Десять заповідей Божих

1. Я — Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, окрім Мене.

2. Не роби собі ідола, ані якої подоби до того, що на небесах угорі і на землі внизу, і що у воді під землею: не поклоняйся 'їм і не служи їм.

3. Не взивай імені Господа Бога твого марно.

4. Пам'ятай: день суботній, щоб святкувати його, шість днів працюй і пороби всі діла твої, а день сьомий — субота — Господові Богу твоєму.

5. Шануй батька і матір твою, щоб добре було тобі та щоб довголітнім був ти на землі.

6. Не вбивай,

7. Не чини перелюб.

8. Не кради.

9. Не подавай на друга твого посвідчення неправдивого.

10. Не пожадай жони друга твого, не пожадай дому ближнього твого, ні поля Його, ні вола його, ні осла його, ні всього, що є ближнього твого.

Десять заповідеи забезпечили потужний розвій юридичної думки | у Стародавньому Ізраїлі. Приписи, система суто юридичних норм близькі до відомих законів Хаммурапі,- та й до законів інших східних народів. Це зрозумі­ло, бо ж Декалог потребував, конкретизації у повсякденних ситуаціях людського життя, і творці Біблії черпали зі вже широко відомого й популярного на Сході досвіду інших народів. Щоправда,, тут юридична риторика набуває, на відміну від Декалогу, конкретності й точності, але не втрачає своєї патетичності: йдеться ж про те, аби виховати «народ святих».

«Коли буде серед тебе вбогий, один з братів твоїх в одній із брам. твсдх у краї твоїм, що Господь, Бог твій, дає тобі, то не зробиш запеклим свого серця, і не замкнеш свої" руки від убогого брата свого, бо конче відкриєш свою руку йому, і конче позичиш йому за його потребою, що буде бракувати йому" (Повт. 15:7-9).

Дотримання Заповідей та Приписів мало зробити життя гуманним і щасли­вим. Того, хто переступає Закон, ставить себе поза Богом і людьми, потрібно кара­ти, аж до страти. Вважалося, що людину, яка не поважає Закон, він і не оберігає⁷⁰. Саме тому часом Приписи формально входять у протиріччя із Заповідями. Так, за намовляння служити чужим богам, за непослух до батьків або за перелюб належало закидати винних каменями на смерть (Повт. 13: 10; 21:21; 22:24).

Християни, зберігши Десять заповідей, почали вважати Приписи застаріли­ми (в першу чергу, заборони на деякі види їжі, принцип «око за око, зуб за зуб», що перейшли до Біблії з вавилонського права тощо). Лиш любов і прощен­ня провини — єдиний шлях людини. Христос навіть говорив: «Якщо тебе вда­рили в праву щоку, потрібно підставити ліву». Це не означало боягузтво: того, хто тебе вдарив, слід вважати «хворим» братом, котрий втратив розум, і його потрібно оточити ще більшою любов'ю, щоб він вилікувався від ненависті.

Взагалі Десять заповідей зводяться до двох основних: люби Бога усім серцем і люби ближнього як самого себе. Якщо уважно прочитати Десять заповідей, то ми переконаємося; перші чотири говорять про любов до Бога, решта шість — про гуманність, любов до людини.

Новий Заповіт містить Нагірну проповідь Ісуса Христа — першу проповідь, виголошену при великому скупченні народу.

Перша частина проповіді — Заповіді блаженства — своєрідне доповнення до Десяти заповідей Старого Заповіту. Досі вважалося, що праведність нагород­жується земними благами — багатством, довголіттям тощо. Христос же не обіцяв праведним жодних благ у земному житті. Навпаки, праведні будуть гнані, переслідувані, убогі. Проповідується перевага духовних цінностей над матеріальними: «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа знищують і де злодії підкопують і крадуть, але збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа не знищують, і де злодії не підкопують і не кра­дуть; бо де скарб ваш, там буде й серце ваше»(Лк. 12:23).