
- •Введення в курс
- •Тема 2. Рослина і середовище
- •2.1. Біоморфи рослин
- •2.1.1. Система життєвих форм за к. Раункієром (1907)
- •2.1.2. Система життєвих форм за и.Г. Серебряковим (1964)
- •2.1.3. Система біоморф за темпами вегетативного розмноження за л.Г. Раменським (1972)
- •2.2. Екоморфи рослин
- •2.2.1.Геліоморфи.
- •2.2.2. Термоморфи.
- •2.2.3. Трофоморфи.
- •2.2.4. Гігроморфи.
- •2.2.5. Ценоморфи.
- •2.2.6. Полленохори.
- •2.2.7. Діаспорохори (екобіохори).
- •Екологічний аналіз флори
- •Тема 3. Флора та рослинність україни
- •Загальна характеристика рослинності України
- •3.2. Загальна характеристика флори України
- •Видова насиченість основних флороценотичних груп флори України
- •Практичне значення дикоростучої флори України
- •Рекомендована література
- •Тема 1: Основні поняття й терміни флористики............................................3
- •Тема 2: Рослина і середовище..........................................................................5
- •Тема 3: Флора та рослинність України.........................................................14
2.2.5. Ценоморфи.
В залежності від адаптацій до біогеоценозу в цілому, розрізняють такі основні типи ценоморф (за О.Л.Бельгардом):
Степанти (St) – степові рослини.
Сільванти (Sil) – лісові рослини.
Пратанти (Pr) – лучні рослини.
Палюданти (Pal) – рослини боліт.
Псамофіти (Ps) – рослини пісків.
Галофіти (Hal) – рослини солончаків.
Петрофіти (Ptr) – скельні рослини.
Аквафіти (Aq) – водні рослини.
Рудеранти (Ru) – бур’яни.
Між ними існують перехідні типи. Наприклад степант-пратант (StPr) – лучний вид, який може зростати і в степових умовах.
2.2.6. Полленохори.
Під полленохорами (термін В.В. Тарасова, 2005) розуміють типи запилення рослин (для спорових – типи перенесення гамет). Розрізняють такі:
Автогамні (Ah.) – рослини з самозапиленням;
Гідрофіли (Hdph.) – запилення за допомогою води;
Анемофіли (Anph.) – запилення вітром;
Ентомофіли (Ent.) – запилення комахами;
2.2.7. Діаспорохори (екобіохори).
Під діаспорохорами (екобіохорами) (термін В.В. Тарасова, 2005) розуміють типи дисемінації, тобто групи рослин за засобом розселення діаспор. Розрізняють такі групи:
Автохори (Ach.) – саморозкидаючі;
Анемохори (Anch.) – розповсюджуються за допомогою вітру;
Антропохори (Antrch.) – розповсюджуються за допомогою людини;
Барохори (Bar.) – опадають під дією сили тяжіння;
Баллісти (Bal.) – розкидаються пружними плодоніжками при поштовхах;
Епізоохори (Epz.) – чіпкі діаспори;
Ендозоохори (Enz.) – розповсюджуються при поїданні тваринами;
Геохори (Gch.) – змінюючи свою форму, діаспори повзуть по землі;
Гідрохори (Hdch.) – розповсюджуються за допомогою води;
Мірмекохори (Myrm.) – розповсюджуються за допомогою мурашок;
Первольвенти (Perv.) – перкоти-поле;
Синзоохори (Synz.) – розповсюджуються тваринами, які роблять з них запаси на зиму.
Лабораторна робота № 1.
Екологічний аналіз флори
Мета роботи: навчитися визначати біоморфи та екоморфи рослин самостійно та за допомогою довідників, аналізувати умови зростання рослинних видів на основі їхніх морфолого-біологічних та екологічних характеристик.
Необхідні матеріали: етикетований гербарій, визначник рослин, довідникові джерела біоморф і екоморф рослин (для самоконтролю), канцелярські приналежності для побудови діаграм (лінійка, циркуль, транспортир, кольорові олівці).
Етапи роботи:
Розглянути гербарні рослини, занести їхні видові назви українською (російською) та латинською мовами до таблиці. Перевірити правопис за визначником рослин.
На основі аналізу морфологічних характеристик і даних про місце зростання, що наведені в гербарній етикетці, самостійно визначити екоморфи і біоморфи рослин. Виконати біолого-екологічну паспортизацію видів, заповнивши таблицю:
№ |
Рослинний вид |
Біоморфи |
Екоморфи | |||||
за Раункієром |
за Серебряковим |
за Раменським |
ценоморфа |
гігроморфа |
трофоморфа |
геліоморфа | ||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Скласти спектри видової насиченості біо- та екоморф – відсоткові співвідношення елементів в екологічних групах.
При цьому ценоморфні елементи через їхню значну різноманітність рекомендується групувати за основною складовою (останньою).
Приклад.
Серед ценоморф виявлені такі: StRu, PrRu, StPrRu, Pr, StPr, SilSt, RuPr, PrSt. Якщо їх згрупувати по за головною складовою (вона виділена), в видовому спектрі отримаємо рудерантів – 5, що складає 50% від загальної кількості видів, степантів – 2 види (20 %), пратантів – 3 видів (30%).
Процентне співвідношення, або спектр видової насиченості ценоморф буде виглядати так:
50 % (Ru) : 30 % (Pr) : 20 % (St)
Примітка. При написанні градієнтних спектрів та побудові їхніх діаграм потрібно розміщувати екоморфи в екологічних рядах по зростанню або зменшенню дії екологічного фактору. Наприклад,
для геліоморф: He : ScHe : HeSc : Sc ;
для гігроморф: Ks : MsKs : KsMs : Ms : MsHg ;
для трофоморф: OgTr : MsTr : MgTr.
Оформити результати у вигляді стовбчастих і кругових діаграм.
Приклад:
Стовбчаста діаграма Кругова діаграма
5. Описати отримані результати.
Приклад: Серед ценоморф в дослідженій флорі переважають рудеральні види. В меншій кількості представлені пратанти і степанти.
Місцезростання рослин даного флористичного складу, виходячи з ценоморфного аналізу, уявляє собою остепнений луг з явними ознаками дигресії (тому що багато рудерантів), що може бути наслідком непомірного випасу худоби, витоптування, рекреаційного навантаження і т.п.