24.Метод чистого сучасного значення (npv-метод).
Даний метод заснований на використанні поняття чистого сучасного значення вартості (Net Present Value):
де
CF1
- чистий грошовий потік,
r - вартість капіталу, залученого для інвестиційного проекту.
Термін «чистий» має наступний сенс: кожна сума грошей визначається як алгебраїчна сума вхідних (позитивних) і вихідних (негативних) потоків. Наприклад, якщо в другий рік реалізації інвестиційного проекту обсяг капітальних вкладень становить 15000 $, а грошовий дохід у той же рік - 12000 $, то чиста сума грошових коштів у другий рік складає 3000 $.
Відповідно до сутності методу сучасне значення усіх вхідних грошових потоків порівнюється із сучасним значенням вихідних потоків, обумовлених капітальними вкладеннями для реалізації проекту. Різниця між першим і другим є чисте сучасне значення вартості, яке визначає правило ухвалення рішення.
Процедура методу:
Крок 1. Визначається сучасне значення кожного грошового потоку, вхідного і вихідного.
Крок 2. Підсумовуються всі дисконтовані значення елементів грошових потоків, і визначається критерій (NPV).
Крок 3. Приймається рішення:
- для окремого проекту: якщо NPV > 0, то проект приймається;
- для декількох альтернативних проектів: приймається той проект, який має більше значення NPV, якщо воно позитивне.
Типові вхідні грошові потоки:
- додатковий обсяг продажів і збільшення ціни товару;
- зменшення валових витрат (зниження собівартості товару);
- залишкове значення вартості устаткування наприкінці останнього року інвестиційного проекту (так як обладнання може бути продано або використано для іншого проекту);
- вивільнення оборотних коштів наприкінці останнього року інвестиційного проекту (закриття рахунків дебіторів, продаж залишків товарно-матеріальних запасів, продаж акцій і облігацій інших підприємств).
Типові вихідні грошові потоки:
- початкові інвестиції в перший рік інвестиційного проекту;
- збільшення потреб в обігових коштах перший рік інвестиційного проекту (збільшення рахунків дебіторів для залучення клієнтів, придбання сировини і комплектуючих для початку виробництва);
- ремонт і технічне обслуговування обладнання;
- додаткові невиробничі витрати.
При оцінці доцільності інвестицій обов'язково встановлюють (розраховують) ставку дисконту, тобто процентну ставку, яка характеризує норму прибутку, відносний показник мінімального щорічного доходу інвестора, на який він сподівається.
________________________________________
25. Управління інноваційною діяльністю підприємства.
Важливим елементом управління інноваційного процесу є організаційна діяльність, мета якої включає: – забезпечення взаємодії; – поділ ролей і відповідальності; – визначення відповідальності за прийняття рішень; – забезпечення ефективного розподілу інформації; – забезпечення гнучкості використання ресурсів.
Для створення ефективної взаємодії необхідно забезпечити постійний зв’язок між менеджером проекту і функціональним менеджментом, встановити правила формальної координації між учасниками програми.
При цьому організаційна структура команди повинна передбачати можливість розподілу функцій прийняття рішень відповідно до їхньої природи (наприклад, технічні рішення приймаються технічними фахівцями).
Організація програми повинна залучати різноманітні ресурси на різних стадіях розробки програми у відповідності з наступними принципами:
– забезпечувати найбільш кваліфікованими для даного виду робіт фахівцями;
– залучати виконавців у команду проекту тільки на період, коли їхня кваліфікація необхідна;
– забезпечувати точним описом завдання для залучених фахівців.
Зазвичай виділяють три основні підходи до організації програми: – функціональна структура; – програмна структура; – матрична структура.
1) Функціональна структура допускає використання існуючої функціональної ієрархічної структури організації. Пакети робіт програми розподіляються між функціональними відділами. Менеджери підрозділів забезпечують виконання доручених їм завдань, поставлених перед підрозділом. Менеджер програми здійснює лише загальну координацію робіт.
2) Програмна структура допускає, що комплекс робіт програми розробляється незалежно від ієрархічної структури організації. Головною ланкою системи є менеджер програми, який здійснює поточну й оперативну координацію робіт і несе відповідальність за своєчасну та якісну їх реалізацію. А відповідальні виконавці забезпечують розробку технічної документації і виконання виробничих операцій, вносять на розгляд менеджеру програми.
3) Комбінація цих двох структур утворює матричну структуру управління, згідно якої виконавці, що належать функціональним відділам, тимчасово підпорядковуються менеджеру програми і призначаються на виконання робіт програми. Її різновиди:
– слабка матриця – координатор програми відповідає за координацію завдань програми, але має обмежену владу над ресурсами;
– збалансована матриця – менеджер програми координує всі роботи і розділяє відповідальність за досягнення мети з менеджерами функціональних підрозділів;
– тверда матриця – менеджер програми несе повну відповідальність за виконання завдань програми, а менеджери підрозділів відповідають лише за призначення персоналу на ці завдання.
__________________________________________