Надсилати — посилати — відправляти

Один популярний посібник з сучасної ділової мови містить таку пораду: мовляв, посилати можна лист, а відправляти — телеграму. Чи справді це так?

У Словнику української мови читаємо, що дієслова посилати та відправляти є синонімами і навіть тлумачаться один за допомогою другого. Отже, посилати — відправляти що-небудь поштою, передавати через посильного; надсилати; відправляти — послати, відсилати щось куди-небудь, організовувати відсилання, перевезення чогось. Тут же цитовано наших класиків: "Кривинюк наганяє, щоб дописувала, бо має йти на вокзал відправляти листа" (Леся Українка); "Відправте свою пошту та й підночуйте в мене" (М. Коцюбинський). Цю подібність і взаємозамінність дієслів підкреслено й у тлумаченні слова телеграма, яку можна давати (дати, посилати, послати), тобто відправляти якесь повідомлення телеграфом. Відомий розмовний фразеологізм бити телеграму.

Наведені слова синонімізуються і з лексемою надсилати доставляти, посилати що-небудь поштою або через когось; посилати. Пам'ятаєте, у Ліни Костенко: "Пишіть листи і надсилайте вчасно, Коли їх ждуть далекі адресати...". Надсилати, як показують матеріали картотеки Інституту української мови, можна матеріал, гроші, посилку, відповідь, вітання, співчуття, запрошення, лист, бандероль, повідомлення. Ці ж іменники поєднуються зі словом посилати. Слова гроші та лист можуть вживатися й у родовому відмінку — грошей, листа. Поширений вислів посилати бандероллю.

Отже, листа й телеграму можна і посилати, і надсилати, і відправляти.

На честь — у честь

Якщо ми хочемо що-небудь зробити, створити і т. ін. на знак поваги, на пошану когось, у пам'ять про когось або щось, то вживаємо сполуки на честь, у (в) честь чию, кого і чого. Отже, влаштовувати вечір на честь гостя, вечірка на честь приїзду,

здравиця на честь ювіляра, пам'ятник на честь полеглих, салют на честь Дня незалежності, вечори поезії в честь ювілею Івана Драча, назвати онука^ дідову (батькову) честь тощо.

Зауважимо, що хоча за матеріалами картотеки Інституту української мови сполука у (в) честь уживається рідше, але за своїм функціональним призначенням, змістом форми на честь та .у (в) честь цілком взаємозамінні. Напр.: "Кібели дерево на честь тобі саджаю, Цю хвою, хай тебе прославить скрізь вона.." (М. Зеров); "Заходьте в світ, де склиться джерело.., Де в честь оратая пшениця гне стебло.." (М. Рильський); "Три вечори в мою честь дали — страх сказати!" (Леся Українка); "Давайте посадимо на честь вашого приїзду хоча б одну яблуньку!" (Ю. Мартович).

Периферійний — периферичний

Прислівник периферійний кваліфікується у словниках як стилістично нейтральний і має тлумачення "який міститься, перебуває на периферії", тобто на віддаленій від центру частині, території. Отже, найчастіше зустрінемо сполуки периферійне місто, периферійне село, тобто віддалені від столиці держави чи її обласних міст поселення. Відповідно й соціально-культурні реалії цих територій мають назви типу периферійний театр, периферійна галерея, периферійний кореспондент, периферійний артист, периферійний журнал. Чи ж може так послідовно витримуватися ота "нейтральність" прикметника? Очевидно, ні. Скажімо, до наведених словосполучень можна навести тлумачні відповідники темне, забите, невеселе (село), маловідомий, малознаний (кореспондент, журнал), непопулярний, неталановитий, посередній (артист) і под. Навіть у такому книжному словосполученні, як периферійна тематика, відчувається значення "вторинна, другорядна, мало важлива" порівняно з головною. Відповідно протиставляємо: центральний — периферійний, столичний — периферійний.

А от прикметник периферичний не викликає таких асоціацій, емоцій, оскільки є книжним словом з доволі обмеженою сферою вживання — периферична нервова система.