19.Перспективи розвитку партійної системи України.

Питання функціонування  партійної   системи   України , а тим більше напрямків її  розвитку  є надзвичайно складним і дискусійним. Це обумовлено невизначеністю самого поняття „ партійна  система   України ”. Крім того, переважна більшість українських партій не відповідає критеріям класичних партій.В Україні  сформувались дуже специфічні партії і  партійна   система . Основними її відмінностями від класичних  партійних   систем  є велика кількість партій, які постійно знаходяться у процесі перетворень, розпаду, об’єднання, реорганізації, що обумовило крайню нестійкість  партійної   системи . При цьому самі партії формувалися „зверху” і слугували переважно для імітації демократії. Ідеологічні засади партій постійно розмивалися, тривав відхід від лівих і національно-демократичних течій, зміщення балансу між ідеологією і регіональною приналежністю на користь останньої. В Україні здійснюватиметься процес пошуку, адаптації нових ідеологічних парадигм. З одного боку це буде підключення тих парадигм, які виникають в глобальному світі, з іншого – народження наших українських ідеологічних парадигм, під які підстроюватимуться партії. Працюючі партії – це партії кадрові. Вони реально розвиваються на основі якогось кадрового кістяка. Частково – це бізнес-проекти. Але якщо партія розвивається тільки як бізнес-проект, вона зазнає краху. Наочний приклад – СДПУ(о). Тому для партій буде важливим формування певної ідеологічної ідентичності. Проте, поки що в  Україні  домінує інша тенденція  партійного   розвитку  – вождістський тип партії, для якого насамперед важливо мати популярного харизматичного вождя. Підсумовуючи, можна зробити наступні висновки.Те, яких форм вона набуде, залежить від самих партій, і насамперед від позиції їх політичної і бізнесової складових, від подальшого ходу конституційної реформи, а також від перебігу політичного життя країни. Таким чином, у середньостроковій  перспективі  українська  партійна   система  має прийти до якоїсь із європейських моделей. У противному випадку – на  Україну  чекає випадання із загальноєвропейського демократичного простору.

20.Сучасна партійна система України.

Сучасна українська партійна система являє собою баготопартіну систему. Аналізуючи сучасні політичні партії, можна визначити 4 спрямування: 1. Національно-радикальне— Всеукраїнське політичне об'єднання «Державна самостійність України», Конгрес українських націоналістів, Українські консервативні республіканська і національна партії, Організація Українських націоналістів, — яке обстоює пріоритет прав інтересів нації. 2. Національно-демократичне — Народний Рух України, Українська Республіканська партія, Демократична партія України, Партія зелених України, Соціал-демократична партія України (об'єднана), — в основу якого покладено принцип єдності національних і особистих інтересів. 3. Центристське— Ліберальна партія України, Народно-демократична партія, Аграрна партія України, — яке зосереджує увагу на проблемах соціально-економічного розвитку. 4. Соціал-комуністичне— Комуністична партія України, Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія України, — пріоритетом для якого є колективні форми власності та господарювання. Партійна система України автомізована. Серед головних причин цього явища слід назвати: 1. Наявність старої соціальної структури, яка все ще перебуває в стані незавершеного розпаду, коли нові соціальні прошарки ще остаточно не викристалізувалися через недостатні економічні мотиви і стимули їх консолідації. 2. Повна зневіра багатьох громадян у демократичних інститутах як наслідок стрімкого зниження рівня життя і зумовленого цим зубожіння більшості населення. 3. Відсутність у суспільстві сталих політичних традицій функціонування механізмів плюралістичної демократії. Взаємини між партіями характеризуються нетерпимістю, непримиренністю, ворожнечею партій навіть одного табору. Поза тим жодна з партій не може реалізувати себе без союзу з іншими партіями. Україна, мабуть, не зможе минути загальної тенденції поступового «угруповання» партій. Це триватиме до того часу, поки не сформується зріле громадянське суспільство, в якому домінуватимуть дві основні партії або два блоки партій. Іншими словами, поки не складеться могутній середній клас, а місце нинішньої конфронтаційної свідомості не займе консенсусна свідомість.