7.2 Психологічні особливості пізнавальної діяльності сліпих та слабозорих учнів.

Школи для сліпих та слабозорих є складовою частиною єдиної державної системи спеціальної освіти і функціонують на основі принципів, притаманних цій системі навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами. Такі школи повинні виконувати наступні функції: навчально-виховну, корекційно-розвиваючу, санітарно-гігєнічну, лікувально-відновлювальну, соціально-адаптаційну, профорієнтаційну. Це забезпечує нормалізацію розвитку дітей з вадами зору, відновлення втрачених зв’язків з оточуючим середовищем.

Діти з вадами зору можуть навчатися і в загальноосвітній масовій школі, якщо для них створені там спеціальні освітні умови: спеціальна освітленість, наявність тифлотехнічних засобів, спеціальних підручників, психолого-педагогічний супровід дітей спеціалістами – тифлопедагогами, тифлопсихологами; освітній процес повинен мати корекційну спрямованість. Виділяють такі причини навчання дітей з глибокими зоровими аномаліями у масових закладах:

• батьки хочуть бачити своїх дітей кожного дня, спілкуватися з ними, впливати на їх виховання та навчання;

• деякі сім’ї не отримують допомогу для скерування дитини в спеціалізований заклад, що знаходиться в іншому регіоні країни;

• батьки не хочуть, щоб їх дітей вважали інвалідами, що відрізняються від здорових дітей.

Для дітей з вадами зору повинні бути організовані спеціальні корекційні заняття: ритміка, лікувальна фізкультура, корекція вад мови, заняття з соціально-побутового і просторового орієнтування, розвитку зорового сприймання.

Вчителі, що мають у класі дитину з важкими зоровими вадами, повинні забезпечити диференційований підхід до дитини. Для цього необхідно, щоб наповнюваність класу становила не більше, ніж 15 осіб. Класна кімната повинна добре освітлюватися, а робоче місце дитини з дефектом зору повинне бути забезпечене додатковим освітленням.

Не всі діти з важкими вадами зору можуть навчатися у масовій школі, їх необхідно спеціально відбирати. В масовій школі можуть навчатися лише ті сліпі та слабозорі діти, які достатньо добре соціалізовані і успішно справляються з програмою спеціальної школи.

Необхідною умовою навчання у масовій школі є створення психологічного настрою у аномальної дитини. Вона повинна бути готовою до подолання труднощів. Колектив класу також треба підготувати до того, що з ними буде навчатися сліпа чи слабозора дитина. Дітей потрібно познайомити з особливостями такої дитини і сформувати доброзичливе ставлення до неї.

У масовій школі навчаються діти з аномалією рефракції (короткозорість, далекозорість, астигматизм). Такі діти повинні носити коригуючи окуляри. Але при корекції зору окулярами діти потребують уважного ставлення до них з боку педагога: правильних санітарно-гігієнічних умов для навчальної роботи як в школі, так і вдома. Робоче місце дитини з вадами зору повинно бути правильним (перший (біля вікна) чи середній ряд) та добре освітленим. Крім цього короткозору дитину потрібно посадити за першу чи другу парту. А далекозорого, навпаки – за останні парти.

Вчителю важливо слідкувати за тим, щоб дитина добре сприймала навчальний матеріал на дошці, в таблицях, на карті тощо. Якщо завдання для самостійної роботи написане на дошці, то вчитель повинен переконатися у тому, що дитина добре бачить і розуміє, що там написано.

Потрібно враховувати, що в дітей з аномальною рефракцією підвищується втомлюваність зору. Тому їм необхідно давати на уроці різні види робіт, тобто чергувати зорову роботу з іншими видами робіт. Після інтенсивної зорової роботи за столом протягом 10 – 15 хвилин дитині з аномалією рефракції необхідно кілька хвилин подивитися вдалечінь (наприклад, у вікно), щоб зняти зорову втому.

Враховуючи, що саме в період шкільного навчання значно зростає кількість короткозорих, що причиною цього є не тільки недостатнє забезпечення санітарно-гігієнічних умов у школі та вдома, але й велике навантаження на зоровий аналізатор, директору і всьому педагогічному колективу потрібно вести строгий контроль за обсягом домашніх завдань, пов’язаних із зоровою роботою.

У багатьох дітей з вадами зору виникають проблеми у спілкуванні з іншими людьми. Це може бути пов’язано з невмінням слухати співрозмовника, а також з невеликим досвідом спілкування. У таких дітей мовлення часто має монологічний характер, діалогу в спілкуванні немає. У таких випадках потрібна допомога психолога.

Щоб залучити сліпу чи слабозору дитину у позакласні та позашкільні заходи, потрібно провести велику підготовчу роботу. Наприклад, перед входом у картинну галерею такого учня необхідно попередньо познайомити з картинами, використовуючи репродукції, спеціальну літературу.

Вчитель, в класі якого навчається сліпий чи слабозорий учень, повинен добре уявляти собі його індивідуальні особливості і можливості, те, чим вони відрізняються від можливостей його здорових ровесників, з якими йому доводиться навчатися.

Перш за все учитель повинен ознайомитися з індивідуальними особливостями функціонування зорової системи учня. Слабкий зір може супроводжуватися додатковими зоровими порушеннями (звуження периферичного зору, поява сліпих плям в полі зору, труднощі розпізнавання кольорів тощо). Крім того, учні з однаковою патологією зорового аналізатора можуть мати різні можливості при його використанні. Один учень виконує завдання з опорою на зір, інший – на дотик, третій – на дотик та зір. Потрібно також враховувати те, що на стан зору дитини тимчасово можуть впливати такі фактори, як втома, освітлення, емоційне збудження чи, навпаки, пригніченість. Вчитель повинен пояснювати здоровим дітям, що дитина з дефектом зору є таким же повноправним членом класного колективу, як і вони, але має свої індивідуальні особливості та потреби.

У перші місяці перебування в новому класному колективі необхідно намагатися створити для аномальної дитини максимально сприятливу психологічну обстановку. В період адаптації до нових умов вчителю потрібно слідкувати за тим, щоб дитина не була емоційно травмованою здоровими однокласниками. Але разом з тим не потрібно надмірно опікати дитину, оскільки надмірна турбота зайвий раз підкреслює нестандартність нового учня.

Це може сприяти розвитку у аномальної дитини егоїстичних рис особистості, а в здорових дітей може сформуватися поблажливе ставлення до такої дитини.

Оскільки орієнтування у просторі звичайно викликає серйозні труднощі у дитини з дефектом зору, вчитель повинен проводити роботу з навчання орієнтуватися на всіх заняттях, де навчальний матеріал дозволяє засвоїти і закріпити відповідні знання. Це можливо при роботі з книгою, планом, картою, на заняттях з образотворчого мистецтва і фізкультури. При цьому важливо використовувати всі збережені і порушені аналізатори. Дитина повинна добре орієнтуватися у класній кімнаті, знати шлях до свого місця, тому не рекомендується змінювати обстановку в класі та місце дитини.

Якщо в ході навчання використовується демонстрація фільму чи відеозапису, сліпих і слабозорих дітей треба залучати до перегляду. При цьому показ слід супроводжувати ти словесними поясненнями ситуації, поведінки героїв.

Вчитель повинен уважно спостерігати за тим, як учень з вадами зору справляється з завданнями і пристосовується до спільної роботи з здоровими учнями. Ці спостереження необхідні для того, щоб регулювати навантаження дитини, збільшувати чи зменшувати час розв’язування завдань.

Приймаючи у свій клас дитину з вадами зору, вчитель повинен продумати, де її можна посадити. На вибір місця для такої дитини впливають, перш за все, офтальмологічний діагноз і ступінь зниження зору. Якщо дитина слабозора чи зберегла частковий зір і не має світлобоязні, її слід посадити на першу парту в середньому ряді. Сліпа дитина, яка спирається в своїй роботі в основному на сприймання і слух, може сидіти за будь-якою партою. Якщо в дитини спостерігається світлобоязнь, то її бажано посадити спиною до вікна або ж закрити вікно шторою.

Найбільш оптимальне зорове навантаження у слабозорих учнів складає не більше 15 – 20 хвилин безперервної роботи, для учнів з глибокими порушеннями зору воно не повинне перевищувати 10 – 15 хвилин. Якщо є можливість працювати з опорою на сприймання і слух, необхідно їх використовувати, оскільки це сприяє попередженню перевтоми дітей.

У ході уроку, особливо в процесі письмової роботи чи читання, необхідно слідкувати за осанкою учнів з вадами зору, пам’ятати про те, що відстань від очей учня до робочої поверхні повинна бути не меншою, ніж 30 см. Для читання рекомендується використовувати підставки.

В процесі навчання слабозорі діти можуть використовувати спеціальні адаптивні засоби: оптичні та неоптичні. До оптичних корекційних засобів належать окуляри з спеціальними, контактні лінзи тощо. До неоптичних належать фломастери (бажано чорного кольору), різні кольорові маркери, книги з крупним шрифтом.

Ситуація переходу дитини з вадами зору з спеціалізованої школи в масову є для неї стресовою. Якщо дитина не приживається в новому класному колективі і не засвоює навчальну програму, вчителю необхідно звернутися за допомогою до тифлопедагога, щоб з’ясувати причини труднощів і намагатися їх усунути. Якщо запропоновані корекційні та психотерапевтичні заходи не принесуть позитивних результатів, необхідно поставити питання про доцільність подальшого навчання дитини з вадами зору в умовах масової загальноосвітньої школи.