9. Вартість товару, собівартість та ціна.

Ключовою категорією товарного виробництва є товар. У самому загальному вигляді, абстрагуючись від деяких нюансів у підходах різних економістів, можна дати таке його визначення: товар – продукт праці, що здатний задовольняти певні потреби людини і призначений для обміну.

Товар має дві властивості: споживну вартість та вартість. Споживна вартість – це здатність товару задовольняти певні людські потреби (чи особисті – у їжі, одязі, побутовій техніці, чи виробничі – верстатах, обладнанні тощо). Кількісні пропорції, які утворюються в результаті обміну товарів, називають міновою вартістю, вона є формою, зовнішнім проявом другої властивості товару – вартості.

Вартість – втілена у товарі людська праця. Вартість товару, що представлена у грошах утворює ціну товару. Р= c+v+p ( с- постійний капітал(засоби праці), v – (змінний капітал(витрати на відтворення виробництва), р – прибуток.

Собівартість – витрати на виготовлення товару в грошовому виразі.

С/в = с+ v

Важливим законом товарного виробництва є закон вартості, який виражає сталі і стійкі зв’язки між товаровиробниками з приводу обміну товарами. Сутність цих зв’язків характеризує еквівалентність, тобто обмін у відповідності до суспільно-необхідних витрат праці.

Необхідно зазначити, що це загальне, теоретичне визначення закону вартості, яке базується на монізмі визначення джерела вартості. Більш докладну характеристику зв’язків між товаровиробниками у обмінних процесах, як вони реалізуються у сфері реальних ринкових відносин, дає розгляд форми прояву закону вартості – закону цін. Аналіз встановлення, постійних коливань ринкових цін показує, що у ринковому середовищі вони враховують цілий комплекс факторів, серед яких, окрім основного – суспільно-необхідних витрат праці, значне місце займають інші: співвідношення попиту та пропозиції, якісні характеристики товарів, корисність їх з точки зору споживачів тощо. Іншими словами, механізм закону вартості проявляється через стихійне відхилення цін (які є ринковими індикаторами) від суспільно-необхідних витрат праці. Зрозуміло, що за умов сучасного ринку закон цін по-різному діє в межах певних ринкових відносин (монополії, олігополії, монополістичної конкуренції), проте ці форми проявів вже вивчає інша теоретична дисципліна – мікроекономіка.

Через механізм цін закон вартості виконує такі функції:

1. функцію стихійного регулятора виробництва – завдяки цінам, які постійно змінюються він сприяє переорієнтації товаровиробників на виробництво необхідної суспільству продукції та послуг;

2. функцію рушійної сили розвитку продуктивних сил – обмін, у основі якого покладені суспільно-необхідні витрати праці, стимулює товаровиробників постійно зменшувати індивідуальні витрати виробництва. З цією метою товаровиробники постійно вдосконалюють виробництво, запроваджують нову техніку і технологію, поліпшують якість продукції. Все це сприяє розвитку продуктивних сил, зростанню суспільної продуктивності праці;

3. функцію диференціації товаровиробників – ті товаровиробники, у яких індивідуальні витрати вищі за суспільні – банкрутують, виштовхуються з ринку, і, навпаки, ті, у яких індивідуальні витрати виробництва нижчі, ніж суспільні, розширюють виробництво, збагачуються особисто. Посилюється майнова диференціація, створюються умови для розвитку капіталістичного виробництва: неефективно працюючі товаровиробники поповнюють армію найманих робітників, а масштаби капіталістичних підприємств розширюються.