1.2. Культура первісного суспільства

1.2.1. Поняття, про первісне суспільство, формування людини як та­кої, виокремлення її зі світу дикої природи, початок створення ноосфери — сфери розуму, тобто цивілізації в найширшому сенсі слова, відбувалися під час первісного ладу, через який пройшли всі народи світу.

Історію первісного ладу поділяють на кам'яний, бронзовий та залізний віки. Зокрема, кам'яний вік. складається з палеоліту, мезоліту та неоліту.

Палеоліт (давньокам'яний вік) — період, що охоплює величезний промі­жок часу від 3 млн. до. 10 тис. рр. до н. е.; характеризується використанням грубо обробленого кам'яного знаряддя (поряд з кістяним та дерев'яним). Люди займалися тоді мисливством, збирали дари природи, але вже навчилися добува­ти вогонь, споруджувати примітивне житло, виготовляти одяг. Духовне життя людини палеоліту доволі різноманітне, про шо свідчить високий рівень виробів, які нерідко поєднують утилітарні та магічні функції. Людину нього періоду сьогодні характеризують як Ното Sapiens — людина вміла.

Мезоліт (середньокам'яний вік) — 10—6 тис. рр. до н.е. — збігається зі встановленням на земній кулі сучасної геологічної епохи після танення льодови­ків. У житті людського суспільства відбулися великі зміни. Було винайдено лук і стріли, що полегшувало полювання, з'явились плетені зі стебел рослин кошики та торбини. Людина навчилася виготовляти рибальські сіті, змайструвала човен — перший засіб пересування. Вправнішими стали руки, зіркішими очі, що не могло не вплинути на рівень техніки та мистецтва.

Неоліт (неокам'яний вік) — VI—II тис. до н- е. Людина від полювання та збирання плодів переходить до скотарства та землеробства, починає вести осі­лий спосіб життя. До цього часу рівень культури в різних регіонах був приблиз­но однаковим; тепер у кожній місцевості з'являються свої особливості. Люди

1.2.1. Статуетки неоліту

навчаються випалювати глину, розвивається гончарна справа (рис. 1.2.1). До цього часу людина використовувала те, що вже в готовому вигляді знаходила в природі, в період неоліту починає сама створювати новий матеріал.

Період мезоліту та неоліту сумарно характеризують як неолітичну револю­цію, зумовлену значними змінами в житті людей (перехід до землеробства, приручення тварин тошо).

Бронзовий бік — II тис. до н.е. У житті людини асе більшу роль починає відігравати метал. З'являється бронза — сплав олова та міді, — яку використо­вують для створення знарядь праці. Це час піднесення авторитету коваля, який володіє таємницями перетворення руди на метал (недарма ж коваль у міфоло­гіях багатьох народів уподібнений до чаклуна), 3 відкриттям властивостей золо­та та срібла особливим видом мистецтва стає їх художнє оброблення: кування, лиття, карбування, гравірування. З'являються металеві прикраси: браслети, каб­лучки, кульчики та ін., які часто використовують як еталон грошей (рис. 1.2.2.).

Залізним віком називають епоху від початку І тис. до н.е. до VIII—VII ст. до н.е,, коли люди навчилися виготовляти новий, більш міцний матеріал — залізо, яке повністю витісняє кам'яне й частково бронзове знаряддя (рис. 1.2.3). Роз­вивається, ускладнюється духовна культура, в суспільстві виокремлюються співа­ки, оповідачі, художники; посилюється індивідуальне начало у творчості.

1.2.2. Джерела вивчення первісної культури. Основну масу знань про первісне суспільство дають історія та археологія, які відтворюють відносно точ­ну картину реального побуту людей сивої давнини. Відомо, наприклад, 18 похо­вані» неандертальців, що, за сучасними науковими поглядами, є бічною гілкою приматів, гомінідами, а не людьми. Ці нечисленні рештки можуть розповісти про віру неандертальців у потойбічне життя і сподівання на майбутнє воскре­сіння (небіжчика клали у позі ембріона, посипали червоною вохрою, що має колір сонця та життя). Численними є й матеріальні свідоцтва про кам'яний вік у кроманьйонців (могили, знаряддя праці та війни, рештки житла, ідоли тощо).