Тема 14

СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО В ОРГАНІЗАЦІЇ

План

ВСТУП 9

Тема 1 11

Тема 2 24

МЕТОДОЛОГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСОНАЛУ 24

Рис. 2.1. Рівні менеджменту персоналу 25

Тема 3 38

Тема 4 51

СОЦIАЛЬНО-ПСИХОЛОГIЧНI АСПЕКТИ МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСОНАЛУ 51

Тема 5 90

5.3. Кадрове планування як інструмент реалізації кадрової політики 99

Тема 6 113

Тема 7 137

Тема 8 156

1. Персонал — це… 168

Тема 9 170

8. Регламентування посадових обов’язків — це… 183

Тема 10 184

Тема 11 208

СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВИХ УМОВ ПРАЦІ 208

Тема 12 241

ОЦІНЮВАННЯ ПЕРСОНАЛУ 241

12.6. Атестація персоналу як одна з форм оцінювання персоналу 264

Тема 13 280

Тема 14 319

СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО В ОРГАНІЗАЦІЇ 319

Тема 15 333

14.1. Соціальне партнерство у підприємстві:

сутність і функції.

Будь — яке суспільство зацікавлене у недопущенні або у розв’язанні з найменшими витратами соціальних суперечностей і конфліктів. У виробничій сфері такі конфлікти виникають між роботодавцями та найманими робітниками із різноманітних питань їх взаємовідносин. У ринковій економіці механізмом досягнення консенсусу між інтересами працедавця і робітника, узгодження їх інтересів є соціальне партнерство, мета якого — максимальне врахування й захист інтересів обох сторін.

Соціальне партнерство базується на принципі рівності партнерів і їхній здібності домовитися між собою.

Становлення системи соціального партнерства пройшло довгий та складний шлях. Першим кроком було об’єднання працівників у професійні спілки. Такі об’єднання почали вести переговори і консультації з роботодавцями. Перші колективні договори увійшли в практику в кінці 19 ст. у Франції, США і Великобританії. Поступово система колективно-договірних переговорів, укладання угод одержала офіційний статус і стала одним із ключових елементів соціально-трудових відносин. У 1993 році і в Україні був прийнятий Закон « Про колективні договори та угоди».

Соціальне партнерство — така система відносин між найманими працівниками і роботодавцями, при якій визнаються розбіжності економічних інтересів різних соціальних груп і право кожної з них відстоювати свої інтереси через пошук компромісів, шляхів взаєморозуміння й співробітництва в умовах злагоди.

Соціальне партнерство в організації — це система заходів, що забезпечує співробітництво найманих працівників з роботодавцями. Таке співробітництво здійснюється постійно на двосторонній основі, переважно в формі колективних переговорів, колективних договорів і угод, які регулюють соціально-трудові відносини.

Соціальне партнерство виконує три функції

• захисна — вирівнювання шансів працівників, недопущення зміни умов праці не на користь працівника;

• організаційна — гласність і чітко визначений порядок укладання угод, їх стандартизація тощо;

• миротворча — на період дії угоди не допускаються трудові конфлікти, не висуваються нові вимоги.

Концепція соціального партнерства в сучасних умовах є основою регулювання відносин між особами найманої праці та роботодавцями. Зміст її полягає в проведені політики, яка б зводила до мінімуму, а за можливості і виключала можливість виникнення соціальних конфліктів в сфері виробництва. Збереження соціального миру на підприємствах, в галузях економіки, адміністративно-територіальних одиницях, на території всієї країни є головним змістом і метою соціального партнерства.