Аеродром — летовище

Донедавна, коли йшлося про ділянку з комплексом споруд і обладнання, призначену для зльоту, посадки, розміщення й обслуговування літаків та інших літальних апаратів, ми беззастережно послуговувалися і в усній, і в писемній мові словом аеродром. Ця назва іншомовного походження: від гр. аег— повітря та dromos — місце для бігу (Словник іншомовних слів. — К., 2000). Ч плином часу це слово, як і подібні — аерофлот, аеростат, аеродинаміка, аероплан, аеронавігація, аеронавт, — увійшло в лексичну систему української мови, функціонуючи в усіх її стилях: "На аеродромі гостей зустрічали представники уряду" (з газ.); "Ми постановили, що тобі треба поїхати, по обіді будеш у найближчому від табору аеродромі" (В. Винниченко); "Унизу прощально мигнули вогні аеродрому" (з журн.).

З кінця 80-х років XX століття багато хто з письменників та журналістів узялися послідовно використовувати назву летовище. І хоч Словник української мови в 11-ти томах лексему летовище не фіксує, вона стала доволі популярною, навіть модною, її часто вживають представники української інтелектуальної еліти — політологи, літератори, критики та ін.

Із прихильниками посиленого впровадження в активний мовний обіг слова летовище можна погодитися в тому, що ця назва (порівняно з аеродромом) семантичне прозора. На підтвердження "мовної життєздатності" слова летовище наводять низку утворених за цією ж словотвірною моделлю давніх українських назв місця за виконуваними на ньому діями: торжище, гульбище, стрільбище, пасовище. У мовних порадах Святослава Караванського, точніше в його лексикографічних працях, лексема летовище зафіксована або як синонім до аеродром (Практичний словник синонімів української мови. — К., 1993), або як український відповідник до російських слів аэродром, аэропорт (Російсько-український словник складної лексики. — К., 1998). При цьому, як свідчить ремарка г., автор вважає її "словом галицького варіянту".

В інших сучасних словникових виданнях нормативність цієї одиниці відбита стриманіше: її або поки що не вводять до реєстру, або ж уводять досить обережно, обмежуючи сферу територіального та стилістичного вживання. Скажімо, Великий тлумачний словник сучасної української мови (Київ і Ірпінь, 2001) маркує летовище як лексему західноукраїнську.

Не зупиняючись докладно на історії входження цього слова до лексичного складу української літературної мови, зазначмо, що за сучасною нормою іменники аеродром та летовшце хоч і збігаються за значенням, однак помітно відрізняються стилістичним забарвленням. Назва аеродром—це термін, стилістично нейтральне слово. Натомість летовшце зберігає виразну експресивність, тому уживати його в терміносполученнях не варто. Художній колорит лексичний "шарм" слова летовище, гідно поціновують і письменники, використовуючи його, зокрема, в поетичних рядках: "Я на плиті летовища писав Гумовим каблуком, немов для жарту: "Тут спочиває вкрадена любов" (Д. Павличко). Отже, можемо з певністю сказати, що сьогодні обидва слова — і аеродром, і летовище — у лексичній системі української мови співіснують, проте функціонально і стилістично вони займають різні місця, тобто не можуть бути абсолютно взаємозамінними.

БАЖАТИ — ЗИЧИТИ

Проблема вибору одного із названих дієслів постає щоразу, коли хочемо з якоїсь нагоди привітати рідних чи друзів, колег, засвідчити їм свою прихильність. І замислюємось: як правильніше, краще сказати чи написати по-українському — бажаю щастя чи зичу щастя? Допитлива людина, звичайно ж, може звернутися до словників, довідників з літературного слововживання, також — до мови творів художньої літератури чи преси. І що ж — зайвий раз пересвідчимося, що обидва слова одним із значень мають "висловлювати побажання про здійснення чого-небудь", з яким у художньому, публіцистичному, розмовному стилях функціонують рівноцінно: "Всі безмежно любили красуню та бажали їй щастя і долі" (з казки); "За традицією колядники наприкінці бажають господареві та його родині статків та здоров'я" (з наук.-попул. літ.); "Тоді мало думали про себе, зичили добра товаришам і робили його" (Ю. Мушкетик); "Чого сам собі не зичиш, другому не жадай" (прислів'я). Так само стилістично рівноправними є ці дієслова у офіційно-діловій мові: "Шановні колеги!.. Бажаємо Вам та Вашим рідним добробуту, життєвої сили, наснаги до праці..."; "Зичимо миру і стабільності у Новому році".

Тоді чому ж побажання зичимо родинної злагоди чи зичимо довгих років життя у деяких мовців викликає застереження? Мабуть, причиною є звукова подібність дієслів-омонімів зичити — "бажати" та зичити — "давати у тимчасове користування, у борг". Та й справді, із другим значенням побажання зичимо здоров'я, зичимо гараздів мали б зовсім інше стилістичне і морально-етичне звучання.

Взагалі дієслово зичити (чого-небудь) — "висловлювати побажання чого-небудь" — віддавна відоме як синонім до бажати. Авторитетним підтвердженням цьому є, зокрема, Словник української мови Б. Грінченка, де зазначено: "Зичити — бажати. Нехай ті плачуть, що нам зле зичуть (Номис); Старий Гуня доброго тобі здоров'я зичить (Стор.)". У Словнику Б. Грінченка наведено цілий ряд спільнокореневих із зичити слів — різних частин мови:

"Зичливець, -вця, м. Доброжелатель.

Зичливий, -а, -е. Доброжелательный. Доле ж моя нещаслива, чом ти мені не зичлива...

Зичливість, -вости, ж. Доброжелательность.

Зичливо, нар. Доброжелательно."

Ці колоритні, із виразним позитивним лексичним та емоційним значенням слова стали окрасою мовостилів багатьох українських письменників: "Моя душа переповнюється вдячністю до зичливої долі" (В. Дрозд); "Невдовзі від апарата, що зичливо загудів пропелером, зроблено кілька помахів" (В. Підмогильний); "Його [Р. Ролана] твори полюбились нам, увійшли в наш дім як добрі й незмінне зичливі друзі" (Н. Рибак).

Приємно, що з плином часу не розгубили українці ні доброзичливості, ні слів, пов'язаних із цією характерною національною вдачею. Отже, обидва вислови — і бажаю успіхів, і зичу успіхів — можемо вживати без застережень.

БАРЕЛЬ — БАРИЛЬ

Слова іншомовного походження барель та баринь дуже схожі за фонетичною формою і частково — за лексичним значенням, але усе-таки не взаємозамінні. Отож, щоб правильно розуміти та доречно вживати їх, запам'ятаймо таке. Барель (англ. Barrel, букв, "бочка") — застосовувана у деяких країнах (напр., у США та Великобританії) одиниця об'єму і місткості сипких речовин та рідин. Такими одиницями вимірюють, скажімо, кількість проданої на внутрішньому чи світовому ринках нафти.

Слово бариль, за свідченням сучасних словників іншомовних слів, прийшло у нашу мову з іспанської і має два значення: "1. Одиниця об'єму рідин у деяких країнах Латинської Америки; 2. Одиниця маси в Іспанії; 1Б дорівнює 23 кг" (Словник іншомовних слів. — К., 2000).

Як бачимо, значення цих слів як назв одиниць об'єму збігаються лише частково, тому плутати їх не варто, щоб не спотворити зміст почутого чи висловлюваного.