30. Основні теорії капіталу.

Різні економічні школи по-різному визначають суть капіталу. Проаналізуємо найбільш розповсюдженні в економічній науці теорії капіталу. З точки зору натуралістичної, або речової, концепції, яка перш за все розроблялася представниками класичної та неокласичної політекономії, капітал – це або засоби виробництва, або готові товари, які призначені для продажу. Так А.Сміт вважав, що капітал являє собою накопичений запас речей (машин, інструментів, сировини), накопичену працю, тобто все те, що використовується у виробництві з метою виготовлення готової продукції і, після її реалізації, отримання прибутку. Д.Рікардо писав, що капітал – це засоби виробництва. А.Маршалл відносив до капіталу всі речі, які утворюють передумови виробництва. Аналогічні підходи існують і в сучасній економічній науці. П.Самуельсок, наприклад, визначає капітал як виробниче обладнання крупних фабрик, складів готової продукції і напівфабрикатів.

З точки зору монетаристської, або грошової, теорії капітал – це гроші, які приносять процент.

Дослідження, здійснені К.Марксом, дало йому можливість дати таке визначення капіталу: капітал – це авансована вартість, що в процесі свого руху приносить більшу вартість, тобто самозростає.

Рух капіталу здійснюється за схемою: Г – Т – Г, де Г = Г + г. В цій схемі використані такі скорочення: Г – первісно авансовані гроші, Т – товар, Г – гроші, які кількісно збільшилися, зросли на величину г. Цей приріст грошей, або капіталу, К.Маркс за умов капіталістичного виробництва називає додатковою вартістю.

У відповідності до способу перенесення вартості на створений продукт капітал у виробничій формі поділяється на основний та оборотний.

До основного капіталу відносяться будівлі, споруди, машини, обладнання та ін. Вони багато разів використовуються у виробничих циклах і переносять свою вартість на готовий продукт частинами, в міру зносу.

До оборотного капіталу відносяться сировина, допоміжні матеріали, паливо та ін. Вони використовуються повністю за один виробничий цикл і протягом нього переносять свою вартість на готовий продукт. До оборотного капіталу належить також вартість робочої сили, яка набирає форми фонду зарплати.

Оборотний капітал у сукупності із капіталом обігу (це частина капіталу підприємства, яка перебуває у грошовій і товарній формах – грошові кошти, кошти в розрахунках, готові вироби) утворюють оборотні засоби.

31. Нагромадження капіталу

Процес суспільного виробництва взятий не як одноразовий акт, а в безперервному повторенні та відновленні, називається суспільним відтворенням.

Суспільне виробництво – це складний, багатогранний процес, який, з одного боку, охоплює всі фази суспільного виробництва – виробництво, розподіл, обмін, споживання, а, з другого, передбачає відтворення всіх його складових –відтворення суспільного сукупного продукту, робочої сили, виробничих відносин, природних ресурсів. Економічна наука ретельно досліджує процеси відтворення кожної складової, аналізує існуючі зв’язки та взаємозалежності між ними.

Оскільки головну роль у відтворенні і суспільстві займає людина, то всі відтворювальні процеси повинні бути націлені на покращання умов її існування. Види – просте і розширене. Просте відтворення – це такий процес виробництва, який відновлюється в незмінних обсягах. При розширеному відтворені відбувається кількісне і дуже часто якісне зростання кінцевих результатів виробництва. Таке відтворення можливе за умов, при яких додатковий продукт використовується не тільки на особисте, а виробниче споживання, тобто коли частина додаткового продукту використовується для нагромадження Інколи в економіці спостерігається і звужене відтворення. Це може відбуватися внаслідок стихійного лиха, природних катаклізмів, економічних криз, може бути також результатом суб’єктивної політики держави, суб’єктів господарювання.