Лекція №4

Тема: «Санітарно-гігієнічні вимоги до навколишнього середовища та систем забезпечення закладів ресторанного господарства».

План:

1.Гігієнічне значення навколишнього середовища для життєдіяльності людини.

(стор.49-52)

2.Гігієна повітря.(стор.53-67)

3.Санітарні вимоги до мікроклімату виробничих та торговельних приміщень.

(стор.67-70)

Рекомендована література

Л-2, Л-3, Л-4, Л-8, Л-9, Л-10, Л-11, Л-12.

1.Гігієнічне значення навколишнього середовища для життєдіяльності людини.

Предметом вивчення гiгiєни є здоров'я людини i навколишнє се­редовище. Навколишнє середовище чинить постiйний вплив на здоров'я людини через систему певних матерiальних чинникiв:фiзичних або енергетичних,хiмiчних або речовинних, бiологiч­них або бiотичних,психологiчних або iнформацiйних.

До фiзичних чинникiв вiдносять: сонячну радiацiю, темпера­туру, вологiсть та швидкiсть руху повiтря,атмосферний тиск,шум, вiбрацiю, iонiзуюче випромiнювання, погоду,клiмат тощо.

До хiмiчних чинникiв належать: хiмiчнi елементи та сполу­ки,якi входять до складу повiтря, води, грунту, продуктiв тощо.

Бiологiчними чинниками є: мiкроорганiзми, вiруси, гельмiн­ти, гриби, рослини тощо.

До nсихологiчних (nсихогенних) чинникiв належать: окреме слово або мова, звук або музика, колiр або зображення.

Так, для характеристики навколишнього середовища гігієнa використовує данi й дослiдження метеорологiї, географiї, астро­номії, клiматологiї, радiологiї та iн., а для вивчення здоров' я лю­дини - данi фiзiологiї, бiофiзики, бiохiмiї, анатомії, гiстологiї та iн. У ходi гiгiєнiчних дослiджень потрiбнi данi бiологiї, xiмії, ма­тематики, кiбернетики, мікробіології тощо. При розробленнi про­фiлактичних заходiв - данi терапiї, xipypгії, епідеміології та iн.

Розроблення, виробництво та запровадження в повсякденну практику рiзноманiтних xiмічних речовин та сполук потребують у першу чергу вивчення закономiрностей їх кругообiгу, трансло­кації та акумуляцiї в рiзних компонентах бiосфери i на цiй пiд­cтавi визначення ступеня негативного впливу на органiзм люди­ни в цiлому та oкрмі органи i системи зокрема.

Наслiдки аварії на Чорнобильськiй АЕС та необхiднiсть їх успiшного подолання зумовлюють постiйний розвиток радiацiй­ної гiгiєни,головним завданням якої є обґрунтування припусти­мих piвнів радiацiйного забруднення навколишнього середовища, вивчення умов працi й стану здоров' я людей, якi мають або мали контакт iз джерелами iонiзуючого випромiнювання, створення комплексу захисних заходiв, якi б забезпечували безпечнi умови життєдiяльностi.

Державнi заходи щодо охорони навколишнього середовища.

Екологiя на порозi III тисячолiття поставила перед полiтиками вcix держав світу такі rocтpi проблеми, як регулювання чисель­ностi населення, створення екологiчної конвенції виробництва, забезпечення екологічної безпеки населення. Природа екологiч­них проблем єдина для всього cвітовогo суспiльства, тому їх неможливо вирiшити окремо в тiй чи iншiй державi. Сьогоднi з' яв­илося нове поняття в розвитку цивілізації - екологiчна полiтика.

У сучасному суспiльствi екологiчна полiтика стала самостiйною сферою в полiтичнiй дiяльностi держав, формування якої почало­ся з 70-х pоків ХХ ст. - саме тодi, коли почала вiдбуватися швид­ка деградацiя природного середовища в рiзних країнах світу.

Сьогоднi в бiльш нiж 100 країнах cвіту cтворені міністерства або вiдомства, якi займаються охороною навколишнього середо­вища.

У країна як європейська держава приєдналася до процесу дер­жавного та правового регулювання з6ереження якостi природного середовища. У 1991 роцi було створене Miністерствo охорони на­вколишнього природного середовища України. За його iнiцiативою в 1991 роцi був прийнятий Закон про охорону навколишньо­го середовища та розпочата розробка пакету законiв та законода­вчих aктів з екологiчних проблем, у тому числi з охорони атмос­фери, води, рослинного та тваринного світу.

Суверенна Україна як учасниця Конференцiї 1992 року в Pio­ -де-Жанейро внесла пропозицiю про екологiчну конверсiю виробництв, взяла на себе зобов'язання забезпечувати екологiзацiю економiки та вирiшення екологiчних проблем як першочергове завдання господарської та державної полiтики. Українa бере участь в роботі програм ООН з навколишнього середовища. Об'­єктивна необхiднiсть мiжнародного спiвробiтництва в галузi охо­рони природи на мiждержавному piвні випливає з глобального характеру екологічної кризи. Сьогоднi розпочався процес фор­мування нової системи цiнностей соцiального,економiчного та етичного характеру, що мiстить у собi екологiчний iмператив. Сьогодення ознаменувалося усвiдомленням взаємної вiдповi­дальностi держав за стан навколишнього середовища. Стали но­рмою мiжнародного спiлкування спiвробiтництво в галузi вирi­шення екологiчних проблем, взаємнi консультації та обмiн iнформацiєю. Головною метою є вироблення системи світової еко­логічної безпеки.

З 1991 року в Україні введена плата за забруднення навколи­шнього середовища. Заходи спрямованi на реалiзацiю головного принципу - не максимiзацiя прибуткiв пiдприємцiв або держави, а досягнення стiйкого розвитку шляхом збалансованого природо­користування так, щоб розвиток матерiального виробництва в будь-якому peгіоні забезпечував стiйкiсть екосистем.

Економiчне забезпечення збереження здорового природного середовища рiзноманiтне й передбачає:

-державне фiнансування заходiв з охорони природи;

- лiцензування;

-нормування;

-створення екологiчних фондiв;

-систему плати за користування природними ресурсами та до­датково за ресурси, що вилучаються;

-економiчнi санкції (платежi та штрафи) за забруднення при­родного середовища;

-економiчне стимулювання зниження забруднення, пiльговi кредити для реалiзацiї екологiчних робiт та впровадження екологiчно чистих технологiй;

-пiльгове оподаткування пiдприємств, що впроваджують без­вiдходнi технологiї та отримують чисту продукцiю,у тому числi й сiльськогосподарську;

-право на продаж екологічно чистої продукції за пiдвищеними цiнами.

Сучасний piвень розвитку суспiльства на перший план вису­ває систему екологiчних показникiв.

Тринадцять кpaїн Європи,США та Канади ввели споживчу плату - це плата за те, що за дорученням державних органів певнi пiдприємства збирають, зберiгають та знешкоджують вiдходи тих виробництв,якi не упорядкували цiєї системи caмi. Iснують три основнi пiдходи до економічної компенсації екологiчних збиткiв:

1)рентний;

2)витратний;

3)оптимiзацiйний.

У багатьох країнax світу прийнятий саме витратний принцип екологiчних платежiв, вiдповiдно,розмiри плати за забруднення виводяться з розмiрiв витрат ,що необхiднi для уникнення забруд­нення або лiквiдацiї його наслiдкiв.

Поки що у cвіті вiдсутнiй цiлiсний механiзм вирiшення еко­логiчних проблем. Це пов' язане з неготовнiстю урядiв та населен­ня до прийняття iдeї колективної вiдповiдалостi людства за збе­реження бiосфери.

Українa сьогоднi знаходиться в скрутному економiчному ста­новищi, але намагається запровадити в життя соцiально-правовi важелi охорони природи - такі, як:

-введення екологiчних норм i стандартiв, що обов'язковi як для пiдприємств, так i для окремих ociб;

-проведення обов'язкових екологiчних експертиз;

- створення юридичних можливостей для кооперування пiдпри­ємств з метою виконання екологiчних програм на взаємнiй договiрнiй основi;

-розповсюдження 6езвiдходних i чистих технологiй за допомо­гою системи виставок та ярмаркiв;

-адмiнiстративнi обмеження на види pобіт та технологiй, що шкодять природному середовищу.

Дуже важливим елементом концепцiї екологiчної безпеки в Україні й iнших країнax cвіту є її правове забезпечення та ви­значення поняття екологiчного злочину. У мiжнародному правi пiд екологічним злочином розумiють соцiально небезпечнi дії, якi спрямованi на знищення життя людей чи навколишнього се­редовища i дуже жорстко караються, iнодi навіть до довiчного ув'язнення.

Норми екологiчного права хє обов'язковими, якщо вони закрiп­ленi законом i пiдкрiплюються методами державного примусу для тих cyб'єктів, якi їх iгнорують.

Провiдною державою у сферi державного регулювання пробле­ми екологiї i системи соцiального захисту населення є Нiмеччи­на. Майже за 30 неповних років тут було прийнято бiльш нiж 600 рiзноманiтних законодавчих актів у галузi охорони навколишньо­го середовища.

У мiжнародному екологi чному правi головним є принцип за­побiгання, вiдповiдно до якого основною метою цивiльних дiй є попередження порушення природного середовища, а не лiк­вiдацiя наслiдкiв такого порушення. Ця система, на жаль, не є досконалою, оскiльки економiчно розвиненi країни часто ви­користовують слаборозвиненi країни як території «екологiчно­го гною», розташовуючи в них екологiчно не6езпечнi пiдприємства, але не вiдшкодовуючи при цьому збиткiв, оскiль­ки вважають, що екологiчнi витрати повиннi нести країни, де розташованi пiдприємства.