3.2. Медико – біологічні засоби.

Особливе місце серед засобів відновлення, які підвищують життєдіяльність людини, посідають раціональне харчування, фармакологічні препарати, лікарські рослини, оксигенотерапія, гідротерапія, масаж, використання спеціальних мазей і кремів, загартування.

Раціональне харчування. Здоров’я людини, опірність до несприятливих умов навколишнього середовища, працездатність, здорове довголіття значною мірою залежить від того, наскільки правильно людина харчується. Їжа є важливим фактором забезпечення життєдіяльності людини, росту та розвитку підростаючого організму, запобігання та лікування хвороб.

Дослідний відділ Центру аеробіки в Далласі сформулював 8 основних принципів раціонального харчування:

1. Підтримуйте постійне співвідношення між основними компонентами їжі в пропорції 50:20:30. Щоденна потреба калорій повинна бути розподілена так: 50% - вуглеводи, 20% - білки, 30% - жири.

2. Дотримуйтесь правила ”25-50-25”(25% калорій на сніданок, 50% - на обід, 25% - на вечерю).

3. Виконуйте фізичні вправи наприкінці дня перед вечерею, щоб зменшити апетит.

4. Культивуйте здоровий страх перед повнотою.

5. У харчуванні уникайте дисбалансу, зумовленого потребою надто малої кількості калорій.

6. Використовуйте наукову формулу для визначення ідеальної ваги – формулу Мегоні:

Для чоловіків:

(Зріст(м)×4/0,0254 - 128)×0,453 = маса (кг).

Для жінок:

(Зріст(м)×3,5/0,0254 - 108)×0,453 = маса (кг).

(1 дюйм = 0,0254м, 1 фунт = 0,453кг).

7. Потрібно знати формулу для підрахунку кількості калорій, потрібної щоденно для підтримання ідеальної маси.

8. Якщо у вас надлишкова вага, дотримуйтесь особливо ретельно раціонального режиму харчування.

В організмі постійно відбуваються процеси синтезу та розпаду речовин, утворення та витрачання енергії. Ці перетворення називаються обміном речовин. Потреби енергії дорослого працездатного населення визначена для трьох вікових груп та п’яти груп залежно від енергетичних затрат:

І група – особи, зайняті переважно розумовою працею (зокрема, керівники підприємств і організацій, інженерно-технічні працівники, праця яких не потребує істотної фізичної активності, медичні працівники, крім лікарів-хірургів, педагоги, крім спортивних, науковці, журналісти, працівники в галузі планування та обліку, працівники різних категорій, праця яких пов’язана зі значним нервовим напруженням, оператори пультів управління, диспетчери тощо).

ІІ група – особи, зайняті легкою фізичною працею (зокрема, інженерно-технічні працівники, праця яких пов’язана з деякими фізичними зусиллями, робітники, зайняті на автоматизованих процесах, робітники радіоелектронної промисловості, швейники, агрономи, зоотехніки, ветеринарні працівники, медсестри та санітарки, продавці промтоварних магазинів, працівники сфери обслуговування, працівники годинникової промисловості, працівники зв’язку та телеграфу, викладачі, інструктори з фізкультури та спорту, тренери).

ІІІ група – особи, зайняті середньою за ступенем важкості фізичною працею. Верстатники, зайняті металообробкою та деревообробкою, слюсарі, наладчики, настроювачі, лікарі-хірурги, хіміки, текстильники, взуттєвики, водії, робітники харчової промисловості, працівники в сфері комунально-побутового обслуговування та громадського харчування, продавці продовольчих магазинів, бригадири тракторних та рільних бригад, залізничники, водники, поліграфісти.

ІV група – особи, зайняті важкою фізичною працею. Будівельники, більшість с/г працівників і механізаторів, наземні робітники шахт, робітники нафтової та газової промисловості, металурги та ливарники (крім осіб, віднесених до V групи); робітники целюлозно-паперової та деревообробної промисловості, стропальники, такелажники, деревообробники, теслярі, робітники в галузі будівельних матеріалів (крім осіб, віднесених до V групи).

V група – особи, зайняті особливо важкою працею. Гірники, зайняті на підземних роботах, сталевари, лісоруби та робітники, які обробляють деревину, каменярі, бетонники, землекопи, вантажники, праця яких не механізована, робітники, зайняті у виробництві будівельних матеріалів, праця яких не механізована.

Середні величини добової потреби в енергії, що рекомендовані для дорослого працездатного населення залежно від групи інтенсивності праці, наведені в таблиці 1.

Таблиця 1