Ізоляція ergo захищеність.

default deny - найважливіший принцип інформаційної безпеки: всяка взаємодія, яке не є завідомо необхідною, має бути за замовчуванням заборонена. Сервіс, що приймає запити від зовнішніх клієнтів, є одним з класичних джерел для різного роду вразливостей в безпеці системи. Найчастіше несанкціонований доступ до ОС здійснюється саме через експлуатацію вразливостей деякого сервісу. Якщо піддався атаці сервіс поміщений у віртуальний контейнер, наслідки злому можуть бути значно менш руйнівними, ніж у випадку, коли сервіс виконується безпосередньо в операційній системі сервера. В останньому випадку ОС сервера може бути зламана через один з сервісів, а під удар підставляються все виконуються сервіси. У разі віртуалізованого сервісу, зломщик може отримати доступ тільки в рамках віртуального контейнера, так що навіть якщо на сервері паралельно виконуються інші сервіси (в інших віртуальних контейнерах), то їх роботі даний інцидент загрожувати не буде. Спроби зломщика вичерпати всі фізичні ресурси призведуть тільки до вичерпання ресурсів даного контейнера. Таким чином, зломщик не зможе утруднити віддалений доступ адміністратора на сервер, вичерпавши всі доступні ресурси. Крім того, зсередини контейнера у зломщика немає можливості перезаписати завантажувач сервера і отримати який-небудь прямий контроль над обладнанням. При подібному інциденті адміністратор може просто цілком знищити скомпрометований віртуальний контекст і відновити його і дані з резервної копії, без перезавантаження сервер і не зупиняючи роботу інших виконуються на ньому сервісів.

Програмні та апаратні засоби обмеження ресурсів

З попередніх розділів стає зрозуміло, що при використанні віртуальних контейнерів на сервері працездатність як віртуалізованних сервісів, так і основної ОС сервера досить істотно залежить від надійності роботи механізмів обмеження та ізоляції, закладених в технології віртуалізації. Такі механізми обмеження можуть бути двох родів: апаратні і програмні.

Якщо використовується платформа, що підтримує віртуалізацію на апаратному рівні, то алгоритми ізоляції контекстів реалізовані безпосередньо в обладнанні, підвести тут може тільки помилка в мікросхемі. У всіх інших технологіях віртуалізації механізми обмеження реалізовані так чи інакше програмно, і, як показує практика, у програмних реалізаціях помилки зустрічаються. Виробники програмного забезпечення, що виконує ті чи інші серверні функції (тобто мають деякий сервіс), можуть вбудовувати в свої продукти власні засоби контролю ресурсів, що мають приблизно ту ж функціональність, що і обмеження засобами віртуального контейнера. Однак як у будь програмної реалізації в цих механізмах можливі помилки, що дають можливість за певних умов обходити встановлені обмеження.

Однак, імовірність помилок у механізмах обмеження тим вище, чим більше різних механізмів використано в системі. Тому в разі розміщення на сервері декількох віртуальних контейнерів з сервісами правильніше використовувати один загальний механізм контролю, що надається засобом віртуалізації. Крім того, якщо використовується стандартне для дистрибутива засіб віртуалізації (OpenVZ у разі ALT Linux), то можливі помилки, критичні для безпеки, будуть швидше виявлені і виправлені.