки: у разі необхідності контакту з кров'ю та іншими виділеннями необхідно надіти гумові рукавички, при їх відсутності огорнути руку целофановим пакетом; у разі вилучення з води потопаючого необхідно підпливати до нього ззаду і вкрай обережно, краще витягувати людину з допомогою палиці, ременя, мотузки або іншого предмета; при пожежі необхідно вживати заходів щодо попередження отруєння продуктами згоряння, для чого терміново вивести або винести потерпілого з небезпечної зони; не слід входити в охопленому полум'ям приміщення без спеціальних засобів захисту; при наданні допомоги в автомобільній аварії потерпілого виносять з проїжджої частини дороги і позначають місце аварії добре видимими знаками; в разі підозри на перелом хребта не рухають до приїзду «швидкої допомоги», а виставляють огороджувальні знаки. 1.11. Не повинні надавати першу медичну (долікарську) допомогу: особи, які не мають спеціальних знань і навичок в галузі надання такої допомоги; особи, що знаходяться в стані шоку чи відчувають, що вони не впевнені в тому, яку саме допомогу потрібно надати або як саме її потрібно надати; без спеціальних засобів захисту (рукавичок, бар'єрів для проведення штучного дихання та ін.) Головне правило надання першої медичної (долікарської) допомоги - не нашкодь потерпілому, собі і оточуючим. 1.12. Основи пожвавлення: 1.12.1 Пожвавлення або реанімація представляють собою відновлення життєво важливих функцій організму, перш за все, дихання і кровообігу. Реанімацію проводять тоді, коли відсутні дихання і серцева діяльність або вони пригнічені настільки, що не забезпечують мінімальних потреб організму. 1.12.2 У першу чергу необхідно переконатися в наявності пульсу на сонній артерії та дихання. Якщо пульс є, а дихання відсутнє, негайно приступають до проведення штучної вентиляції легенів. 1.12.3 Відновлення прохідності дихальних шляхів. Спочатку забезпечують відновлення прохідності дихальних шляхів. Для цього потерпілого або хворого укладають на спину, голову максимально закидають назад і, захоплюючи пальцями за кути нижньої щелепи, висувають її вперед так, щоб зуби нижньої щелепи розташовувалися попереду верхніх. Перевіряють і очищають рогову порожнину від сторонніх тіл (шматки їжі, пісок, мокрота, зубні протези та ін.) Для цього використовують бинт, серветку, носовичок, намотані на вказівний палець. Все це роблять швидко, але обережно, щоб не завдати додаткових травм. Відкривати рот при спазму жувальних м'язів можна шпателем, ручкою ложки, після чого у вигляді розпірки вставляють між щелепами згорнутий бинт. 1.12.4 Штучна вентиляція легенів. Якщо дихальні шляхи вільні, але дихання відсутнє, приступають до штучної вентиляції легенів методом «рот у рот» або «рот у ніс». Для цього, утримуючи закинутою голову потерпілого і зробивши глибокий вдих, вдувають повітря, що видихається в ріг. Ніс потерпілого затискають пальцями для запобігання виходу повітря в зовнішнє середовище. При проведенні штучного дихання «рот в рот» рекомендується використовувати спеціальні засоби захисту. При проведенні штучної вентиляції легень методом «рот в ніс» повітря вдувають в ніс потерпілого, закриваючи при цьому його рот. Більш гігієнічно робити це через зволожену серветку або шматок бинта. 1.12.5 Після вдування повітря необхідно відсторонитися, видих відбувається пасивно. Частота вдування повітря - 12-18 на хвилину. Ефективність штучної вентиляції легень можна оцінити з підняття грудної клітини постраждалого при заповненні його легенях вдихається. 1.12.6 Відновлення кровообігу. Відсутність пульсу на сонній артерії свідчить про зупинку серцевої діяльності та дихання, вимагає термінового проведення серцево-легеневої реанімації. 1.12.7 Для відновлення роботи серця у багатьох випадках може бути достатнім проведення прекардіального удару. Для цього долоню однієї руки розмішають на нижній третини грудини і наносять по ній короткий і різкий удар кулаком іншої руки. Потім повторно перевіряють наявність пульсу на сонній артерії і, за його відсутності, приступають до проведення зовнішнього масажу серця і штучної вентиляції легень. Постраждалого укладають на жорстку поверхню. Надає допомогу поміщає обидві свої долоні на нижню третину грудини і енергійними поштовхами натискають на грудну стінку, використовуючи при цьому і масу власного тіла. Грудна стінка, зміщуючись до хребта на 4-5 см. стискає серце і виштовхує кров з його камер по природному руслу. Масаж серця виконують з частотою 60 натисканні на хвилину. Якщо реанімацію проводить одна людина, то після кожних 12-15 стисків грудної клітини виконуються 1-2 дуже швидких енергійних вдування повітря в легені. При проведенні реанімації двома особами в 1 хвилину робиться 60 стиснень і 12 вдування повітря в легені, тобто один вдих після 5-6 стиснень грудної клітини. Масаж серця проводиться до моменту відновлення ефективної самостійної серцевої діяльності. 2. Перша медична допомога при травматичних ушкодженнях. 2.1 Зовнішня кровотеча. Перша допомога полягає в тимчасовій зупинці кровотечі. Використовуються кілька прийомів. 2.1.1 Піднесений положення пошкодженої кінцівки з попереднім накладенням гнітючої пов'язки на рану. Зазвичай цим способом користуються при венозній кровотечі. 2.1.2 Притиснення судини. При пораненні артерії посудину притискають вище рани, при пораненні вени - нижче. Цим способом користуються при пошкодженні великих судин. Притискають судину в тих місцях, де він лежить поверхнево і може бути притиснутий до підлягає кістки. Притискати посудину слід 3-ма - 4-ма пальцями. 2.1.3 Максимальне згинання кінцівки. При пораненні передпліччя виробляють згинання руки в ліктьовому суглобі, при пораненні гомілки - згинання ноги в колінному суглобі; при локалізації рани біля основи стегна-згинання ноги в тазостегновому суглобі. 2.1.4 Накладення пов'язки, що давить здійснюється при невеликих кровотечах. Після попередньої обробки країв рани йодом на неї накладають кілька шарів стерильних марлевих серветок, потім товстий шар вати і туго фіксують бинтом. За наявності спеціальних кровоостанавливающих бинтів їх накладають замість серветок. 2.1.5 Накладення кровоспинний джгута. Для цих цілей може бути використаний спеціальний гумовий джгут Есмарха, при його відсутності - гумова трубка, ремінь, мотузка, хустку, шматок тканини, рушник. Частина кінцівки, де буде накладено джгут, обгортають-якої матерією (рушником), поверх якої затягують джгут. Цей спосіб використовують лише при артеріальній кровотечі, яку неможливо зупинити іншими методами. Затягування джгута припиняють відразу ж після зупинки кровотечі. Надмірне стягання джгутом кінцівки може призвести до пошкодження нервів. Джгут завжди накладають вище рани. Слід твердо пам'ятати, що джгут повинен здавлювати кінцівку якомога менше часу, так як при цьому припиняється повністю кровообіг в нижніх відділах. Тривалість не повинна перевищувати 1 години. Якщо час транспортування займає більший час, можна на час розпускати джгут, придавивши пальцями артерію. Необхідно на супровідній записці або тканини вказати точний час, коли було накладено джгут. Хворого необхідно негайно транспортувати в найближчий лікувальний заклад. 3. Перша допомога при отруєнні чадним газом (окисом вуглецю). Ознаки: 1) при легкому ступені отруєння: головний біль, оперізує вигляді «обруча», стукіт у скронях, запаморочення, нудота, блювота; виражена м'язова слабкість. 2) при середній тяжкості отруєння: короткочасна втрата свідомості, що змінюються збудженням із зоровими або слуховими галюцинаціями; частий пульс, підвищення артеріального тиску. 3) при важкому ступені отруєння: кома, судоми, пригнічення дихання. Невідкладна допомога: винести потерпілого на свіже повітря; очистити ротову порожнину, при пригніченні дихання штучне дихання, по можливості, зволожений кисень; терміново госпіталізувати. 4. Перша допомога при ударах м'яких тканин, розтягуванні і розриві зв'язок. Ознаки: біль різної інтенсивності, порушення функції, у вигляді обмеження або неможливості руху: припухлість обмежена або розлита; синці («синяки»), можуть бути крововиливи в порожнину суглобів - гемартрози. Перша допомога: холод на місце травми (міхур з льодом, снігом або крижаною водою); піднесене положення кінцівки; - можна 2-3 рази на день наносити на шкіру травмованої поверхні одну з мазей: веіорутон, троксевазин, індовазін, що знімають набряк і біль. Приймати всередину (при відсутності виразки шлунка, кровотеч) один з препаратів: бруфен, вольтарен, індометацин протягом 3-4 днів по 1 таблетці 3 рази на день після їжі; давить, при необхідності, іммобілізація забитою кінцівки; звернутися в лікувальний заклад. 5. Переломи. Ознаки: біль, мимовільна або при обмацуванні; деформація; патологічна (ненормальна) рухливість; порушення функції даного органу; поява хрускоту в місці перелому; вкорочення кінцівки; припухлість, синці. Порваний допомога: за наявності рани - обробка її країв йодом і накладення стерильної пов'язки; при кровотечі - його зупинка; іммобілізація пошкодженої кінцівки, створення спокою для органу; тимчасова (транспортна) іммобілізація при переломах проводиться за допомогою стандартних, а за відсутності - підручних шин (дошки, фанери , палиць). Основні правила накладення шини: 1. Шини повинні бути такої довжини, щоб захопити мінімум два суглоби - один вище, а один нижче місця перелому, що забезпечує нерухомість даної частини тіла. 2. Під шину необхідно підкласти достатню кількість вати, марлі або просто білизни, особливо під кісткові виступи і в місці упору. 3. Шини повинні бути щільно прибинтувати. Допускається положення шини поверх одягу. Перед накладенням шипи кінцівки необхідно надати фізіологічне положення. 6. Рани. Раною називається порушення цілості шкірних покривів і слизових оболонок. Види ран: різані, рубані, колоті, забиті, рвані, розтрощені, укушені. Рани можуть бути наскрізними, якщо є вхідний і вихідний отвори і сліпими. По відношенню до порожнинах (череп, грудна або черевна порожнини, суглоби) розрізняють проникаючі і непроникаючі рани. Ознаки: біль різної інтенсивності, аж до шоку; зяяння рани; кровотеча; ознаки пошкодження інших органів. Перша допомога: зупинити кровотечу (см п.2.1); оголити частину тіла, де є поранення; обробити краї рани настойкою йоду, якщо її немає - спиртом, горілкою, одеколоном, видалити поверхнево лежачі чужорідні тіла; накласти стерильну пов'язку або перев'язати чистою тканиною; при великих ранах накласти шину, щоб забезпечити спокій і зручності при транспортуванні; доставити в найближчий лікувальний заклад, де крім обробки рани вводиться протиправцева сироватка, а при укусі тварин - профілактичне щеплення проти сказу. 7. Опіки. Причинами опіків можуть бути впливу термічних (полум'я, яке кипить рідина, розплавлений метал, електричний розряд, сонячні промені), хімічних (луг, кислота, фосфор тощо) і радіоактивних факторів. Виділяють 4 ступені опіків: I - почервоніння і набряк шкіри; II - поява пухирів зі світлим серозним вмістом; III - омертвіння поверхневих тканин; IV - загибель всієї товщі шкіри і підлеглих тканин (обвуглювання). Кислоти викликають утворення твердих струпів, луги викликають розпушення тканини і більш глибокі її ураження. Перша допомога: припинити впливу пошкоджуючого агента (погасити полум'я, накинувши щільну тканину на потерпілого); роздягнути і роззути потерпілого, які не віддираючи насильно пристає до шкіри білизна; якщо є можливість - підставити опікову поверхню під струмінь холодної води на 20-30 хвилин при опіках I ступеня (якщо немає бульбашок); накласти асептичну суху ватно-марлеву пов'язку. При великих опіках - загорнути потерпілого в чисте простирадло. При опіках II і III ступеня не можна змочувати шкіру холодною водою, мазями. Доцільно рясне пиття у вигляді содово-сольового розчину (1 ч.л. кухонної солі і 1/2 ч.л. харчової соди на 1 л води); по можливості - знеболювання (промедол - 1-2 мл або анальгін - 4-6 мл з димедролом або піпольфеном - 2 мл); при великому опіку кінцівки - їй слід надати фізіологічне положення і зафіксувати шиною. При опіках кислотами і лугами необхідно негайно промити уражене місце струменем води з-під крана протягом тривалого часу - не менше 15 хвилин. Після цього уражену поверхню обробити: при опіку кислотою - 2% розчином харчової соди, присипкою з крейди або паленою магнезією, мильною водою; при опіках лугом - 1-2% розчином оцтової або лимонної кислоти. При опіках фосфором - тушкувати, занурюючи кінцівки або тіло у воду. Решта шматочки фосфору видалити зі шкіри пінцетом, накласти примочки з 5% розчином марганцевокислого калію. Не можна: проколювати і зривати бульбашки; щоб первинна пов'язка при опіках містила жири, масла, пудру і т.д. 8. Опіки очей. При термічних опіках накласти пов'язку і доставити потерпілого в травматологічний пункт. При хімічному опіку рідким речовиною негайно промити очі чистою водою протягом не менше 10-15 хвилин. При опіку твердою речовиною (вапно, карбід, каустична сода та ін) видалити його хусткою, бинтом або сірником з намотаною сухою ваткою спочатку з нижньої повіки, потім з верхнього, вивернувши їх, як при видаленні чужорідного тіла. Після цього промити рясно чистою водою і направити потерпілого в травматологічний пункт. При променевому опіку (випромінювання від кварцових ламп, електрозварювання) зробити холодні примочки на закриті очі, захистити очі темними окулярами, звернутися до лікаря. 11. Ураження електричним струмом. Ознаки: загальні - втрата свідомості, судорожне скорочення м'язів (потерпілого або відкидає в бік, або він не може розтиснути руку, що захопила провід), зупинка дихання та серцевої діяльності (клінічна смерть); місцеві - термічні опіки III-IV ступеня, «знаки струму »біля місць входу (місце дотику до джерела струму) і виходу (місце зіткнення із землею) у вигляді жовтувато-бурих ділянок або деревовидних червоних смуг на шкірі. Перша допомога: ізоляція потерпілого від дії електричного струму; необхідно попередити або убезпечити можливе падіння потерпілого при відключенні установки; надання долікарської допомоги; підтримку життєдіяльності організму потерпілого до приїзду швидкої медичної допомоги. 11.1 Ізоляція потерпілого від дії електричного струму досягається такими способами: - Вимиканням рубильника, вимикачів, а також шляхом зняття або викручування запобіжників (пробок), роз'єму штепсельного з'єднання. Якщо потерпілий знаходиться на висоті, то необхідно вжити заходів, що попереджають падіння потерпілого або забезпечують його безпеку; - Для відриву потерпілого від землі або від струмоведучих частин слід користуватися сухим канатом, сухою палицею, дошкою чи будь-яким сухим предметом, що не проводить електричний струм. Можна також відтягнути його за одяг (якщо він сухий і відстає від тіла), уникаючи при цьому дотику до оточуючих металевих предметів і частин тіла потерпілого, не прикритого одягом. Оттасківая потерпілого за ноги, надає допомогу, не повинен торкатися його взуття або одягу без хорошої ізоляції своїх рук, тому що взуття та одяг можуть бути сирими і бути провідниками електричного струму. Для ізоляції рук надає допомогу, особливо якщо йому необхідно торкнутися тіла потерпілого, не прикритого одягом, повинен одягнути діелектричні рукавички або обмотати руку шарфом, надягти на неї суконну кашкет, натягнути на руку рукав піджака або пальто, накинути на постраждалого гумовий килимок, прогумовану матерію або просто суху матерію. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку або яку-небудь, що не проводить електричний струм, підстилку і т.п. При відділенні потерпілого від струмопровідних частин рекомендується діяти однією рукою, тримаючи другу в кишені або за спиною. Можна також перерубати дроти сокирою з сухою дерев'яною рукояткою або перекусити їх інструментом з ізольованими рукоятками (кусачками, пасатижами тощо). Перерубувати або перекушувати проводи необхідно пофазно, тобто кожен провід окремо, при цьому рекомендується по можливості стояти на сухих дерев'яних дошках, діелектричних предметах. 11.2. Заходи першої допомоги залежать від того стану, в якому знаходиться постраждалий після звільнення його від струму.

Список використаних джерел:

1. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0424-99

2. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0226-98

3. ДержСанПіН 3.3.2.007 1998 р.

4. ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ За редакцією К. Н. Ткачука і М. О. Халімовського

5. Правила охорони праці при експлуатації ЕОМ

6. Безопасность жизнедеятельности. /Под ред. Н.А. Белова - М.: Знание, 2000

7. Зинченко В.П. Основы эргономики. – М.: МГУ, 1979