16.Специфіка композиції, засоби образотворення, характер конфлікту в повісті «Конотопська відьма» г.Квітки-Основ’яненка.

13 розділів+закінченіє.

Поштовхом до написання повісті, за свідченням письменника, був спpавжній факт, пов'язаний із стpашною посухою та невpожаєм, коли з наказу однієї поміщиці, за пошиpеним у сеpедньовіччя ваpваpським звичаєм, топили у воді запідозpених у "відьмуванні" жінок, щоб виявити відьом (вони не тонуть) та пpимусити цих "чаклунок" повеpнути "вкpадені" ними дощі. "Конотопська відьма" - це pезультат спостеpежень Квітки над "сучасною" дійсністю, пошиpених pозповідей пpо "відьом" та відомостей пpо негативні явища побуту й уpядування колишньої козацької стаpшини...

Отже, повість гpунтується на дійсних фактах, але своєpідно осмислених автоpом, і відзначається сатиpичним спpямуванням з виpазним соціальним відтінком.

Хаpактеpні pиси сільської веpхівки укpаїнського селянства автоp втілив в обpазах обмеженого й ледачого сотника Забpьохи, безгpамотного, підступного й хитpого писаpя Пістpяка, пана Халявського, отця Симеона.

Вже самі пpізвища геpоїв - це своєpідна хаpактеpистика обpазів.

17.Засоби творення образів головних героїнь в повістях «Маруся», «Сердешна Оксана» г.Квітки-Основ’яненка.

На творенні образів Марусі й Василя позначився вплив сентименталізму. Ці образи ідеалізовані, в житті для них головним є почуття, тільки ним вони й живуть. Сам тон повісті розчулений, головні події життя Марусі описуються з особливою увагою, глибоким почуттям. Події не завжди достатньо вмотивовані зовнішньою логікою, але вони відповідають внутрішній настанові твору. Так, смерть Марусі відчувається як необхідна, адже така піднесена душа не могла продовжувати буденне життя одруженої жінки. Нереальною виглядає й допомога Василевого хазяїна — невідомого помічника. В повісті майстерно описані українські національні обряди сватання, похорону, весілля. Автор висловлює думку, що на світі немає нічого вічного, тому треба дякувати Богові за те, що маєш.

Оксано, Оксано! Якби ти більше панів знала, ти б сього ніколи не сказала; ти б з першого слова відбігла б від нього, як від лихої години. Ти не знала панів, чи, ще лучче — паничів! Не диво їм одурити селянку, що зроду їх не бачила, не чула, як вони брешуть, як заприсягаються, як опісля гублять тих, що їм піддасться.

18. Характеристика українського романтизму пер.Пол19ст.У контексті загальноєвропейського літературного процесу.Періодизація.Школи.Три хвилі романтизму.

ЯК ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКА ТЕЧІЯ, романтизм став наслідком глибоких розчарувань у післяреволюційному облаштуванні суспільства на початку XIX ст. Романтики протестували проти раціональності, утилітарного підходу до життя, нівелювання особистості. Недосконалість світу, відсутність чіткої перспективи розвитку породили почуття безвиході, “світової скорботи”. Темою романтичних творів здебільшого були думки про гармонійне і недосяжне минуле, що не повернеться, і невідоме майбутнє.

Передумови виникнення романтизмута його основне завданняВелика французька буржуазна революція завершила епоху Просвітництва. Відомий філософКарл Маркс сказав:«романтизм — це своєрідна реакція на Французьку революцію».Письменники, художники, музиканти стали свідками грандіозних історичних подій, революційних струсів, що кардинально змінили життя. Багато хто з них захоплено привітав зміни та був у захваті від проголошених ідей Свободи, рівності та Братерства. але йшов час, вони помічали, що новий суспільний порядок далекий від ідеалів того суспільства, що передрікали філософи XVIII ст. Наступило розчарування.

На початку століття у філософії та мистецтві прозвучали трагічні ноти сумнівів щодо перетворення світу на принципах розуму. це сприяло виникненню нової світоглядної системи — романтизму. романтики нерідко ідеалізували патріархальне суспільство, яке вважали царством добра, щирості, порядності. Оспівуючи минуле, вони брали за основу старовинні легенди та народні казки. романтизм набув особливого характеру в кожній з європейських культур: у німецькій — містика; у англійській — це особистість, яка протиставляє себе розумній поведінці; у французькій — це незвичайні історії. Романтики не втікали від проблем життя.

Як європейський романтизм вибудовував свої естетичні погляди на філософії Гердера, так український романтизм послуговувався філософією Сковороди. Для нього характерна значна сакралізація сфери естетичного. "Поезія єсть винайдення іскри божества в дійсності". Якщо поезія сприймалася як божественне откровення, то поет уявлявся пророком.

РОМАНТИ́ЗМ (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчання історичного минулого (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику.Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — БАЛАДИ, ЛІРИЧНОЇ ПІСНІ,РОМАНСОВОЇ ЛІРИКИ, ІСТОРИЧНИХ РОМАНІВ І ДРАМ.

Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокремаукраїнського.

Першими виявами українського романтизму були:

-видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» Олександра Павловського і збірка Миколи Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії.

-виданий у Москві 1827 збірник «Малороссийские песни» М. Максимовича і балади П. Гулака-Артемовського («Твардовський» і «Рибалка», 1827).

Український романтизм виник не так як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді бурлескних і травестійних традицій і розвинувся у великій мірі під впливом поглибленого вивчення народної творчості, з одного боку, та писань російських і польських романтиків — з другого.

Зокрема чималий вплив на утвердження романтизму в українській літературі мали УКРАЇНСЬКІ ШКОЛИ в російській і польській літературах. В російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою (природою, історією, народним побутом і творчістю) росіяни (К. Рилєєв, О. Пушкін, Ф. Булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (О. Сомов, М. Маркевич, Є. Гребінка й особливо М. Гоголь). Визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської української школи"— романтиків А. Мальчевського, Б. Залєського й С. Ґощинського.

В порівнянні з російським, український романтизм вирізняється історичністю в епічних жанрах, ідеалізуванням минулого й національними мотивами, неособистої печалі в ліриці та нахилом до форм пісенної творчості в стилі. В цьому український романтизм має більше спільних рис із польським романтизмом.