8. Регламентування посадових обов’язків — це…
а) напрямок ефективної діяльності організації;
б) комплекс економічних розрахунків та обґрунтувань;
в) процес чіткого визначення і документального закріплення функцій і завдань працівника;
г) системно-організований процес забезпечення і підтримання високоефективної праці.
9. Положення про структурний підрозділ — це організаційно - правовий документ, що регламенту?
а) процес забезпечення і підтримання високоефективної праці;
б) діяльність конкретної структурної одиниці;
в) діяльність посадової особи;
г) діяльність спеціально створеного органу управління.
10. Посадова інструкція — це організаційно-правовий документ, що регламентує?
а) процес забезпечення і підтримання високоефективної праці;
б) діяльність конкретної структурної одиниці;
в) діяльність посадової особи;
г) діяльність спеціально створеного органу управлінь.
.
Тема 10
УПРАВЛІННЯ РОБОЧИМ ЧАСОМ ПРАЦІВНИКІВ
План
ВСТУП 9
Тема 1 11
Тема 2 24
МЕТОДОЛОГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСОНАЛУ 24
Рис. 2.1. Рівні менеджменту персоналу 25
Тема 3 38
Тема 4 51
СОЦIАЛЬНО-ПСИХОЛОГIЧНI АСПЕКТИ МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСОНАЛУ 51
Тема 5 90
5.3. Кадрове планування як інструмент реалізації кадрової політики 99
Тема 6 113
Тема 7 137
Тема 8 156
1. Персонал — це… 168
Тема 9 170
8. Регламентування посадових обов’язків — це… 183
Тема 10 184
Тема 11 208
СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВИХ УМОВ ПРАЦІ 208
Тема 12 240
ОЦІНЮВАННЯ ПЕРСОНАЛУ 240
12.6. Атестація персоналу як одна з форм оцінювання персоналу 262
Тема 13 278
Тема 14 316
СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО В ОРГАНІЗАЦІЇ 316
Тема 15 329
10.1. Робочий час як універсальна міра кількості праці
У світі існує багато цінностей, але час дорожчий за майно, гроші, бо їх можна придбати, заробити, а втрачений час — ніколи. За умов швидких змін на ринках товарів і послуг, підвищення конкуренції, постійних ресурсних обмежень чинник робочого часу стає після людини одним з основних і головних джерел успішної діяльності підприємства.
Робочий час — це тривалість обов’язкового перебування працівника на робочому місці для виконання посадових обов’язків.
Робочий час — явище сфери праці. Праця в суспільному виробництві виступає в різноманітних конкретних видах, які розрізняються умовами, складністю тощо. Кількісне порівняння різних видів праці можна здійснити тільки за допомогою робочого часу. Отже, робочий час є універсальною мірою кількості праці. Кількість праці визначається екстенсивною (тривалість робочого часу) та інтенсивною (ступінь інтенсивності праці) величинами. Тому поняття «робочий час» і «час праці» неоднакові. Робочий час як економічна категорія відображає складний суперечливий зв’язок тривалості праці та її інтенсивності. Будь-які витрати робочого часу мають бути економічно обґрунтовані.
Робочий час кожного працівника є частиною сукупного фонду робочого часу суспільства, тому робочий час є водночас загальною мірою кількості праці. Загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розвитку виробництва, з іншого — фізичними та психофізіологічними можливостями людини.
Загальна тривалість робочого часу повинна бути не меншою за ту, яку допускає досягнутий рівень продуктивності праці, в іншому разі можуть істотно уповільнитись темпи соціально-економічного розвитку суспільства. Небажаним є й збільшення тривалості робочого часу понад установлений рівень, оскільки це призводить до перевтоми працюючих, скорочує їхній вільний час, негативно впливає на продуктивність праці та якість продукції, загрожує зростанням травматизму. Отже, це невигідно як підприємству та працівникові, так і державі в цілому. Тому суспільство зацікавлене в суворому дотриманні встановленої міри робочого часу.
Норма тривалості робочого часу — це законодавчо встановлена максимальна тривалість робочого часу одного працівника на тиждень. Ця норма не може бути збільшена ні колективними, ні трудовими договорами.
Допускається законодавче й договірне встановлення меншої тривалості робочого часу. Розрізняють такі поняття, як «менша тривалість робочого часу» і «скорочена тривалість робочого часу».
Скорочений робочий час — скорочена тривалість робочого часу з оплатою праці повного робочого дня або тижня. Неповний робочий час — скорочена тривалість робочого дня або тижня, яка встановлюється за погодженням сторін трудового договору з оплатою пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.